Лексикографія (гр. Lexicon/словник + графік/запис) займається переробкою словникового складу мови в словники різних типів. Новаторською роботою в галузі лексикографії стала шеститомна словацька словацька чесько-латино-німецько-угорська мова, складена Антоном Бернолаком і видана в 1825 - 1827 рр. У Буді.
Найбільш уживаним словником словацької мови є Короткий словник словацької мови. Це одномовний словник в одному томі. Охоплює найбільш вживаний словник сучасного словацького словника/основний словник/і включає близько 50 000 слів.
Види словників
Інтерпретаційний - пояснює значення слів, дає короткий та стислий опис характеристик та властивостей названого об’єкта, поняття, властивостей, історії.
Переклад - стикається зі словниковим запасом двох або більше мов.
Іноземні слова - тип тлумачного словника, пояснює значення слів та термінів іноземного походження, що входять до вітчизняної лексики.
Етимологічний - вказує на походження слова (від якого слово еволюціонувало, звідки воно походить) та його значення.
Діалектологічний - діалектний словник.
Фразеологічний - пояснює значення фразеологічних одиниць.
Правопис - обробляє слова, які є проблематичними з орфографічної точки зору.
Орфоепічна - словник літературної вимови.
Синонімічний - містить синонімічні підказки або пари синонімів.
Частота - список слів відповідно до того, як часто вони з’являються у зв’язних текстах.
Ім'я по батькові - містить слова, які є звуковими та граматично подібними, але різними за значенням.
Ретроградна критерієм обробки є частота слів відповідно до граматичних суфіксів.