3.6. 2014 6:55 Найчисельніша країна світу не може самостійно втамувати голод. Понад 1,35 мільярда людей все більше залежать від імпорту продовольства з інших частин світу. На кожен кілограм пшениці або яловичини, виробленої у світі, китайці споживають майже половину.
Щоб зрозуміти, чому Китай страждає від нестачі засобів до існування, досить контролювати основні цифри. Поки в країні проживає більше п'ятої частини світового населення, Китай управляє лише дев'ятьма відсотками всіх ріллі та володіє ще меншою часткою світових ресурсів питної води. Вітчизняне виробництво майже на межі своїх можливостей, але цього все ще недостатньо.
Харчова інтенсивність зростає не лише за рахунок поступово зростаючого населення азіатської країни, а й за рахунок зміни звичок китайців. З розвитком другої за величиною економіки у світі, зміна рівня життя та меню йде рука об руку. Попит на м’ясо та продукти, багаті білками, в цілому зростає.
Найбільша група, яка змінює свої харчові звички, - це зростаючий середній клас китайців. За даними Світового банку, ця група, як правило, характеризується щоденними витратами на їжу в діапазоні від десяти до ста доларів, а Китай вже має найбільший середній клас у світі.
Однак лише одинадцять відсотків її населення все ще належить йому, і воно буде продовжувати зростати. У 2022 році, за даними консалтингової фірми McKinsey & Company, середній клас повинен включати до 75 відсотків китайського населення, яке на той час буде заробляти щороку після перерахунку приблизно з 7000 до 27000 євро. На рубежі тисячоліть лише чотири відсотки населення становили цю групу.
Китайці цього класу вже намагаються відрізнити себе від нижчих класів і довести, що у них також є меню на вибір. Вони споживають із Заходу їжі як ніколи раніше. На їхніх столах з’являється норвезький лосось, який їсть гамбургери із західних ланцюгів та п’є французький божоле.
Про зростаючий інтерес до продовольства із Заходу свідчить і зростаючий обсяг повітряних перевезень продовольства з Європи. За даними Bloomberg, обсяг норвезького лосося, що перевозиться найбільшою фінською авіакомпанією Finnair до Китаю та Японії, повинен подвоїтися з нинішніх 300 тонн на тиждень до 600 тонн у 2020 році за шість років.
"Попит на європейські товари в Азії зростає, і певною мірою швидкий вантажний повітряний транспорт є єдиним життєздатним маршрутом", - цитує Bloomberg Мікку Ервасті, аналітика Evli Bank у Гельсінкі. Окрім їжі, до таких товарів належать, наприклад, зрізані квіти. У 2013 році з Нідерландів до Китаю було імпортовано 238 тонн квітів, що в річному обчисленні зросло до 56 відсотків.
Європейські компанії тісніше контактують з китайцями і вдома. Французький Carrefour розширюється в країні, британський Tesco навіть став частиною найбільшої роздрібної мережі в країні минулого тижня. Він об’єднався з China Resources Enterprise і отримає 20 відсотків нового бізнесу.
Обсяг інвестицій у харчові, напойні та сільськогосподарські компанії також заявляє про свої зусилля домінувати над сегментом за кордоном. Китайські компанії витратили 12,3 мільярда доларів на нові придбання в цьому районі минулого року, що, за повідомленням Bloomberg, є найбільшим, принаймні за останнє десятиліття. Найбільшим було придбання провідним американським переробником свинини Smithfield Foods компанією Shineway International Holdings.
Однак, окрім імпорту готової продукції, зростає бажання Китаю дешево вирощувати свої врожаї, хоча у нього більше немає місця для цього. Вона намагається потрапити на родючий край за межі.
У вересні минулого року по всьому світу поширилася новина про те, що Україна стане найбільшою сільськогосподарською "колонією" Китаю. Виробничо-будівельний корпус Сіньцзяна орендував там 100 000 гектарів родючої землі, і площа повинна бути поступово збільшена до трьох мільйонів гектарів.
Однак голосували не лише проти купівлі землі китайцями в Україні, а й в інших країнах, включаючи Словаччину. Тут тема продажу землі суб’єктам з інших держав стала актуальною у зв’язку із закінченням терміну дії мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення іноземцям. Це сталося 1 травня 2014 року, через десять років після вступу країни до Європейського Союзу.
З наближенням терміну депутата Європарламентарі висловились найрішучіше проти OĽaNO. "З першого травня кожен багатий китаєць або араб зможе купити словацьку землю, вирощувати на ній врожаї та продавати їх рідним країнам. Нам доведеться купувати їжу в іноземних країнах лише в тому випадку, якщо вони продадуть нам якусь їжу ", - заявив головний кандидат партії в євродепутати Йозеф Віскупіч у квітні. Однак навіть цей порядок денний не допоміг йому зрештою до Страсбурга.
Потім уряд у кінці квітня затвердив законопроект, що обмежує передачу земель сільськогосподарського призначення. Євродепутати схвалили це в середині травня.
Землю можна придбати по-новому, бажано тим, хто займається сільським господарством принаймні три роки у тій чи іншій сусідній муніципалітеті, де знаходиться земля. Фізичні особи повинні проживати в Словаччині принаймні десять років, а юридичні особи також повинні проживати в Словаччині принаймні десять років.