Колись природні справи були справді природними, сьогодні вони оточені багатьма табу. За їх державного управління ми були б виключені з цивілізованих людей за умови, що б ми не були серед них у першу чергу, ми були дітьми підліткового віку або явно хворіли. Наприклад, колись політики заборонили стримувати опозицію - ми спробували б зараз виконувати застереження Еразма.

було

Посібник з поліпшення моралі дітей, вперше опублікований у 1530 році, був набагато читанішим до ХХ століття. століття як його шедевр Похвала дурості. Однак у цій статті Еразм не робить нічого, окрім того, що бере по черзі те, що доречно знати “цивілізованій” молодій людині. Особливістю роботи є те, що вона одночасно говорить про найосновніші аспекти людської поведінки та найскладніші аспекти соціального контакту. Норберт Еліас (1897–1990), засновник культури, соціолог культури, також вважає, що гуманістичний етикет Еразма показує період між Середньовіччям і Новим часом: він все ще містить кремезні речення, але в ньому більше не панує лицарсько-феодальне уявлення ввічливості.цивілізована та ввічлива поведінка, керована не бажанням князівського двору, а напругою інших та бажанням уникнути сорому. Еліас Процес цивілізації c. все це він також доводить на прикладах у своїй основній праці.

На думку Норберта Еліаса, який, як кривавий фрейдист, інтерпретував цивілізаційний процес як своєрідну "групову" репресію, більшість табу, встановлених в людських контактах, не мають нічого спільного з гігієною, а походять від "почуття напруженості", що означає, що раціональне розуміння не є причиною поведінки. Однак сам Еразм «упакував і поклався на наукові аргументи. Він цитував Гіппократа, який сказав, що найкраще, щоб вітер проходив без тріску і шуму, але краще вибухнути вголос, ніж його задушити. "Тож дуже корисно відкласти тут сором’язливість і врятувати тіло". Але щоб довести теорему Еразма, він навіть цитував Етона і Ніархоса з числа античних авторів.

Усе те, наскільки неупереджено та серйозно обговорює цю справу мудрий гуманіст, доводить, що XVI. У двадцятому столітті поріг сорому, пов’язаний із звивистістю, все ще значно відрізнявся по висоті, ніж у наш час.

Книга поезії Річарда Весте 1619 року була ще глибшою і дозвільнішою:

Не стримуйте скибочку,
І не розтягуйте сечу,
Освітлюйтеся таємно,
Ви не потрапите в таку біду.
(Переклад Ádám Nádasdy)

Цікавим в епосі Прада Кадара є те, що так само, як саундтрек до непристойного передачі Толді Арпада Лві розповсюджувався від родини до родини (пародію читав Імре Сіньковіц - з глибоким досвідом), вітряний приватний номер Альфонсо можна було слухати на MK -27 магнітофон. Великий сміховик - навіть Пуджол - уособлював різні жанрові фігури (кавалерійський поліцейський, маленька дівчинка) із звуками кишок. Відмінність від французького попередника полягає в тому, що Альфонсо використовував не свої сфінктери, а рот.