 |
Після мексиканської Олімпіади, тобто після 1968 року, розпочалась значна робота з підготовки до середземноморських та альпійських гір. Це нова форма підготовки, т. Зв гіпоксичний препарат, який характеризується значно нижчим атмосферним тиском та значно меншим значенням парціального тиску кисню.
Рисунок 1 (Роскамм та ін., 1968) Залежність вентиляції та парціального тиску від збільшення висоти
Ця форма тренувань почала застосовуватися у згаданий період перед Олімпійськими іграми в Мехіко, який знаходиться на висоті 2240 метрів над рівнем моря. Пізніше було виявлено довготривалий, переважно позитивний вплив на організм, який застосовується на практиці вже кілька років.
Рисунок 2 (Jungman, 1962) Зміни в системі кровообігу під час адаптації та акліматизації
Рисунок 3 (Юнгманн, 1962) Зміни в дихальній системі під час адаптації та акліматизації
Зміни, що відбуваються в гіпоксичному середовищі, впливають не тільки на кровоносну та дихальну системи, як показано на малюнках 2 та 3, але й на метаболізм та функції нервової системи, як показано на малюнку 4.
Малюнок 4 (Jungman, 1962)
Зміни метаболізму та функцій нервової системи під час адаптації та акліматизації
Ці фотографії склав Юнгман. Розвиток гіпоксичної підготовки зазнав багатьох істотних змін з моменту свого заснування, що було досягнуто шляхом тривалого моніторингу та тестування. Кучен та ін. (1985) охарактеризували альпійське навчання як тренування в альпійському середовищі, яке можна зосередити на:
- Підвищення функціональних можливостей організму та розвиток витривалості
- Ефективний відпочинок, регенерація та лікування
- Ефективна негайна підготовка до важливих перегонів.
Найбільш часто використовувані висоти складають 1000 - 1200 метрів над рівнем моря та 1200 - 2500 метрів над рівнем моря. Найважливіші альпійські навчальні центри в Європі включають Белмекен (Болгарія), П'єтра Арса (Румунія), Фонт Рим (Франція), Цачкахор (Росія) та Штрбске Плесо (Словаччина). З роками думки щодо альпійської підготовки також змінювалися, де деякі сучасні літературні джерела стверджують, що тренування на висоті до 1600 м не приносить бажаного ефекту. Коло центрів, де можна готуватися, також значно зросло. Ми загалом визнаємо три альпійські рівні:
- до 1200 м.н.м. - низький
- 1300 - 2500 м.н. - середній
- понад 3000 м.н.м. - високий.
Важливо визначити оптимальний обсяг тренувального перебування. Неправда, що чим більший зріст, тим позитивнішою є кінцева фізіологічна реакція організму. Занадто велика висота може зменшити тренувальне навантаження, так що тренування в кінцевому рахунку може бути недостатнім і призвести не до поліпшення, а до погіршення продуктивності (Hamar, 1995).
Для спортсменів, які тренуються в наших умовах, середній клас є найбільш підходящим, оскільки рекомендується тренуватися на висоті від 1000 до 2000 метрів над рівнем моря вище природного середовища, в якому ми зазвичай живемо. Звичайно для спортсменів, які живуть напр. в місті Толука в Мексиці (2656 м над рівнем моря) є відповідним середовищем для підготовки на рівні третього - високого рівня. Через те, що у світі небагато курортів, які відповідають їхнім вимогам, найчастішим місцем їх проживання є столиця Болівії Ла-Пас, яка знаходиться на висоті 3200 - 4100 м над рівнем моря, або знамените озеро Тітікака, який знаходиться на висоті близько 3800 м над рівнем моря і в його околицях є чудові умови для підготовки пішоходів.
Іншим важливим фактором при виборі тренувального табору повинен бути вік та підготовка учасника, оскільки молодий вік або низька підготовка можуть призвести до негативних наслідків для організму, таких як перетренованість або, в кращому випадку, передчасне прискорення виконання, що може призвести до негативних наслідків психологічні реакції на організм. Навчання в альпійському середовищі повинно бути систематичним і ретельно спланованим, і бажано, щоб план навчання проконсультувався з лікарем або іншим професіоналом.
Дуже важливо дотримуватися способу життя і особливо отримувати достатню кількість вітамінів С і Е, а також достатній запас заліза. Велике значення слід також надати питному режиму, враховуючи, що більшість високогірних курортів, які ми використовуємо, можна охарактеризувати як дуже сухі, що суттєво відбилося на втраті ваги, спричиненій втратою рідини. Цікаво, що при витримці темпу 40 км в наших кліматичних умовах я пережив втрату ваги на 3,5 кг при температурі 30 градусів і під час тренувань спожив 2,5 л (= кг) води, що означає загальну втрату 6 кг . Як ми вже згадували, навколишнє середовище на висоті сухіше, тому під час тренувального процесу потрібні частіші закуски, і, як важливо пити, також необхідно охолоджувати поверхню тіла.
Парціальний тиск водяної пари становить приблизно 1% від тиску на рівні моря. Навіть на висоті 2000 м вологість повітря вдвічі нижча, ніж на рівні моря, а на більших висотах повітря практично «сухий» (Суслов - Гіппенрейтер - Холодов, 1999).
Різниця температур зменшується в діапазоні від 0,40 - 0,60 С на 100 м, де, наприклад, на Кавказі вона становить близько 0,68 С, на Памірі 0,9 С або в Мексиці 0,4 С.
Іншим фактором є сонячне випромінювання, яке разом із сухим та меншим вмістом кисню є супутнім явищем альпійської підготовки. Наприклад, на висоті 3000 м інтенсивність сонячного випромінювання зростає на 10% на кожні 1000 м. Ультрафіолетові промені збільшують свою інтенсивність в середньому на 3-4% на кожні 100 метрів висоти. Окрім засмаги, тут створюються активізуючі обмінні процеси, підвищується імунітет, покращується процес у тканинах, загальний стан здоров’я та апетиту. Але існує підвищений ризик печії, серцево-судинних ускладнень, а також нервових розладів.
Зміна атмосферного тиску знаходиться на висоті 3000 м.н.м. приблизно на 31% вниз і на 4000 м.н.м. на 39% у тому ж напрямку, що може спричинити значні фізичні проблеми, особливо в перші дні.
Зниження парціального тиску кисню (PaO2) є дійсно значним із збільшенням висоти, коли, наприклад, на висоті 3000 м.н.м. це значення зменшується з 159 мм рт.ст. до 110 мм рт.ст. і становить 4000 м.н.м. навіть нижче 100 мм рт.ст. до рівно 98 мм рт.
Таблиця 1 (Суслов та ін., 1999) Зміни в повітрі, що відбуваються із збільшенням висоти