Оголошення у випуску наукового журналу Nature від 27 лютого 1997 р
вдалося «вивести» здорове ягня з дорослої овечої клітини вперше у світі, тобто вперше клонувало дорослого ссавця.
Усі засоби масової інформації, газети, радіо, телебачення зосереджувались на цій темі, але вчені, політики та навіть релігійні лідери коментували дискусію.
Для всіх природно, що нащадки виглядають як батьки. Речовина, відповідальна за подібність, називається ДНК. Обидва батьки передають половину власної ДНК ненародженому потомству, тому її можна вважати 50-50% сумішшю двох батьків (навіть якщо вона більше схожа на одного з батьків). При клонуванні існує лише один із батьків, і він передає всю свою ДНК своїм нащадкам, тому теоретично він буде на 100% схожий на нього. Звичайно, не на практиці, оскільки на зовнішні та внутрішні властивості впливають фактори навколишнього середовища, такі як хвороби, харчування, навчання тощо. також діяти. Отже, клонування - це коли ми «виробляємо» потомство з ДНК, яка точно така ж, як і його батьківська, тобто спадкова речовина.
Як це відбувалося на практиці?
В Единбурзі шотландські дослідники витягували клітини з молочної залози (вимені) 6-річної вагітної вівці, які потім розмножувались у штучних умовах. Тим часом ще одну вівцю обробили гормоном і вийняли яйцеклітину. З яйцеклітини було видалено спадковий матеріал, тобто ДНК. Потім одна з розмножених клітин злилася з яйцеклітиною електричним імпульсом. Утворена таким чином клітина містила спадковий матеріал клітини молочної залози. Це було імплантовано назад тварині, у якої було взято яйцеклітину. Через 148 днів народився маленький баранчик, якого звали Доллі. Цікавим у експерименті було, серед іншого, те, що дві вівці не були однієї породи. З якого було взято яйце - чорноголова вівця, яка «забезпечувала» спадковий матеріал білим кольором. Доллі всіляко нагадувала тварину, яка дала їй ДНК.
Якщо клонування може бути здійснено з великою впевненістю іншими живими істотами, це може революціонізувати все наше життя. Наприклад, у тваринництві тварину з найвигіднішими властивостями можна відібрати та додатково клонувати. Наприклад, може бути виготовлена отара овець, яка містить всю високоякісну шерсть, молоко, м’ясо, але невибагливих тварин.
Це неможливо за допомогою традиційних методів розведення, оскільки навіть двоє батьків з чудовими рисами можуть не передати найкращим генам (функціональну одиницю ДНК) своїм нащадкам. Наприклад, навіть незважаючи на те, що вони продовжували розводити коней, яких називали Імператорськими або Моїми скарбами, здібності їхніх нащадків навіть не наближались до їхніх. Якщо вдосконалити техніку клонування, спадкові генетичні захворювання, такі як рак, можна вилікувати або легко уникнути. Оскільки старіння живих організмів також можна простежити за зміною ДНК із віком, метод може також забезпечити можливість запобігти старінню. Не виключено, що XXI ст. століття, 80-річний сьогодні буде виглядати 30-річним. Але, наприклад, техніка, що застосовується при клонуванні, може також дати здорове потомство для пар, які в даний час не мають доступу до них.
Слід зазначити, однак, що ситуація з клонуванням ще не така весела. Наразі цього не робилося з жодною іншою твариною, крім овець. І все-таки їх судили ще з жабами з мишами та худобою. Ооцити овець мають одну-дві переваги щодо клонування, яких не мають інші досліджені досі яйцеклітини. В крайніх випадках клонування можна проводити лише з овець. Плюс, з овечками теж не все пройшло ідеально. З 277 яєць і клітин молочних залоз народилася лише одна тварина. Можна також з невеликою злістю сказати, що все це був просто випадковість. Докладаються серйозні зусилля для вдосконалення техніки клонування, і, згідно з песимістичними прогнозами, вона досягне рівня за 10 років, що вищезазначені можливості можуть стати реальністю.
З клонуванням, звичайно, можна зловживати так само, як і ядерною енергією. Тільки майбутнє дасть відповідь, що людство буде жити або зловживати цією новою великою можливістю.