Що ми розслідуємо?
Хлорид - один з електролітів. Негативно заряджена молекула, яка разом з іншими електролітами (калієм, натрієм, HCO3) допомагає регулювати кількість рідини в організмі та підтримувати кислотно-лужний баланс. Хлорид присутній у всіх рідинах організму, але міститься у найвищій концентрації та в позаклітинних рідинах - крові. У більшості випадків зміни концентрації хлориду добре відображають зміни рівня натрію, але у випадку кислотно-лужного дисбалансу рівень хлориду в крові може змінюватися незалежно від концентрації натрію (буферний ефект).
Хлорид також бере участь в електричних процесах, що відбуваються в клітинах, точніше на клітинних мембранах: він допомагає підтримувати електричну нейтральність у стані спокою, потенційні зміни у разі подразників.
Хлорид потрапляє в організм через їжу, переважно кухонну сіль, що складається з молекул натрію та хлоридів. Більша частина хлориду всмоктується через шлунково-кишковий тракт (шлунково-кишковий тракт), а надлишок виводиться із сечею. Рівень хлориду в крові досить постійний у звичайних умовах. (Відбувається незначне зменшення після їжі, оскільки шлунок виробляє кислоту після їжі з використанням хлориду з крові).
Як проводиться відбір проб?
Кров береться за допомогою голки, введеної в ліктьову вену руки. Для визначення сечі потрібно 24 години сечі, зібраної на льодовиковій оцтовій кислоті.
ПРИМІТКА. Якщо ви боїтеся будь-яких медичних або лабораторних досліджень, відчуваєте нездужання під час взяття крові або турбуєтесь, рекомендуємо прочитати наступні статті під час підготовки: Впоратися з болем, пов’язаним з тестом, Поради щодо взяття крові тести, Як допомогти дітям з медичними тестами та Як літнім людям пройти медичний огляд.
Що відбувається з візерунком? Короткий візит до лабораторії дає письмове уявлення про процес підготовки та обробки кров’яного та горлового секрету.
Як застосовується тест?
Визначення хлоридів у крові найчастіше проводиться в рамках звичайного тесту спільно з іншими електролітами. Це спеціально вимагається у деяких особливих випадках (наприклад, тривала блювота, діарея, слабкість, задишка). Результат може бути важливим, якщо ваш лікар шукає причину порушення електролітного балансу. Визначення хлориду вимагається під час контролю ефективності певних методів лікування, часто у поєднанні з визначенням газів у крові.
Визначення концентрації хлориду також корисно, коли хтось має підвищений рН крові. За концентрацією хлориду в сечі можна зрозуміти, чи підвищення рН було спричинене втратою солі (наприклад, через зневоднення, блювоту або використання діуретику, коли концентрація хлориду в сечі дуже низька) або певними надлишковими гормонами, такими як кортизол або альдостерон (коли концентрація хлориду в сечі вища за норму). Тест на хлорид сечі, разом із тестом на натрій, також використовується для спостереження за пацієнтами на дієті з низьким вмістом солі. Якщо рівень натрію та хлориду не знижується, лікар знає, що пацієнт не дотримується дієти.
Коли лікар просить обстеження?
Аналізи крові на хлориди майже ніколи не вимагаються самостійно. Зазвичай його використовують як частину електролітної панелі, базову або комплексну метаболічну панель при звичайному обстеженні або при діагностиці пацієнта з хронічним захворюванням. Найпоширенішими з них є: високий кров'яний тиск, серцева недостатність, захворювання печінки та нирок.
Результат визначення хлориду сечі зазвичай оцінюється разом із результатом вимірювання натрію. На основі даних можна зробити висновок, чи є у пацієнта кислотно-лужний дисбаланс, чи є інша причина порушення рівня хлориду в крові.
Що означає результат?
ПРИМІТКА: Оскільки референтне значення залежить від ряду факторів (наприклад, віку пацієнта, статі, вибірки популяції, методу тестування), числові значення результатів можуть відрізнятися залежно від лабораторії. Тому для цього тесту не можна призначити загальноприйнятий контрольний діапазон. У вашому лабораторному звіті вказується контрольний діапазон, який є дійсним у лабораторії, яка проводить тест. Настійно рекомендується обговорити результати зі спеціалістом. Для отримання додаткової інформації див. Вкладку Довідкові діапазони та їхні звіти.
Підвищений рівень хлоридів (так званий гіперхлоремія), як правило, свідчить про дегідратацію, але може виникнути при будь-якому захворюванні, яке передбачає високий рівень натрію. Гіперхлоремія може також виникати, коли надто багато лужної сполуки втрачається з організму (що призводить до метаболічного ацидозу) або після гіпервентиляції (що призводить до алкалозу органів дихання).
Зниження рівня хлориду в крові (так звана гіпохлоремія) спостерігається при всіх захворюваннях, де рівень натрію в крові низький. Найпоширеніші захворювання, стани: тривала блювота або шлункова аспірація, хронічна діарея, емфізема чи інші хронічні захворювання легенів (що викликає респіраторний ацидоз) або втрата кислоти з організму (що призводить до метаболічного алкалозу).
Що ще мені потрібно знати?
Будь-які ліки, що впливають на рівень натрію в крові, можуть зазнати впливу. Крім того, сполуки, які різко впливають на рН крові, найбільше впливають на концентрацію хлоридів. До них належать напр. харчова сода, або так звані антациди, - особливо якщо хтось приймає більше, ніж призначена доза.
При регулярному тестуванні на вміст хлориду особливо важливо дотримуватися вимог відбору проб. З них забір крові натщесерце є одним з найважливіших; це дозволяє уникнути природного зниження рівня хлоридів після їжі, що є наслідком помилкової гіпохлоремії.