Перегляньте статті та зміст, опубліковані в цьому носії, а також електронні зведення наукових журналів на момент публікації

глікогеноз

Будьте в курсі завжди, завдяки попередженням та новинам

Доступ до ексклюзивних рекламних акцій на підписки, запуски та акредитовані курси

Місія гастроентерології та гепатології полягає у висвітленні широкого кола тем, пов’язаних з гастроентерологією та гепатологією, включаючи найновіші досягнення у патології травного тракту, запальних захворюваннях кишечника, печінки, підшлункової залози та жовчних шляхів, будучи незамінним інструментом для гастроентерологів, гепатологи, хірурги, терапевти та лікарі загальної практики, пропонуючи вичерпні огляди та оновлення на спеціальні теми.

На додаток до ретельно відібраних рукописів із систематичним зовнішнім науковим оглядом, які публікуються в розділах дослідження (наукові статті, наукові листи, редакційні статті та листи до редактора), журнал також публікує клінічні рекомендації та консенсусні документи основних товариств. . Це офіційний журнал Іспанської асоціації гастроентерології (AEG), Іспанської асоціації з вивчення печінки (AEEH) та Іспанської робочої групи з питань хвороби Крона та виразкового коліту (GETECCU). Публікація включена в Medline/Pubmed, в Індексі наукових цитат розширено, а в SCOPUS.

Індексується у:

SCIE/Journal of Citation Reports, Index Medicus/Medline, Excerpta Medica/EMBASE, SCOPUS, CANCERLIT, IBECS

Слідкуй за нами на:

Фактор впливу вимірює середню кількість цитат, отриманих за рік за твори, опубліковані у виданні протягом попередніх двох років.

CiteScore вимірює середню кількість цитат, отриманих за опубліковану статтю. Читати далі

SJR - це престижна метрика, заснована на ідеї, що всі цитати не рівні. SJR використовує алгоритм, подібний до рейтингу сторінок Google; є кількісним та якісним показником впливу публікації.

SNIP дозволяє порівняти вплив журналів з різних предметних областей, виправляючи відмінності у ймовірності цитування, які існують між журналами різних тем.

Глікогенез - це спадкові захворювання, які передаються аутосомно-рецесивно. У пацієнтів з цим розладом є глікоген, кількість, якість якого або і те, і інше є ненормальними, оскільки ферменти, що беруть участь у його синтезі, регуляції або деградації, змінюються. Це заважає підтримувати нормальний рівень глюкози в крові натще. Відомо понад 12 типів глікогенозу, з яких деякі (I, II, III, IV, VI та IX) мають ураження печінки. Пухлини печінки є пізнім ускладненням, особливо I, III та IV типів 1-3 .

Ми представляємо випадок з 31-річною жінкою, якій у 15-місячному віці діагностували глікогеноз ІІІ типу, у якої розвинулась гепатоцелюлярна карцинома (ГЦК) із портальним тромбозом на 30 році еволюції. В іспанській медичній літературі ми не виявили жодного випадку глікогенозу типу III, пов'язаного з HCC.

31-річна жінка без відповідної сімейної історії була госпіталізована до лікарні Доностия у лютому 2000 року через біль у правому верхньому квадранті та асцит. У віці 15 місяців (квітень 1970 р.) Її госпіталізували до Дитячої клініки Ла-Пас (Мадрид) через розтягнення живота та анамнез судом через 20 днів, 5 та 7 місяців. Вагітність та надання допомоги були нормальними. Даними обстеження були: вага 7,7 кг, зріст 68 см, нормальний психомоторний розвиток, регулярний стан харчування, дратівливий і з «ляльковим обличчям»; видатний живіт із колатеральним кровообігом та твердою гепатомегалією, на 5 ширин пальців від реберного краю.

Лабораторні дослідження показали: гемоглобін 11,8 г/дл; гематокрит 35%; лейкоцити, тромбоцити, згортання крові, сечовина, креатинін, кальцій, фосфор, білірубін, іони, протеїнограма, кліренс креатиніну, загальна аміноацидурія та амінокислотна структура, норма. Щодо рН та газів крові, вони виявили метаболічний ацидоз. Глюкоза в крові натще становила 0,1-0,3 г/л. Різні глікемічні криві та інші еволюційні біохімічні параметри наведені в таблицях I та II.

Була проведена біопсія печінки, в якій спостерігали змінену архітектуру за дрібними кон’юнктивальними смугами, де були помічені непроліферуючі жовчні канали. Вони розмежували печінкові вузлики регулярного розміру, у яких відсутня відцентрова вена. Гепатоцити мали велику цитоплазму, яка інтенсивно забарвлювалась парааміносаліциловою кислотою та трохи Бестом (рис. 1 та 2). Висновки свідчили про глікогеноз. Біопсія м’язів виявила поперечносмугасті м’язові волокна без змін. Не було доказів відкладення глікогену в м’язових волокнах.

Рис. 1. Біопсія печінки, що показує смуги кон’юнктиви, які обмежують вузлики правильного розміру, які не мають центролобулярної вени. (Трихром Массона, * 40.)

Рис. 2. Біопсія печінки, що виявляє гепатоцити з рясною прозорою цитоплазмою та багатою глікогеном (вигляд мозаїки, вегетація). (Трихром Массона, * 100.)

У 10 років пацієнт протягом 12 місяців відчував біль у литках, колінах та стегнах. Неврологічне обстеження було нормальним, за винятком слабких ахілесових та шкірно-підошовних рефлексів при згинанні. Електроміограма та швидкість провідності лівого зовнішнього та внутрішнього підколінного сідничного нерва були нормальними. Характер інтерференції спостерігався у дельтоїдів зі зниженою силою м’язів без спонтанної активності. У шлунково-м’язових м’язах ці висновки були менш очевидними. Згодом у пацієнта більше не спостерігалося м’язових симптомів, а також не проводились електроміографічні дослідження.

У кількох контрольних групах завжди оцінювали гепатомегалію (5-7 переходів пальців) та спленомегалію (7-8 переходів). У різних тестах УЗД, комп’ютерної та магнітно-резонансної томографії нирки були нормальними, а варикоз стравоходу ніколи не спостерігався в послідовних ендоскопіях.

Рис. 3. Добре диференційована гепатокарцинома (А): множинні анастомозовані трабекули атипових гепатоцитів. (Папаніколау, * 20.) Трабекула гепатоцитів (В) із явищами периферичної ендотеліалізації. (Папаніколау, * 40.)

Поширеність спадкових захворювань відкладення глікогену становить один випадок на 20 000 - 25 000 живонароджених. Типи I, II, III та IV є найбільш частими і відповідають 90% усіх глікогенозів.

Вперше глікогеноз типу III був описаний в 1928 році Снейппером та Ван Кревелдом 4. У 1956 р. Іллінгворт та співавт. 5 виявили ферментний дефект захворювання. При III типі спостерігається дефіцит активності ферментного комплексу аміл-1,6 глюкозидази та оліго-1,4-1,4 глюканотрансферази, які необхідні для дегранізації глікогену після його деградації фосфорилазою. Залежно від селективного дефіциту ферментного комплексу накопичення глікогену відбуватиметься в печінці, м’язах, серці, нервах або лейкоцитах. Глікогеноз типу III, також відомий як хвороба Корі або хвороба Форбса, успадковується аутосомно-рецесивно. Частота захворювання - один випадок на 50 000 або 70 000 людей 6, і це пов’язано з мутаціями гена AGL (1p21), який кодує ферментний комплекс гликогенного деграншінга. Існує 4 підтипи глікогенозу ІІІ типу, які породжують різні клінічні прояви. 80% пацієнтів належать до підтипу IIIa і мають ураження печінки та м’язів. 15% відповідають підтипу IIIb і впливають лише на печінку, тоді як підтипи IIIc та IIId дуже рідкісні.

Серед змін, які можна виявити в лабораторії, є збільшення рівня креатинкінази (за участі м’язів), трансаміназ, особливо в дитячому віці, та ліпідів, але переважно гіпоглікемія з самого початку захворювання. Пероральне перевантаження галактозою або глюкагоном спричиняє гіперглікемію, яка у випадку глюкагону спостерігається лише тоді, коли перевантаження сталося через кілька годин після їжі. Після тривалого голодування ін’єкція глюкагону не підвищує рівень глюкози в крові. Однак біохімічні тести лише вказують на захворювання, а діагноз підтверджується визначенням активності аміл-1,6 глюкозидази та оліго-1,4-1,4 глюканотрансферази в печінці, м'язах або фібробластах. Гіпертригліцеридемія, молочнокислий ацидоз та гіперурикемія є більш типовими для типу I, ніж глікогеноз типу III.

Біопсія печінки показує значне накопичення глікогену з точками розгалуження в гепатоцитах, надаючи їм зовнішній вигляд рослинних клітин. При глікогенозі ІІІ типу можуть спостерігатися портальний та/або перегородковий фіброз, цироз і, в меншій мірі, жирова інфільтрація. Імуногістохімічні методи корисні для виявлення відкладення глікогену в печінці та м’язах. При біопсії печінки або методах візуалізації рідко можна спостерігати аденоми.

Природний анамнез глікогенозу ІІІ типу характеризується епізодами судом, гіпоглікемією та кетоацидозом у дитинстві та пізніми (печінковими) ускладненнями у зрілому віці. Частота аденоми печінки у підлітків з глікогенозом ІІІ типу становить 25% і завжди у чоловіків. Однак у I типу вони часті (22-75%), і їх трансформація до HCC відбувається в 10% випадків 16-18. Симптоматичний цироз печінки частіше зустрічається у літніх пацієнтів і може передувати ВГС. Відомо 3 випадки ВГС щодо цирозу 6,11,15. Перший відповідав 33-річній жінці з діагнозом глікогеноз типу IIIb у віці 2 років та цирозом у 7 років, яка перенесла трансплантацію печінки у 33 роки через поширений цироз. HCC 6 був виявлений в експлантованій печінці. У другому та третьому випадках HCC також з’явився у дорослих із розвиненим цирозом 11,15. Більш тривале виживання пацієнтів завдяки адекватному лікуванню в дитячому віці (дієти, багаті білками, нічне внутрішньошлункове годування та портокавальне шунтування) та вторинна зміна ферментів, що беруть участь у метаболізмі глікогену, є гіпотезами, які прагнуть пояснити патогенез HCC при глікогенозі III типу.

У нашого пацієнта HCC підозрювали через підвищений альфа-фетопротеїн і підтверджували аспірацією тонкої голки за допомогою КТ, як і в інших опублікованих випадках 6,15. Ультразвук допомагає виявити аденоми печінки при всіх типах глікогенозу 16,19, але вони не дають впевненості у виявленні HCC при високорозвиненому цирозі 6,15. HCC є пізнім ускладненням деяких спадкових глікогенозів. Як і у хворих на цироз печінки, подальше спостереження за методами візуалізації та періодичне визначення концентрації альфа-фетопротеїну в сироватці крові слід проводити у пацієнтів з глікогенозом, щоб спробувати діагностувати HCC у фазу, сприйнятливу до лікування, і таким чином покращити його прогноз.