калькулятор [лат.] - одноцільовий електронно-обчислювальний пристрій, призначений для виконання математичних операцій, який, на відміну від комп’ютера, не здатний модифікувати власні програми. Попередником калькулятора є калькулятор (калькулятор; обчислювальна машина) - механічний пристрій, призначений для додавання, віднімання та обмеженого кола інших логічних операцій. Її витоки сягають глибокої давнини, коли для підрахунку рахунків використовувався абак, що складався з дерев’яних або глиняних пластин, в які розміщувались камені (латинські калькулі; звідси і назва), що виражали одиниці відповідного порядку. Абакус розробив лічильники з кульками на нитках, дротах або прутках, з одиницями, вже вираженими в середні віки за допомогою табличок (латинських вершин), що зображують відповідні цифри, а написання цифр римськими цифрами поступово замінювалося арабськими цифрами. Загальне використання лічильника тривало до середини 20 століття. (одна з форм рахунку - це лічильник м’ячів, який використовується як навчальний засіб у перші роки початкової школи).

беліана

У 1614 р. Шотландський математик Дж. Нейпір опублікував математичний метод (→ логарифм Нейпіра), за допомогою якого операції множення і ділення перетворювались на операції додавання та віднімання, і на основі 1617 р. Він сконструював рахук (так званий Кістки Нейпіра), який набув великої популярності і застосовувався до 1960-х років. Метод Нейпіра був використаний в 1622 році британськими математиками Вільямом Оутредом (* 1574, † 1660) та Едмундом Гантером (* 1581, † 1626) для побудови ковзного логарифмічного правителя, який у 1850 році французький артилерійський офіцер Віктор Майєр Амеде Мангейм (* 1831, † 1906), доповнений висувним покажчиком. (У цій формі логарифмічна лінійка використовувалася до 1970-х років).

калькулятор [лат.] - одноцільовий електронно-обчислювальний пристрій, призначений для виконання математичних операцій, який, на відміну від комп’ютера, не здатний модифікувати власні програми. Попередником калькулятора є калькулятор (калькулятор; обчислювальна машина) - механічний пристрій, призначений для додавання, віднімання та обмеженого кола інших логічних операцій. Її витоки сягають глибокої давнини, коли для підрахунку рахунків використовувався абак, що складався з дерев’яних або глиняних пластин, в які розміщувались камені (латинські калькулі; звідси і назва), що виражали одиниці відповідного порядку. Абакус розробив лічильники з кульками на нитках, дротах або прутках, з одиницями, вже вираженими в середні віки за допомогою табличок (латинських вершин), що зображують відповідні цифри, а написання цифр римськими цифрами поступово замінювалося арабськими цифрами. Загальне використання лічильника тривало до середини 20 століття. (одна з форм рахунку - це лічильник м’ячів, який використовується як навчальний засіб у перші роки початкової школи).

У 1614 р. Шотландський математик Дж. Нейпір опублікував математичний метод (→ логарифм Нейпіра), за допомогою якого операції множення і ділення перетворювались на операції додавання та віднімання, і на основі 1617 р. Він сконструював рахук (так званий Кістки Нейпіра), який набув великої популярності і застосовувався до 1960-х років. Метод Нейпіра був використаний в 1622 році британськими математиками Вільямом Оутредом (* 1574, † 1660) та Едмундом Гантером (* 1581, † 1626) для побудови ковзного логарифмічного правителя, який у 1850 році французький артилерійський офіцер Віктор Майєр Амеде Мангейм (* 1831, † 1906), доповнений висувним покажчиком. (У цій формі логарифмічна лінійка використовувалася до 1970-х років).