Щоб зосередити терапевтичний протокол дерматофітозу, слід пам’ятати, що навіть якщо це зоонозна хвороба, її можна лікувати і виліковувати як у людей, так і у тварин, що повинно заспокоїти власників.

ветеринарного

Другий важливий момент, про який слід пам’ятати, полягає в тому, що у більшості здорових тварин дерматофітоз є тимчасовим, самообмежувальним захворюванням (приблизно 10-12 тижнів), яке проходить навіть без лікування. Незважаючи на це, лікування рекомендується з таких причин:

  • Збільшити швидкість загоєння.
  • Обмежує поширення хвороби на інших сприйнятливих тварин та людей.
  • Мінімізуйте забруднення навколишнього середовища.

Таким чином, метою лікування є зменшення ризику зараження та забруднення навколишнього середовища інфікованим матеріалом (лущення, волосся тощо) від хворого пацієнта. Для досягнення цього найбільш повна та рекомендована настанова складається з: місцевого, системного та екологічного лікування.

Місцеве лікування видаляє інфікуючий матеріал та запобігає його поширенню в навколишнє середовище. Доведено, що це зменшує зараження між тваринами, які мають спільне середовище.

Найефективнішими препаратами, що застосовуються один-два рази на тиждень, є: сульфід вапна, енілконазол та комбінація міконазолу з хлоргексидином, що мають синергетичну дію. Хлоргексидин може викликати виразки рогівки; тому слід уникати попадання в очі, і бажано застосовувати мастило для очей профілактично.

Місцеві протигрибкові засоби в мазі або лосьйоні (такі як клотримазол, міконазол та енілконазол) можуть мати певну ефективність, але не рекомендуються як одноосібна терапія.

Доцільно застосовувати місцеве лікування узагальнено, оскільки існують дослідження, які показують наявність інфекційного матеріалу на відстані більше 6 см від межі уражень. Тому протигрибкові креми та лосьйони слід застосовувати лише у легких та дуже локалізованих випадках. Після двох послідовних негативних культур цю терапію можна припинити.

У тварин з довгою шерстю стрижка волосся на уражених ділянках або всього тіла сприяє зменшенню забруднення навколишнього середовища.

Введення продуктів систематично скорочує час зараження пацієнта. Найчастіше використовуються препарати: ітраконазол, кетоконазол, тербінафін та гризеофульвін. Флуконазол і люфенурон не настільки ефективні щодо цих збудників.

Правильне управління навколишнім середовищем допомагає запобігти повторному зараженню та розповсюдженню патогенних мікроорганізмів на інших тварин та людей, що контактують.

Слід зазначити, що забруднені волоски, виявлені в навколишньому середовищі, можуть містити інфекційний матеріал приховано протягом багатьох років. Вжиття деяких заходів, таких як стрижка волосся на уражених ділянках та періодичне очищення навколишнього середовища, покращить лікування дерматофітозу, оскільки кількість інфекційного матеріалу, що знаходиться в навколишньому середовищі, зменшиться.

Загалом, ідеальним є видалення залишків інфікованого матеріалу, а потім очищення миючими засобами; найбільш рекомендованими є: гіпохлорит натрію, енілконазол та перекис водню.

Оскільки заражених тварин потрібно відокремлювати та ізолювати, щоб уникнути поширення збудника, слід враховувати, що у випадку з молодими тваринами така ізоляція повинна проводитися з обережністю, щоб уникнути можливих поведінкових змін через відсутність соціалізації віків.