У попередній публікації згадувалося про пропозиції щодо реіндустріалізації, які нещодавно з'явилися в ЄС та США. У цій публікації ми збираємося проаналізувати, наскільки можна сказати, що Іспанія переживає процес деіндустріалізації, а також поговоримо про фактори, що сприяють втраті ваги галузі.

Співвідношення між часткою промисловості у загальній зайнятості та рівнем доходу на душу населення країн має форму перевернутого U. На ранніх стадіях розвитку частка промисловості зростає і починає неухильно зменшуватися з цього моменту. Це добре задокументоване явище: див., Наприклад, графік 4 цієї статті М. Спосі та В. Гроссмана, (тут).

Наведений нижче графік порівнює траєкторію виробництва в Іспанії із середнім шляхом в країнах ОЕСР. Чорна лінія - це перевернутий U-подібний зв’язок, згаданий у попередньому параграфі, для середньої траєкторії, якої дотримувались країни ОЕСР. Сині крапки описують траєкторію руху Іспанії з 1980 року.

Зв'язок між вагою зайнятості у виробництві та ВВП на душу населення в країнах ОЕСР. Синім кольором траєкторія руху Іспанії

може

Джерело: Власна розробка з даними ОЕСР, STAN Rev. 2008

Найвизначніші риси порівняння можна узагальнити у трьох пунктах. Перш за все, Іспанія знаходиться нижче середнього шляху ОЕСР. Це означає, що для даного рівня ВВП на душу населення вага зайнятості виробництва в Іспанії приблизно на 3 відсоткові пункти нижчий від рівня, який відповідав би йому відповідно до середньої структури ОЕСР. По-друге, це явище відбувалося з початку 1980-х років, збігаючись із процесом промислової реконверсії, що мав місце тоді. По-третє, за останні десять років вага виробництва в Іспанії порівняно більше впала, і можна сказати, що зростає розбіжність щодо середньої структури ОЕСР. Підсумовуючи, з порівняння видно, що Іспанія переживає процес деіндустріалізації, подібний до процесу інших розвинених країн, але більш інтенсивного масштабу, особливо за останні п'ятнадцять років.

Зазначивши вищезазначене, ми можемо задати собі питання про фактори втрати ваги галузі в економічній діяльності. В принципі, ці фактори можна згрупувати у три широкі категорії.

Друга пов’язана з зовнішня торгівля. Внутрішній попит, який все частіше постачається за рахунок імпорту, може погіршити зайнятість у секторах, які найбільше піддаються зовнішній конкуренції. Відома стаття DH Autor, D. Dorn та GH Hanson (тут), в якій аналізується вплив китайського імпорту (тісно пов'язаного з офшорами) на зайнятість у виробництві в США, беручи за посилання більше семи сотень мегаполісів, приходить до висновку, що 25% падіння зайнятості у виробництві відбулося через збільшення цього імпорту. Вправа з подібним підходом, проведена за даними з іспанських провінцій В. Доносо, В. Мартіна та А. Мінондо (тут), призводить до ефекту подібної величини. З цього питання А. Міндондо написав цікавий запис у цьому блозі (тут).

Існує третя категорія залишкових символів, яку, за відсутності кращої назви, я називатиму: інші фактори. Сюди входить передача сторонніх постачальників послуг, які раніше виконувались в межах периметру сектору і які зараз укладаються за його межами. Зовнішня закупівля послуг (реклама, аудит, інформаційні системи, навчання персоналу тощо) представляє зростаючу частку промислового виробництва (тут докази для кількох європейських країн). Ще одним фактором, який необхідно включити до цієї третьої категорії, є зростання аутсорсингу галузі. Промислові компанії все частіше виробляють послуги комплексно. З цієї причини багато хто перестає виконувати виробничі завдання як свою основну діяльність. Нещодавнє дослідження Данії, проведене А. Бернардом, В. Сміцем та Ф. Варзінським (тут), робить висновок, що приблизно половина скорочення частки зайнятості у виробництві, деіндустріалізація, на яку ми маємо на увазі, пов’язана зі змінами у бізнесі діяльність від галузі до послуг.

Вищезазначені фактори були розглянуті в статті, яка незабаром з’явиться у монографічному випуску про іспанську промисловість Papeles de Economía Española (тут), написаному у співпраці з Ана Мартін-Маркос та Франциско Дж. Веласкесом. У ньому ми дійшли висновку, що три зазначені фактори сприяють процесу деіндустріалізації в Іспанії, а також в інших країнах ЄС. Хоча ми не можемо сказати, з якою мірою сприяє кожен з них, з аналізу видно, що структурні зміни, аутсорсинг послуг та аутсорсинг галузі, які є відносно постійними факторами, діятимуть і в найближчі роки. Тому дещо безглуздо формулювати цілі реіндустріалізації з точки зору збільшення ваги промисловості. Відносна втрата ваги галузі, як у зайнятості, так і в доданій вартості, передбачається, що вона буде тривати і в найближчі роки.

Вищезазначені роздуми не прикидаються вичерпанням, як очевидно, дуже широкої теми з багатьма аспектами аналізу. Поточні технологічні зміни змінюють характер промисловості, подібно до того, як у минулому промисловий розвиток змінив становище сільського господарства в економічній системі. Розуміння цих змін є ключовим для розробки нової промислової політики, що сприяє економічному зростанню. Я намагався стверджувати, що встановлення кількісних цілей щодо відсотка, якого галузь повинна досягти у ВВП, не дуже допомагає сформулювати політику, яка сприяє зміцненню галузі.