Суспільство останніми роками усвідомлює важливість організму у всіх його аспектах, саме тому вживання термінів, які раніше використовували меншість і стосуються іміджу тіла, фізичної підготовленості, здоров’я, спорту тощо. Тому логічно, що освітня система забезпечує людину базовою фізичною культурою, оскільки вона повинна відповідати її інтересам та потребам.
У нинішній орієнтації на область фізичного виховання не все обертається навколо психомоторних навичок, гімнастики чи виразу тіла, а набуває більш широкої спрямованості, використовуючи тіло і рух як основні осі. Вона спрямована на розвиток в особистості всіх її фізичних можливостей та надання їм більш глибокого усвідомлення можливостей свого тіла, беручи на себе відповідальність, яку вони несуть із цим, і стан свого здоров'я.
Завдяки рухам школяр придбає звички, технічні прийоми та фізичні вживання, від найпростіших до найскладніших, таких як танці чи спорт.
На початковому рівні область фізичного виховання повинна формувати рухові здібності особистості; лише таким чином ви зможете досягти розвитку та вдосконалення тіла. Але невіддільними від рухових аспектів є афективний, когнітивний та комунікативний.
Наслідками розвитку рухових навичок є:
* Придбання множинних рухових способів поведінки, які слугуватимуть для побудови нових та застосування їх для вирішення проблем.
* Набуття рухових навичок, працюючи над факторами сприйняття, щоб пізніше це робити з факторами виконання та прийняття рішень.
* Соціальне навчання студента, оскільки його рухова здатність є основним фізичним механізмом взаємозв'язку та взаємодії зі світом, який їх оточує.
* Знання можливостей організму, завдяки розвитку рухової поведінки, дозволить поліпшити рухову здатність приймати рішення, що призведе до придбання більшої особистої автономії, безпеки та впевненості в собі (основи, що дозволять студентам виконувати значне навчання самі по собі).
Для виконання цієї навчальної програми береться вихідний пункт:
а) Рівень еволюційного розвитку учнів.
б) Індивідуальні особливості цих (ритми навчання, рівні дозрівання, психологічні особливості тощо).
в) Відмінності, встановлені статтю, щодо рухових навичок.
г) спільне навчання замість змішаної навчальної програми.
д) Ідеї та попередні знання учнів.