Перегляньте статті та зміст, опубліковані в цьому носії, а також електронні зведення наукових журналів на момент публікації

Будьте в курсі завжди, завдяки попередженням та новинам

Доступ до ексклюзивних рекламних акцій на підписки, запуски та акредитовані курси

REVISTA IBEROAMERICANA DE MICOLOGÍA - офіційний журнал Іспанської асоціації мікології, Аргентинської асоціації мікології та Венесуельської асоціації мікології. У ЖУРНАЛІ пріоритет надається дослідженням, пов’язаним з грибами та їх патогенною дією на людей і тварин, а також дослідженням експериментального наукового характеру в будь-якому аспекті мікології. Журнал публікує оригінальні статті, огляди та мікологічні форуми, редакційні статті, спеціальні статті, примітки та листи до редакції іспанською або англійською мовами, які раніше були розглянуті науковими колегами. Статті, опубліковані в REVISTA IBEROAMERICANA DE MICOLOGÍA, розміщені в декількох бібліографічних покажчиках, серед яких Current Contents/ISI Web of Science, Index Medicus/Medline/Pub-Med, SCOPUS, Excerpta Medica та IBECS.

Індексується у:

Розширено Індекс цитування наук, Журнал звітів про цитування, Index Medicus/MEDLINE, Scopus, EMBASE/Excerpta Medica, IBECS, Latindex, revicien

Слідкуй за нами на:

Фактор впливу вимірює середню кількість цитат, отриманих за рік за твори, опубліковані у виданні протягом попередніх двох років.

CiteScore вимірює середню кількість цитат, отриманих за опубліковану статтю. Читати далі

SJR - це престижна метрика, заснована на ідеї, що всі цитати не рівні. SJR використовує алгоритм, подібний до рейтингу сторінок Google; є кількісним та якісним показником впливу публікації.

SNIP дозволяє порівняти вплив журналів з різних предметних областей, виправляючи відмінності у ймовірності цитування, які існують між журналами різних тем.

  • Резюме
  • Ключові слова
  • Анотація
  • Ключові слова
  • Епідеміологія інвазивних мікозів
  • Резюме
  • Ключові слова
  • Анотація
  • Ключові слова
  • Епідеміологія інвазивних мікозів
  • Мікологічна діагностика та лікування
  • Конфлікт інтересів
  • Дякую
  • Бібліографія

інвазивні

Інвазивні грибкові захворювання (ІГС) є основними причинами захворюваності та смертності реципієнтів із пересадкою твердих органів (РТОС). Модифікації та вдосконалення хірургічних процедур трансплантації, допоміжного лікування та досягнення, як діагностичні, так і терапевтичні, призвели до важливих змін в епідеміології та прогнозі ІФД. Candida та інші дріжджі продовжують відігравати дуже важливу етіологічну роль, але Aspergillus та інші ниткоподібні гриби стали основними причинами EFI у реципієнтів пересадки легенів. Ця оглядова стаття є оновленням найважливіших висновків у галузі епідеміології, діагностики та лікування ІФР при RTOS, але з більш конкретним інтересом до інвазивного аспергільозу та кандидозу.

Інвазивні грибкові захворювання (ІГС) є важливими причинами захворюваності та смертності, пов’язаної з трансплантацією твердих органів. Модифікації та вдосконалення хірургічних процедур трансплантації, допоміжного лікування та досягнення в діагностиці та лікуванні цих ІФД спричинили помітні зміни в їх епідеміології та результатах. Кандида та інші дріжджові утворення продовжують відігравати важливу етіологічну роль, але аспергіл та інші ниткоподібні гриби є причиною більшості ІФД у реципієнтів пересадки легенів. Цей огляд являє собою оновлення відповідних висновків у літературі, пов’язаних з епідеміологією, діагностикою та лікуванням ІФД у реципієнтів твердих органів з основним акцентом на інвазивний аспергільоз та кандидоз.

Ризик опортуністичної інфекції зберігатиметься до тих пір, поки пацієнту потрібні високі концентрації імунодепресантів. При задовільному розвитку трансплантата ця імуносупресія буде зменшена до мінімуму, а інфекції будуть дуже схожими на інфекції інших людей. Однак, як і в попередні два періоди, ризик реактивації прихованих інфекцій зберігається.

Інвазивні грибкові захворювання (IFD) - одна з найбільш тривожних проблем у реципієнтів твердих органів (RTOS). Частота їх низька і вони впливають на дуже специфічні популяції пацієнтів, але їх захворюваність та смертність залишаються високими [18,131] ІФР при ОТОС зазвичай виникають у ранньому післяопераційному періоді (Candida та Aspergillus, але інші гриби, такі як Pneumocystis, Cryptococcus, Fusarium, Scedosporium або мукоралі можуть спричинити руйнівні захворювання. Препарати, такі як ліпідні препарати амфотерицину В, нові ехінокандіни (анідулафунгін, каспофунгін та мікафунгін) або азоли розширеного спектру (вориконазол та позаконазол) є чудовими засобами проти грибків. [112, 113] Однак ці протигрибкові засоби можуть бути не такими ефективними проти певних грибків, вони також можуть збільшити токсичність інших препаратів, які отримує пацієнт, або змінити функцію отриманого органу.

1 Епідеміологія інвазивних мікозів

Парадигматичний аналіз смертності від інфекційних причин у США між 1980 і 1997 рр., Опублікований McNeil et al. [82], показав, що ІФД були сьомою за частотою причиною. Кандида була четвертою етіологією внутрішньолікарняної гематологічної інфекції, і її перевершили лише коагулазонегативні стафілококи, золотистий стафілокок та ентерокок. Пізніше Wisplinghoff et al. [137] вивчав 24 179 внутрішньолікарняних гематологічних інфекцій між 1995 і 2002 роками в 49 медичних центрах США, що здійснювали спостереження та контроль за збудниками епідеміологічного значення. 9,5% цих внутрішньолікарняних інфекцій становили мікози, при цьому Candida була четвертим за частотою етіологічним агентом. Однак це дослідження, хоч і було дуже корисним, не могло бути екстрапольовано в інші країни, і спостерігалася велика варіабельність частоти ВЧД між країнами та лікарнями. Ці відмінності пов'язані як з місцевими характеристиками захворювань, так і з факторами ризику, а також з різною медичною практикою.

Більшість ІФС спричинені Candida albicans та іншими видами Candida, особливо RTOS. Однак епідеміологія ІФД перебуває у постійній еволюції, і спостерігається зменшення інвазивного кандидозу через покращення його діагностики та профілактики. Aspergillus fumigatus дедалі частіше зустрічається при RPHP, і в рамках ОСР інвазивний аспергільоз частіше, ніж кандидоз, у пацієнтів з трансплантацією легенів [88,89]. ВЗЧ, спричинені криптококами, фузаріозом, паециломіцесом, пневмоцистисом, родоторулом, сахароміцесом, сідоспорієм, трихоспороном, ендемічними, мукоральними або мікроспоріальними грибками, набагато рідше, але смертність вища, або через пізній діагноз, коли лікування встановлюється органічні пошкодження незворотні або тому, що це лікування недостатньо ефективне [16,24,65,71,72,75,81,84,87,116,119,129].

Неофітос та ін. [88] вивчав епідеміологію та еволюцію ІФД у 429 дорослих TOS із 17 північноамериканських центрів трансплантації, у яких було 515 епізодів інвазивної грибкової інфекції. Більшість інфекцій були спричинені Candida (59%), а потім Aspergillus (24,8%), Cryptococcus (7%) та інші гриби (5,8%). У реципієнтів легенів найчастішою грибковою інфекцією був інвазивний аспергільоз, який у понад половині випадків траплявся через рік після трансплантації. Загальне виживання пацієнтів покращилось порівняно з тим, що спостерігалося в історичних записах, що використовувались у порівнянні. У цьому сенсі важливим є дослідження Артура та співавт .16, який переглянув медичну документацію пацієнтів, яким пересадили легені в клініці Мейо в період 1990-2005 років. Двадцять відсотків цих пацієнтів страждали від ІФР, і 16% з них померли від цієї інфекції. Наявність мікозу було вагомим предиктором смертності.

У проспективному дослідженні, проведеному між 2001 і 2006 рр. Мережею з нагляду за трансплантацією у 23 центрах Сполучених Штатів Америки, було зафіксовано 1208 ІФС в 1063 ОТОС [94]. Найбільш поширеними ІФС були кандидози (53%), а потім аспергільоз (19%). Річна захворюваність становила 1,95% при кандидозі та 0,65% при аспергільозі. Інші мікози були рідше: криптококоз (8%), гіалогіфомікоз та феохіфомікоз (8%), ендемічні мікози (5%) та мукормікоз (2%). Середній час появи кандидозу становив 103 дні, 184 при аспергільозі, досягаючи до 575 днів після трансплантації при криптококозі. Кумулятивні випадки ВЧД відповідно до трансплантованого органу становили 11,6% (тонка кишка), 8,6% (легені), 4,7% (печінка), 4% (серце), 3,4% (підшлункова залоза) та 1,3% (нирки).

Річардсон і Ласс-Флерль [117] підрахували, що близько 19 000 з 99 000 пацієнтів, які щороку лікуються в Європі від гематологічних злоякісних новоутворень, отримують TPHP або TOS. Близько 6000 з цих пацієнтів розвивають ІФД, спричинені ниткоподібними грибами, що може бути основною причиною їх смерті. Однак відмінності між показниками EFI у RTOS та тими, що спостерігаються при RPHP, важливі як в епідеміології, факторах ризику, клінічних характеристиках та смертності. У RTOS захворюваність на ІФД становить приблизно 5-10%, варіюючи залежно від типу трансплантації, із визначеною смертністю 25-35%. Кандидоз є найпоширенішою грибковою інфекцією при TOS, але частота його захворюваності зменшилася за останні роки до 2% у випадку інвазивного кандидозу, зі значними варіаціями залежно від трансплантованого органу. Частота розвитку кандидозу вища при трансплантації деяких органів черевної порожнини, таких як печінка, підшлункова залоза та кишечник. Повідомлялося, що у невеликому відсотку випадків ІФД може бути пов’язана з наявністю грибів, таких як C. albicans або Apophysomyces elegans, у трансплантованому органі [7,8].

Серед найбільш правдоподібних гіпотез цієї епідеміологічної зміни виділяється та, яка пов’язана з профілактичним використанням протигрибкових препаратів зі значним зменшенням коефіцієнта ефективності, спричиненого C. albicans, що було б дуже чутливим до них. Крім того, коли протигрибкова профілактика активна проти видів Candida, відмінних від C. albicans, та проти найбільш частих видів Aspergillus, екологічний простір, залишений ними, може бути зайнятий іншими грибами, такими як слизові оболонки, які іноді можуть спричиняти розрив IFD. Насправді спостерігається опис EFI, спричиненого дуже різноманітними видами ниткоподібних та дріжджових грибів, які не належать до родів Aspergillus та Candida. Зміни, внесені в медико-хірургічні процедури, що застосовуються при трансплантації органів, такі як різні джерела отримання стовбурових клітин, хірургічні вдосконалення або різні застосовувані схеми імуносупресії, також відіграють важливу роль у цих епідеміологічних змінах [12,61, 76,106,138].

Існують помітні відмінності між RTOS та RPHP як в їх епідеміології, факторах ризику, клінічних характеристиках, рекомендаціях емпіричної терапії, так і смертності. Після трансплантації приблизно 15% алогенних RTPH представляють IFD з грубою смертністю приблизно 80%. IFD, спричинені ниткоподібними грибами, мають високу смертність, незважаючи на прогрес у діагностиці та лікуванні цих захворювань. Груба смертність коливається в широких межах (25–80%) і стає руйнівною (100%) у певних груп пацієнтів, таких як РХПЗ із стійкою нейтропенією та аспергільозом центральної нервової системи [11,73,76]. У RTOS захворюваність становить приблизно 5-10%, залежно від типу трансплантації, а смертність, що приписується, становить близько 35%. Смертність, яку безпосередньо приписують ІФС, становила б 25-35% при інвазивному кандидозі, 30-100% при інвазивному аспергільозі, 40-100% при фузаріозі, 40-100% при есцедоспоріозі та 60-100% при мукормікозі [70,88–90, 92,119,122,126,129].

Аспергільоз - це мікоз із широким спектром клінічних проявів, які варіюються від алергічних станів у людей з атопічною хворобою, через аспергіломи, до інвазивних аспергільозів залежно від імунного статусу пацієнта. Інвазивний аспергільоз зустрічається у пацієнтів зі значним імунодефіцитом, у яких він, як правило, швидко прогресує і асоціюється з високою смертністю [124]. Населення пацієнтів, схильних до інвазивного аспергільозу, збільшується і складається з людей з тривалою нейтропенією, передовою ВІЛ-інфекцією, спадковими імунодефіцитами або реципієнтами ТПХП або трансплантації легенів.

Девіс та співавт. [40] описав 235 випадків криптококозу в рамках дослідження Проспективного протигрибкового лікування. З них 52 пацієнти були RTOS, 107 мали ВІЛ-інфекцію, а 76 не були ні реципієнтами, ні ВІЛ-інфікованими. Криптококовий менінгіт спостерігався у 48% TRO та 84% інфікованих ВІЛ, смертність 22% серед перших та 16% серед останніх. Географічний розподіл криптококозу в RTOS дуже різний. У дослідженні Osawa et al. [91] було відмічено, що у 120 хворих на криптокозоз легенева форма була найчастішою (64%), за нею - оболонка мозку (51%) та шкіра (15%). Однак шкірне передлежання було найбільш вірогідним у пацієнтів з півдня США. Про ці геокліматичні впливи згадували також Panackal et al. [93] при інвазивному аспергільозі в RPHP США.

2 Мікологічна діагностика та лікування

Важливо розробити діагностичні та терапевтичні стратегії, які суттєво знижують смертність, пов’язану з ІФР. Основними моментами є досягнення раннього і точного діагнозу [19], а також з'ясування необхідності встановлення профілактичних, емпіричних, передбачуваних (стосовно діагностичних біомаркерів) або цілеспрямованих (на основі схильних факторів та сумісних клінічних ключів) більш ефективних та ранніх можливо у пацієнтів з високим ризиком розвитку ІФД [3,49,120].

Переглянуті визначення Європейської організації з досліджень та лікування кооперативної групи ракових/інвазивних грибкових інфекцій та Національного інституту з вивчення алергії та мікозів (EORTC/MSG) [41] пропонують три ступені діагностичної визначеності в IFS: доведено, ймовірні та можливі (останнє стосується лише RPHP). Діагноз підтвердженого ІФД вимагає анатомопатологічного діагнозу або виділення патогенного грибка із зазвичай стерильних клінічних зразків. У випадку ймовірної ІФД, критерії включають три ситуації: фактори-господарі, симптоми та рентгенологічні ознаки, що вказують на мікоз, та мікробіологічні дані, що підтверджують їх, такі як культури або біомаркери.

Мікологічний діагноз базується на спостереженні патогенних мікроорганізмів або їх антигенних, нуклеїнових або метаболічних компонентів у клінічних зразках (рис. 1) [66] та їх виділенні у відповідних культуральних середовищах. Низьку діагностичну чутливість мікроскопічного спостереження за грибковими елементами в клінічних зразках можна покращити, використовуючи більш специфічні плями з калькофтором, метенаміном сріблом або періодичною кислотою Шиффа; або з міченими флуоресцеїном поліклональними або моноклональними антитілами або з зондами FISH [30,109]. Виділення гриба в чистій культурі дозволяє його ідентифікувати за допомогою ряду морфологічних, біохімічних, імунологічних чи молекулярних досліджень (рис. 2) та вивчити чутливість in vitro гриба до протигрибкових препаратів, коли це необхідно [22,23,109].