У цій статті ви можете прочитати інструкцію із застосування препарату Фуросемід. Відгуки, представлені відвідувачами сайту -споживачами цього препарату, а також думка лікарів-спеціалістів щодо використання фуросеміду в їх практиці. Велике прохання - активно додавати свої коментарі щодо препарату: препарат допоміг або не допоміг позбутися хвороби, були відзначені ускладнення та побічні ефекти, можливо, не заявлені виробником в анотації. Аналоги фуросеміду у присутності існуючих структурних аналогів. Застосування діуретику для лікування набряків, високого кров'яного тиску та захворювань нирок у дорослих, дітей, а також під час вагітності та годування груддю.
Фуросемід - петльовий діуретик; викликає швидке просування, сильний і короткочасний діурез. Він блокує реабсорбцію іонів натрію та хлоридів у проксимальному та дистальному відділах ниркових канальців та у товстому сегменті висхідної частини м’якої петлі. Фуросемід має виражену сечогінну, натрійуретичну та хлороретичну дію. Через збільшення вивільнення іонів натрію відбувається вторинне видалення води (опосередковане осмотично зв’язаною водою) і збільшення секреції іонів калію в дистальній частині ниркових канальців. Одночасно збільшується виведення іонів кальцію та магнію. Він має побічні ефекти внаслідок вивільнення внутрішньоклітинних медіаторів та перерозподілу внутрішньониркового кровотоку. На тлі курсового лікування не спостерігається ослаблення ефекту.
При серцевій недостатності фуросемід швидко зменшує попереднє навантаження (за рахунок розширення вен), знижує тиск у легеневій артерії та тиск наповнення лівого шлуночка. Надає антигіпертензивний ефект за рахунок збільшення виведення хлориду натрію та зменшення реакції гладких м’язів судин на судинозвужувальні ефекти та в результаті зменшення об’єму циркулюючої крові.
Після прийому 40 мг фуросеміду діуретичний ефект починається протягом 60 хвилин і триває приблизно 3-6 годин (зі зниженою функцією нирок - до 8 годин). Протягом періоду дії виведення іонів натрію значно збільшується, але після його припинення швидкість елімінації зменшується нижче початкового рівня (синдром "відскоку" або "скасування"). Явище спричинене гострою активацією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи та інших антинатрійуретичних нейрогуморальних регуляторних одиниць у відповідь на масивний діурез; стимулює аргінін-вазопресорну та симпатичну системи. Знижує рівень натрійуретичного фактора передсердь у плазмі крові, викликає звуження судин. Через синдром "відскоку" при прийомі один раз на день він може не мати значного впливу на щоденне вивільнення іонів натрію та кров'яний тиск.
Поглинання високе. Біодоступність становить 60-70%. Проникає через плацентарний бар’єр, виводиться з грудним молоком. Виводиться переважно (88%) нирками у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів; решта - кишковий
- при хронічній серцевій недостатності;
- при хронічній нирковій недостатності;
- з нефротичним синдромом (при нефротичному синдромі на передньому плані - лікування основного захворювання);
- при захворюваннях печінки;
- артеріальна гіпертензія;
- деякі форми гіпертонічного кризу;
- набряк легенів;
- серцева астма;
- набряки головного мозку;
- еклампсія;
- проведення форсованого діурезу;
- гіперкальціємія.
Розчин для внутрішньовенних та внутрішньом’язових ін’єкцій (ін’єкції в ампулах для ін’єкцій).
Інструкція із застосування та дозування
Таблетки слід приймати натщесерце, не розжовуючи та вичавлюючи з достатньою кількістю рідини. При введенні фуросеміду рекомендується застосовувати найнижчі дози для досягнення бажаного ефекту. Максимальна добова доза для дорослих становить 1500 мг. Одноразова початкова доза у дітей визначається з розрахунку 1-2 мг/кг маси тіла щодня з можливим збільшенням дози до максимум 6 мг/кг на добу за умови прийому препарату не більше 6 годин, після чого . Тривалість лікування визначається лікарем індивідуально, залежно від показань.
Режим дозування у дорослих
Набряковий синдром при хронічній серцевій недостатності
Початкова доза становить 20-80 мг на добу. Необхідна доза підбирається залежно від діуретичної реакції. Добову дозу рекомендується розділити на 2-3 прийоми.
Набряковий синдром при хронічній нирковій недостатності
У пацієнтів з хронічними захворюваннями нирок недостатність вимагає ретельного підбору дози, поступово збільшуючи її, щоб втрата рідини відбувалася поступово (на початку лікування можлива втрата рідини приблизно до 2 кг ваги на добу). Рекомендована початкова доза становить 40-80 мг на добу. Необхідну дозу підбирають залежно від діуретичної реакції. Повну добову дозу слід приймати один раз або розділити на два прийоми. У хворих на гемодіалізі звичайна підтримуюча доза становить 250-1500 мг на добу.
Набряки з нефротичним синдромом
Початкова доза становить 40-80 мг на добу. Необхідну дозу підбирають залежно від діуретичної реакції. Добову дозу можна приймати одночасно або розділити на кілька прийомів.
Набряковий синдром із захворюваннями печінки
Фуросемід призначають на додаток до лікування антагоністів альдостерону у разі відсутності ефективності. Щоб уникнути розвитку таких ускладнень, як неадекватна регуляція порушень ортостатичного кровообігу або стану електролітів або кислотно-основних речовин, необхідний ретельний підбір дози, щоб втрати рідини відбувалися поступово (на початку лікувальної рідини це може бути втрата приблизно 0,5 кг великого дня тіла). Початкова доза становить 20-80 мг на добу.
Фуросемід можна застосовувати окремо або в комбінації з іншими антигіпертензивними засобами. Звичайна підтримуюча доза - це доза 20-40 мг на добу. Коли фуросемід додають до вже призначених препаратів, його дозу слід зменшити в 2 рази. При високому артеріальному тиску в поєднанні з хронічною нирковою недостатністю може знадобитися застосування більш високих доз препарату.
При внутрішньовенному (струминному) або внутрішньом’язовому введення доза для дорослих становить 20-40 мг один раз на день, в деяких випадках 2 рази на день. Для дітей початкова добова доза для парентерального застосування становить 1 мг/кг.
Застосування під час вагітності та годування груддю
Фуросемід проникає через плацентарний бар’єр, тому його не слід вводити під час вагітності. Якщо вам потрібен фуросемід під час вагітності, вам слід оцінити частку переваг використання препарату для матері, яка ризикує для плода. Виводиться з грудним молоком. Якщо препарат потрібно лікувати, годування груддю слід припинити.
Перед початком терапії фуросемідом необхідно виключити наявність серйозних порушень виходу сечі, пацієнти з частковим порушенням потоку сечі потребують ретельного контролю. На тлі курсового лікування необхідно періодично контролювати артеріальний тиск, вміст електролітів у плазмі крові (включаючи іони натрію, кальцію, калію, магнію), кислотно-основної речовини, залишкового азоту, креатиніну, сечової кислоти, функції печінки та, при необхідності, відповідна корекція лікування.
Застосування фуросеміду уповільнює виведення сечової кислоти, що може призвести до загострення подагри.
Вважається, що його можна застосовувати для лікування ожиріння та схуднення, хоча він є загальним сечогінним засобом, він не має нічого спільного з дієтою і просто зменшує вагу людини в межах витягнутої рідини.
Пацієнти з підвищеною чутливістю до сульфаніламідів та сульфонілсечовин можуть бути перехресно чутливими до фуросеміду.
Пацієнтам, які отримують високі дози фуросеміду, щоб уникнути розвитку гіпонатріємії та метаболічного алкалозу недоцільно обмежувати споживання кухонної солі. Для профілактики гіпокаліємії рекомендується одночасний прийом калію та калійзберігаючих діуретиків, а також дотримання дієти, багатої калієм. Підбір режиму дозування у хворих на асцит на тлі цирозу печінки слід проводити в стаціонарі (порушення водно-електролітного балансу може призвести до розвитку печінкової коми). Ця категорія пацієнтів демонструє регулярний контроль за вмістом електролітів у плазмі.
Коли азотемія та олігурія з’являються або збільшуються у пацієнтів з важкими прогресуючими захворюваннями нирок, рекомендується припинити лікування.
У пацієнтів із цукровим діабетом або зі зниженою толерантністю до глюкози необхідний періодичний контроль рівня глюкози в крові та сечі.
У непритомних пацієнтів з доброякісною гіперплазією передміхурової залози звуження сечоводів або гідронефроз вимагають контролю сечовипускання через можливість гострої затримки сечі.
Препарат містить моногідрат лактози, тому пацієнти зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази лаппа або мальабсорбцією глюкози-галактози не повинні приймати цей препарат.
Препарат включає пшеничний крохмаль у кількості, безпечній для використання у пацієнтів із целіакією (глютенова ентеропатія).
Пацієнти з алергією на пшеницю (крім целіакії) не повинні використовувати цей препарат.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та керувати механізмами
Під час лікування фуросемідами уникайте занять для потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають більшої уваги та швидкості психомоторних реакцій (управління транспортними засобами та робота з механізмами).
При одночасному застосуванні з фенобарбіталом та фенітоїном дія фуросеміду знижується.
Підвищена концентрація та ризик нефротоксичності та ототоксичності від дії цефалоспоринів, левоміцетину, етакринової кислоти, цисплатину, амфотерицину В (через конкурентну ниркову екскрецію).
При одночасному застосуванні аміноглікозидів з уросемідом спостерігається уповільнення виведення аміноглікозидів та підвищений ризик їх ототоксичної та нефротоксичної дії. З цієї причини слід уникати використання цієї комбінації препаратів, за винятком випадків, коли це необхідно для показань життя, і в цьому випадку необхідна корекція (зменшення) підтримуючої дози аміноглікозидів.
Підвищує ефективність діазоксиду та теофіліну, знижує гіпоглікемічні засоби, алопуринол.
Препарати, що блокують канальцеву секрецію, підвищували концентрацію фуросеміду в сироватці крові. Ліки з нефротоксичною дією: при поєднанні з фуросемідом збільшується ризик розвитку його нефротоксичної дії.
Глюкокортикостероїди та карбеноксолон у поєднанні з фуросемідом збільшують ризик розвитку гіпокаліємії.
При одночасному застосуванні з серцевими глікозидами зростає ризик розвитку цифрового отруєння в умовах порушення рідин та електролітів (гіпокаліємія або гіпомагніємія).
Посилює нервово-м’язову блокаду деполяризуючих міорелаксантів (суксаметоній) та послаблює дію недеполяризуючих міорелаксантів (тубокурарин).
Нестероїдні протизапальні засоби (включаючи індометацин та ацетилсаліцилову кислоту) у поєднанні з фуросемідом можуть викликати тимчасове зменшення кліренсу креатиніну та збільшення вмісту калію в сироватці крові та зменшити діуретичну та антигіпертензивну дію фуросеміду. У пацієнтів з гіповолемією та дегідратацією (навіть у пацієнтів, які отримували фуросемід) НПЗЗ можуть спричинити розвиток гострої ниркової недостатності. Фуросемід може посилити токсичний ефект саліцилатів (через конкурентну ниркову екскрецію).
Сукральфат зменшує всмоктування фуросеміду та послаблює його дію (ці препарати слід приймати з інтервалом не менше 2 годин).
Поєднання з карбамазепіном може збільшити ризик гіпототизму.
Антигіпертензивні засоби, діуретики або інші засоби, які можуть знижувати артеріальний тиск у поєднанні з фуросемідом, можуть призвести до більш серйозних антигіпертензивних ефектів.
Введення інгібіторів АПФ пацієнтам, які раніше отримували лікування фуросемідом, може призвести до надмірного зниження артеріального тиску з погіршенням функції нирок, а в деяких випадках до розвитку гострої ниркової недостатності, однак за три дні до початку прийому інгібіторів ФІА або збільшення доза фуросеміду скасує або зменшить рекомендовану дозу.
Пробенецид, метотрексат та інші лікарські препарати, такі як фуросемід, що виділяється в ниркових канальцях, можуть зменшити ефект фуросеміду (ниркова секреція таким же чином), з іншого боку, фуросемід може зменшити ниркову екскрецію цих препаратів.
Солі літію знижуються за рахунок виведення фуросеміду літію, що збільшує концентрацію літію в сироватці крові та збільшує ризик токсичної дії літію, включаючи його шкідливий вплив на серце та нервову систему. Тому при використанні цієї комбінації необхідний контроль концентрації літію в сироватці крові.
Одночасний прийом циклоспорину А та фуросеміду збільшує ризик подагричного артриту внаслідок гіперурикемії, спричиненої перериванням екскреції уратів фуросемідом та циклоспорином нирками.
Пресорні аміни (адреналін, норадреналін) і фуросемід взаємно знижують ефективність.
Рентгеноконтрастні речовини: у пацієнтів з високим ризиком нефропатії для введення контрастних речовин, які отримували фуросемід, спостерігалася більша частота ниркової недостатності порівняно з пацієнтами з високим ризиком нефропатії для введення контрастних речовин, які отримували одноразову внутрішньовенну гідратацію перед введенням рентгеноконтрастна підготовка.
Аналоги препарату Фуросемід
Структурні аналоги активної речовини:
- Ласікс;
- Фурон;
- Фуросемід (Міфар);
- Фуросемід Ланнахер;
- Фуросемід Софарма;
- Фуросемід-флакон;
- Фуросемід-Дарниця;
- Фуросемід-ратофарм;
- Фуросемід-Фереїн;
- 1% ін’єкція фуросеміду;
- Фурсемід.
За відсутності аналогів препарату відповідно до діючої речовини, ви можете натиснути на посилання нижче, щоб дізнатись про захворювання, від яких допомагає відповідний препарат, і побачити доступні аналоги щодо терапевтичного ефекту.