Науково-професійний міждисциплінарний рецензований журнал, орієнтований на область соціальних, соціальних та гуманітарних наук

фактор

  • Вступ
  • Про проект
  • Про нас
  • Для авторів
  • Редакція
  • 2% податку

Гіпотрофія як фактор ризику для пацієнтів у лікарні
Анотація: Недоїдання є незалежним фактором ризику, що призводить до вищої захворюваності, тривалої госпіталізації, вищої кількості госпіталізацій, тривалого одужання та більшої смертності. Економічні наслідки, пов'язані з лікуванням ускладнень, також значні. Гіпотрофія є складною проблемою, яка зачіпає не лише країни, що розвиваються, але й країни з розвиненою медичною допомогою. Метою нашої статті є короткий огляд різних видів недоїдання та підхід до його етіології з акцентом на причинах його поглиблення в медичному закладі. Ми коротко опишемо його вплив на морфологію та функцію систем органів, а також згадаємо діагностику та лікування недоїдання у закладах охорони здоров’я.
Ключові слова: госпіталізація, клінічне харчування, неправильне харчування, скринінг харчування, догляд за харчуванням.

Анотація: Гіпотрофія є незалежним фактором ризику, що призводить до збільшення захворюваності, тривалої госпіталізації, більшої кількості повторних госпіталізацій, тривалого реконвалесценції, низької якості життя та більшої смертності. Це також є незамінним економічним наслідком, пов'язаним із ускладненнями лікування. Гіпотрофія є проблемою не лише в країнах, що розвиваються, але і в країнах з доброю системою охорони здоров’я. Цей пункт спрямований на короткий огляд різних типів недоїдання, висвітлення етіології та зосередження уваги на причинах, через які недоїдання поглиблюється в лікарнях. Ми коротко описуємо вплив недоїдання на морфологію та функції систем органів, а також згадуємо діагностику та лікування недоїдання в лікарні.
Ключові слова: госпіталізація, клінічне харчування, неправильне харчування, скринінг харчування, догляд за харчуванням.

Недоїдання визначається як стан харчування, при якому дефіцит/надлишок або дисбаланс енергії, білків та інших субстратів впливає на морфологічний та функціональний стан тканин та органів та впливає на клінічний стан пацієнта. Гіпотрофія включає не тільки недоїдання та ожиріння, але також виведення окремих мікро- та макроелементів.

Кілька досліджень підтвердили, що недоїдання є незалежним фактором ризику, що веде до вищої захворюваності, тривалої госпіталізації, вищої кількості госпіталізацій, тривалого відновлення, погіршення якості життя та вищої смертності. Економічні наслідки, пов'язані з лікуванням ускладнень, також значні (Satinský, 2009, с. 409). Згідно з окремими літературними даними, його частота різниться, але це, безсумнівно, залежить від методу діагностики та послідовності, яку системи охорони здоров’я окремих країн приділяють своєму статистичному охопленню. За Задаком (2008, с. 191), частота недоїдання у госпіталізованих пацієнтів становить від 19 до 80%, тоді як у 30% пацієнтів це ятрогенне недоїдання і у 3-4% пацієнтів його ступінь настільки важкий, що без належної харчової підтримки це призводить до смерті пацієнта. Насторожує також цифра 70% пацієнтів, госпіталізація яких призводить до поглиблення наявного недоїдання.

Групи ризику для пацієнтів з точки зору виникнення або погіршення недоїдання включають:

  • онкологічні хворі - 85%,
  • пацієнти із запальними захворюваннями кишечника - 80%,
  • важкохворих пацієнтів - 65%,
  • пацієнти з хронічними захворюваннями дихальної системи - 45%,
  • геріатричні пацієнти - 50% (Zadák, 2008, с. 191).

Ненавмисна втрата ваги на 10–15% протягом 6 місяців, ІМТ ˂ 18,5, ступінь С за суб’єктивною загальною оцінкою або скринінг ризику харчування ≥ 3, сироватковий альбумін ˂ 30 г/л може свідчити про наявність недоїдання. За даними Firment et al. (2010, с. 9) серйозний харчовий ризик представляє наявність лише одного з цих маркерів.

Етіологія гіпотрофії

Етіологія недоїдання є багатофакторною. У не госпіталізованих пацієнтів - це вік, наявність хронічних захворювань, соціально-економічний статус, ненавмисне схуднення. У госпіталізованих пацієнтів факторами ризику є основні та супутні діагнози, анатомічні та функціональні стани шлунково-кишкового тракту, біль, висока температура, зневоднення, виразка під тиском, онкологічне лікування, поліпрагмазія, часті діагностичні та терапевтичні процедури, що вимагають голодування, небажання приймати лікарняні дієти . Недостатня оцінка харчового ризику, обумовленого характером гострого стану та ступенем його тяжкості, а також потреба в інвазивних діагностичних та терапевтичних процедурах також може сприяти загостренню наявного недоїдання. Інші причини:

  • відмова від їжі пацієнтам,
  • ведення діагностичних та терапевтичних процедур, що вимагають голодування до або після процедури,
  • недостатній контроль за кількістю з'їденої їжі у вибраних групах пацієнтів (гериатричні пацієнти, пацієнти з деменцією, порушеннями харчування, діабетики),
  • недостатній контроль ускладнень, які можуть призвести до погіршення недоїдання (діарея, блювота, гарячковий стан, біль у животі, розлади свідомості).

Морфологічні та функціональні зміни при неправильному харчуванні

Діагностика недоїдання

Харчова оцінка - це багатогранна та динамічна оцінка, яка є частиною загального клінічного уявлення пацієнта. Не існує методу, за допомогою якого можна однозначно визначити наявність та ступінь недоїдання. Необхідно провести кілька обстежень та оцінити отримані параметри в контексті загального клінічного стану пацієнта та функцій окремих органів.

Для оцінки ступеня катаболізму та визначення резервів пацієнта рекомендується набір тестів:

  • клінічне обстеження,
  • основні антропометричні обстеження,
  • біохімічне, гематологічне та імунологічне дослідження,
  • оцінка споживання та витрати енергії та білків,
  • функціональні тести,
  • оцінка показників харчового статусу, тяжкості захворювання, визначення харчового ризику (Zazula et al., 2006, с. 12).

У той час як у Словаччині оцінка стану харчування не є частиною оцінки стану здоров’я пацієнта при надходженні до медичного закладу, у Великобританії, США, Нідерландах та Данії це скринінг харчових ризиків є обов'язковою частиною первинного обстеження кожного пацієнта та є умовою видачі акредитації. За даними Волекової та ін. (2013, с. 9) пацієнти потрапляють до лікарні для гострого діагностичного або терапевтичного втручання, і немає часу для фундаментальної корекції недоїдання. Тим більше, що необхідно швидко виявити пацієнтів, у яких резерви вичерпалися через дефіцит поживних речовин, а гострі захворювання, травми або операції, пов'язані зі стресом, означали б подальшу мобілізацію молекул із власних тканин. Рання діагностика недоїдання є необхідною умовою для визначення відповідної харчової стратегії управління нею.

Лікування недоїдання в медичному закладі

Ентеральне та парентеральне харчування
Ентеральне харчування (EV) визначається як повноцінна та збалансована рідка дієта з чітко визначеним вмістом макро- та мікроелементів, що вводяться в ЖКТ неприродним пероральним шляхом. На думку Десатової та співавт. (2013, с. 12) його перевагою порівняно з парентеральним харчуванням є харчування кишечника. Імуномодулюючий ефект позитивно впливає на підтримку фізіологічної мікрофлори кишечника та бар’єрну функцію кишечника, забезпечує профілактику атрофії ворсинок, покращує антиоксидантний статус, стимулює перистальтику кишечника та секрецію шлунково-кишкових гормонів. Низькі фінансові вимоги та менш серйозні ускладнення в порівнянні з парентеральним харчуванням також не є незначними. У пацієнтів, яких не можна годувати природним шляхом, ми обираємо один із наступних шляхів введення ЕВ:

  • назогастральний/орогастральний зонд,
  • назоєюнальний зонд,
  • черезшкірна ендоскопічна гастростомія/єюностомія,
  • хірургічна гастростомія/єюностомія,
  • кнопка годування кнопка годування.

Системні заходи щодо запобігання розвитку ятрогенного недоїдання

Запобігання гіпотрофії, пов’язаній з госпіталізацією, починається з раннього виявлення пацієнтів із недостатнім харчуванням та оцінки ризиків, пов’язаних з госпіталізацією. Пацієнта слід проінструктувати щодо причин обмеження прийому всередину, призначеної спеціальної дієти або незвичного шляху введення. Причиною того, що їжа залишається цілою на столі, може бути психічний стан пацієнта, погано прилягаючий протез, порушення ковтання, порушення рухливості, загальна слабкість. Іноді досить розмістити пацієнта у відповідному положенні, скористатися спеціальними столовими приборами, скорегувати послідовність дієти, допомогти нагодувати пацієнта, пояснити важливість дієтичних обмежень. Згідно з одним дослідженням (Jefferies et al., 2011), пацієнти часто стикаються з тривалими і повторюваними періодами нульового прийому всередину, пов'язаних з очікуванням різних діагностичних та терапевтичних процедур, що вимагають голодування. На додаток до їх координації, покращення доступу пацієнта до їжі поза часом прийому може також допомогти запобігти неправильному харчуванню, а також запобігти відволіканню пацієнтів під час годування різними сестринськими та медичними процедурами. Слід також звернути увагу на моніторинг ускладнень, що ведуть до поглиблення гіпотрофії та їх раннього лікування.

Переваги якісного харчового догляду

Харчова допомога як частина комплексної допомоги суттєво впливає на процес лікування пацієнта, особливо при лікуванні серйозних гострих та хронічних захворювань. Це один із ключових факторів, що підвищує ефективність терапії основного захворювання, а також здатність організму керувати вимогливим лікуванням, таким як терапія раку або період реконвалесценції після вимогливої ​​операції. Він стимулює імунну систему, тим самим допомагаючи запобігти інфекційним ускладненням, покращує загоєння ран, зменшує ризик повторних операцій та пролежнів. У пацієнтів із запальними захворюваннями кишечника покращує засвоєння поживних речовин та загоєння слизової, у пацієнтів після операції на судоми стегнової кістки зменшує втрату кісткової маси, збільшує щільність кісткової тканини, у хворих на респіраторні захворювання покриває підвищені енергетичні потреби та зменшує вироблення СО2, у вентильованих пацієнтів зменшує вентиляція легенів. Повноцінне харчування покращує м’язову силу, сприяє поліпшенню якості життя пацієнта, позитивно впливає на психічний стан і допомагає вчасно повернутися до активного життя.

Харчове забезпечення є однією з основних біологічних потреб людини. Харчова допомога на межі між медичною, сестринською та дієтологічною допомогою суттєво впливає на процес лікування пацієнта, особливо при лікуванні серйозних гострих та хронічних захворювань. Це один з ключових факторів, що підвищує ефективність терапії основного захворювання, а також здатність організму управляти стресовими ситуаціями.

Автори:
Доктор філософії Єва Балогова,
док. Доктор філософії Яна Боронова, к.т.н.
Список бібліографічних посилань