За останні роки наші знання про роль мікроелементів або мікроелементів у здоров’ї людини зросли. На сьогоднішній день добре відомо, що мікроелементи можуть бути речовинами, що обмежують ріст і розвиток, не тільки через дефіцит навколишнього середовища, але і через вживання незбалансованої дієти.

З моменту публікації у 1973 р. Документу Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) № 532 про «Мікроелементи в харчуванні людини» органи державної охорони здоров’я усвідомили ступінь дефіциту йоду (I) у понад 100 країнах та їх патологічні наслідки.

Фізіологія щитовидної залози

Щитовидна залоза є одним з найбільших ендокринних органів в організмі і знаходиться в передній шийній області. Він відповідає за синтез гормонів щитовидної залози, відповідальний за регулювання базального обміну та вплив на ріст та ступінь функціональності інших систем організму.

Гормони щитовидної залози містять у своїй молекулі атоми йоду, тому цей елемент є важливим для їх синтезу.

Дефіцит йоду може спричинити різні зміни, відомі як розлади йододефіциту, чим серйозніше, тим більший дефіцит і тим раніше він виникає в процесі розвитку.

Надлишок йоду також спричиняє різні функціональні зміни в щитовидній залозі. Ці наслідки можуть виникати від дієти з продуктами, багатими йодом, або від надлишку в його добавці.

Йод входить до складу гормонів щитовидної залози і здатний регулювати гормональний синтез у щитовидній залозі. Як надлишок, так і дефект спричиняють функціональні зміни. Вплив йоду у пацієнтів із нормальною щитовидною залозою відрізняється від тих, у яких щитовидна залоза порушена.

Кількість йоду в їжі змінюється і залежить від концентрації йоду в ґрунті. Продукти морського походження найбагатші на йод. У прибережних районах найважливішими джерелами йоду є молюски, вода та океанічний туман. Населення гірських районів є найбільшим дефіцитом йоду. У цих районах вміст йоду в рослинних і тваринних продуктах змінюється залежно від навколишнього середовища, типу добрив, що застосовуються, харчових звичок та переробки їжі. Йод переважно міститься в їжі та воді у вигляді йодиду (табл. 1) .

А) Рекомендована щоденна норма споживання йоду

Щоденні потреби в йоді, згідно з даними Міжнародної ради з контролю за дефіцитом йоду (ICCIDD), різняться залежно від віку. У дорослих добова потреба в йоді становить 150 г. Ці потреби зростають у вагітних і в період лактації до 200 г на добу (табл. 2).

Б) Розлади йододефіциту

Низьке споживання йоду викликає різні дисфункції щитовидної залози, відомі як розлади йододефіциту (IDD). Найважливішими є зоб, гіпотиреоз, розумова відсталість, кретинізм та збільшення смертності новонароджених та немовлят.

Дефіцит йоду призводить до зменшення синтезу гормону щитовидної залози, що викликає компенсаторне збільшення розміру залози (яка відома як зоб). Зоб внаслідок дефіциту йоду є найпоширенішою і найменш серйозною патологією в рамках ІДД. У всьому світі дефіцит йоду є найпоширенішою причиною зобу. Профілактика та лікування полягають у забезпеченні достатнього щоденного споживання йоду серед загальної популяції.

Коли споживання йоду мінімальне, може з’явитися гіпотиреоз. Дефіцит йоду є найпоширенішою причиною гіпотиреозу у всьому світі.

Дефіцит йоду особливо важливий у вагітних жінок або тих, хто годує своїх дітей. Сильний дефіцит йоду у матері пов’язаний з викиднями, мертвонародженнями, передчасними пологами та вродженими вадами розвитку немовлят. Діти матерів з важким дефіцитом йоду під час вагітності можуть страждати від розумової відсталості та проблем із ростом, слухом та мовою. Навіть легкий дефіцит йоду асоціюється з низьким інтелектом у дітей.

Прийом йоду необхідний жінкам до і під час вагітності та під час годування груддю новонародженого. Це особливо важливо протягом перших трьох місяців гестації, коли формуються мозок і нервова система дитини.

Організм може отримати достатню кількість йоду простим та ефективним способом за допомогою фармакологічних добавок, які порекомендує лікар, навіть до того, як завагітніти та під час годування груддю.

Сучасний стан розладів йододефіциту

Приблизно 40% світового населення продовжує ризикувати дефіцитом йоду. Більш розвинені країни мають менший відсоток. В Європі це досі є проблемою у більшості країн. Більшість європейських урядів не мають програми забезпечення належного споживання йоду для свого населення. Йодована сіль, як правило, доступна, але зі змінним розподілом.

В Іспанії під час усіх проведених досліджень було помічено, що спостерігається дефіцит споживання йоду. З огляду на те, що не існує національного плану з викорінення ВІЛ, через недостатню чутливість політиків до цього питання, ця проблема досі не викорінена, і лише медичні працівники відповідають за сприяння широкому споживанню йодованої солі.

раціон

Лікування та профілактика

ООН запропонувала універсальну йодування солі з метою забезпечення організму необхідною кількістю йоду. В Іспанії йодована сіль випускається на ринку з 1983 р. Із споживанням йоду 60 мг на кг солі таким чином, що при нормальному щоденному споживанні солі (близько 3 г/добу) щоденні потреби в йоді є йодованою сіллю, яку слід регулярно приймати. Хліб з йодованої солі також зараз доступний. Деякі країни зробили вибір на користь використання йодованого молока, йодованої води, навіть йодованого корму для тварин.

Найефективнішим способом досягнення віртуального знищення DYD є універсальне йодування солі.

В) Порушення, пов’язані з надлишком йоду в раціоні

Вживання занадто великої кількості йоду також може спричинити проблеми. Це особливо актуально для людей, які вже мають проблеми зі щитовидною залозою, такі як вузли, гіпертиреоз та аутоімунне захворювання щитовидної залози. Введення великої кількості йоду через ліки (наприклад: аміодарон), рентгенологічні процедури (використання внутрішньовенного йодованого контрасту) та надлишок їжі (водорості, рослинні продукти) можуть спричинити або посилити гіпертиреоз або гіпотиреоз.