Гіпертонус - підвищений м’язовий тонус. Це травма рухових шляхів центральної нервової системи людини, яка передбачає підвищену ригідність і напруженість м’язів з обмеженою здатністю їх розтягувати. Якщо гіпертонія вражає дітей віком до 2 років, застосовується позначення церебральний параліч. Дуже сильний збільшення м’язової напруги не дозволяє рухатися суглобом. Якщо його не лікувати, відбувається втрата функції та деформація м’язів, напр. ненормальна поза. Гіпертонус іноді болісний і може призвести до функціональних порушень, інвалідності або у більш важких випадках до зниження якості життя.
Види гіпертонії
- Спастична гіпертонія - спричинена неконтрольованими м’язовими судомами, скутістю або випрямленням м’язів. Це супроводжується поштовхами, схожими на скорочення м’язів, і порушенням м’язового тонусу. Це призводить до дитячого церебрального паралічу, інсульту та травм спинного мозку.
- Дистонічна гіпертензія - відноситься до пасивного розтягування м’язів (терапевт м’яко підтягує неактивні м’язи до зручної довжини на дуже низьких швидкостях). Кінцівки, як правило, повертаються у вихідне неправильне положення (ненормальна поза). Цей тип гіпертонії найчастіше виникає як хвороба Паркінсона.
Лікування гіпертонії
Лікується лікарськими засобами, що застосовуються перорально або шляхом ін’єкцій безпосередньо в спинномозкову рідину. Для лікування використовуються напр. Баклофен, Діазепам або Дантролен. Всі ці препарати можна запропонувати пацієнтові після зменшення підвищеної м’язової напруги.
Реабілітаційне лікування може включати ряд фізичних вправ, вправи на активну розтяжку та трудотерапію (робочу терапію). Дітям із підозрою на гіпертонію фізіотерапевт може призначити т. Зв рефлекторний рух за Войтою або так званий метод Войта 1
. Однак це не практикується на фіксованій основі для кожної дитини з підвищеним напруженням м’язів, але в певних випадках, згідно встановлених діагностичних критеріїв, після виконання та оцінки набору точно визначених професором діагностичних тестів.
Терапевтичні варіанти ширші, залежно від потреб конкретного пацієнта, включають лікувальну фізкультуру, концепцію Бобата, обробку, масаж тощо.
У важких випадках лікар може призначити операцію на нервах, що викликають гіпертонію.
Дистонічна гіпертензія і скутість можна лікувати терапією, спрямованою на основні розлади.