Ми часто бачили, як дикий кардамон росте на лісистих схилах Гімалаїв. Він утворював вражаючі, пишні зелені насичені пучки, які покривали тінисті береги гірських потоків. Кардамон, одна з найдавніших і найдорожчих прянощів у світі, має батьківщину саме тут, у лісах східного Непалу та сусіднього Сіккіма. Завдяки своєму специфічному аромату та смаку, кардамон був доданий в їжу та напої більше 3000 років тому і залишається дуже популярним донині. Це одна з найпопулярніших спецій індійської кухні, і арабський світ любить гострий смак, який він додає до гарної чорної кави. Його часто додають у чай, лікери та аюрведичні напої, в яких використовуються переважно цілющі властивості кардамону. Особливо він перевершує солодкі страви та напої з молоком та медом.
ЕФЕКТИ ЗДОРОВ'Я
Кардамон усуває закислення організму, яке виникає в результаті вживання солодкої їжі, покращує травлення, допомагає при проблемах зі шлунком і жовчним міхуром, геморої, усуває неприємний запах з рота і в Індії також вважається ліками від жирності. Позитивно впливає на дихальні шляхи. Допомагає при бронхітах, астмі, застуді та кашлі. Він стимулює кровообіг і гормональну активність і покращує настрій. Це заспокоює нервову систему і стимулює розум. Стародавні єгиптяни жували насіння кардамону, щоб очистити зуби та дезінфікувати рот. Згідно з останніми дослідженнями, кардамон запобігає розмноженню вірусів грипу А та В та діє як чудовий стимулятор імунної системи. Це зменшує вплив отрут на людину, і тому тубільці звикли використовувати його, коли його укушує змія або скорпіон. Його також часто використовують як парфуми, що надає захоплюючий акцент чоловічим ароматам.
ТРЕТЬА НАЙДОРОГА СПЕЦІЯ У СВІТІ
У східному Непалі в регіоні Ілам багато кардамону, який зараз найбільш відомий вирощуванням та переробкою чудових непальських чаїв. Її також посадили корейці (застосовується як у китайській, так і в корейській медицині), і завдяки цій рідкісній прянощі вони побудували чудові дороги від кордону з Індією до міста Ілам, які непальці ретельно підтримували, щоб не знищити їх під час сезону дощів, як це відбувається в сусідньому Дарджилінгу. Вирощувати, збирати та переробляти кардамон важко і дорого, тому кардамон - найдорожча пряність у світі відразу після шафрану та ванілі. Він часто входить до складу індійських та непальських сумішей спецій, званих garam masala, які містять переважно коріандр, кардамон, гвоздику, чорний перець, корицю, мускатний горіх і іноді лавровий лист. Відмінний смак має особливо чайний чай масала, який використовується для короткого заварювання та змішування з чорним гімалайським чаєм, молоком та медом. Такий смачний і дуже ароматний чай належить до ліків індійської Аюрведи, вчення про довге і здорове життя. Це може зігріти людину, стимулювати кров і енергію, прискорити обмін речовин і допомогти вивести токсини з організму.
ЗЕЛЕНА КАРДАМОМА
Існує кілька видів кардамону. Найвідоміший - ніжний і смачний кардамон (Elettaria cardamomum), який ще називають зеленим кардамоном і вирощується переважно в тропічних лісах південної Індії та Шрі-Ланки на висоті 700-1500м. Зелені капсули містять дрібні темні ароматичні насіння. Вони використовуються як спеції. Масивні листя рослини не ароматичні. Насіння збирають перед дозріванням, оскільки стиглі капсули проростають і розкидають насіння навколо. Зелений кардамон найвищої якості вирощують переважно в горах Кардамон на узбережжі Малабару на південному заході Індії. Зелений кардамон був частиною імператорської кухні правителів Великих Моголів та їх знаменитих, переважно солодких делікатесів.
КОРИЧНА КАРДАМОМА
Бурий кардамон (Amomum subulatum), типовий для Гімалаїв, вирощується в Непалі та Сіккімі. Його плоди та насіння більші, темніші та мають грубіший смак. Тому цю специфічну спецію іноді називають фальшивим кардамоном, на якого непальці дуже сердяться і не можуть дозволити їх дорогоцінну пряність. Це позначення насправді не є правильним, оскільки обидва типи кардамону, коричневий та зелений, мають власне проковтування та значення. Коричневий кардамон має трохи димчастий відтінок і використовується більше в сільській народній кухні за традиційними індійськими та гімалайськими рецептами. Він не повинен домінувати в їжі, але підкреслювати смак інших інгредієнтів.