Опис: Багаторічна трава висотою 1,0 - 105 м. З короткого, коричневого, характерно смердючого під землею, у перший рік вегетації виростає розетка приземного листя, а після зимівлі - пряма борозна, борозна, волохатий стебло в нижній частині. Листя супротивні, дивно пернаті, 6 - 12 кокет. Нижні листки довголисті, ланцетні з неправильно зубчастим краєм; верхні листки прикріплені до стебла. Квітки біло-рожеві, розташовані роздвоєними верхівками в тригалузні стебла. Цвітуть з червня по вересень, комахоїдні та ароматні. Запах приваблює і дратує котів (катофілія). Плід однонасінний, коричнево-жовтий, павукоподібний 2,5 - 4,0 мм довжиною з пучком. Вага тисячі насінин - 0,30 - 0,95 г.

Лікарські рослини HERBA

Поширення та поширеність: бореально-субконтинентально-євразійський гемікриптофіт. Росте на вологих, багатих гумусом, піщано-глиноземних, вапнякових грунтах з рН 7,0 - 7,5. Дуже багато видів легких вологих листяних, хвойних та змішаних лісів. Зустрічається на лісових дорогах, вологих луках, болотах та прибережних заплавах.

Варіанти придбання: збирання врожаю з природи та з районів вирощування в зоні виробництва кукурудзи та буряків. Вирощують різні сорти («Широколистяний», «Короткострижений», «Трааліт»).

Ліки: корінь валеріани - Valerianae radix (згідно з SL 1), sensu lato - комплексний вид, і препарат може походити з декількох видів, зібраних з природи або з культивованих сортів. Коефіцієнт висушування становить 3 - 4: 1. З виду Valeriana angustifolia, що росте в Японії, дистиляцією отримують валеріану кремнезем - Valerianae aetheroleum.

Інгредієнти: діоксид кремнію (0,4 - 0,6%), що містить переважно складні ефіри борнеолу (мурашина кислота, ізовалерианова кислота) та сесквітерпени (валеренова кислота, ацетоксивалеренова кислота, валеренал). Легко висушений препарат містить терапевтично важливі валепотріати (0,5 - 2,0%) з діючою речовиною вальтатом (80 - 90%), дідровалотатом, ацетвалатом, валерозидатом. Супутніми інгредієнтами є флавоноїди, слиз і хлорогенова кислота.

Лікувальні властивості та ефективність: комплекс активних речовин у корені діє як м’який транквілізатор та заспокійливий (атарактичний). Валепотріати діють як засоби проти тривоги (анксіолітики). Препарат та його препарати також зменшують головний біль, позитивно впливають на неврози серця, пригнічують спазми в шлунку (спазмолітично) та діють як протиотрута (протиблювотний засіб). Недавні дослідження показують, що сесквітерпенові компоненти ефірних масел діють як буфери для розкладання кислоти? –Амінобутан (ГАМК) у ЦНС, який важливий у передачі подразників.

Використання: ізольовані та стандартизовані валепотріати застосовують при станах тривоги, напруги та загального збудження в разовій дозі 50 мг. При нервовому подразненні, спазмах шлунково-кишкового тракту застосовують кашку (200 - 250 мл), приготовлену з 3 - 5 г препарату. Фітофатпрепарати та гомеопатичні препарати з кореня валеріани призначають при безсонні, головних болях та труднощах менопаузи. У народній медицині корінь валеріани є одним із найпоширеніших препаратів проти стресу, при психічних захворюваннях, одночасно стабілізуючи нервову систему - подразнене пом'якшує та пасивне, мляве стимулює.

Токсичність: Депресивний ефект після вживання наркотиків не погіршує здатність центральної нервової системи координувати або фізіологічні реакції на зовнішні подразники. При терапевтичній дозі побічних ефектів не спостерігалося.

Текст та фото: Ing. Мирослав Хабан, к.т.н.