У разі обструкції дихальних шляхів використання бронходилататорів має сенс. Автори дослідження висунули гіпотезу, що пацієнти з ожирінням (з об'єктивно недокументованою обструкцією дихальних шляхів) не отримували адекватної бронходилататорної терапії.

лікування

ІМТ? Дані анамнестики та спірометричні результати оцінювали у пацієнтів із значеннями вище 30 кг/м2. Дослідження проводилось у 2010-2011 роках.

Включено 155 пацієнтів із середнім віком 52,6 ± (SE) 1,1 року та середнім ІМТ 38,7 ± 0,7 кг/м2. Спірометричні результати показали нормальну механіку дихальних шляхів у 62 випадках (40%), незворотну обструкцію дихальних шляхів у 36 випадках (23,2%), стеноз дихальних шляхів у 35 (22,6%), оборотну обструкцію, що свідчить про астму, у 11 (7,1%) та змішаний характер ( обструктивний + обмежувальний).) У 6 випадках (3,9%). До дослідження 45,2% (28/62) пацієнтів отримували лікування обструктивного захворювання дихальних шляхів за нормальних значень спірометрії, а 33,9% (21/62) продовжували терапію, навіть коли спірометрія не виявляла обструкції дихальних шляхів.

60% (21/35) пацієнтів з обмежувальним візерунком під час спірометрії отримували цілеспрямоване лікування до дослідження, а 51,4% (18/35) продовжували бронходилататорну терапію після спірометричного дослідження. Ніякої незалежної асоціації між спірометричними результатами, не показаним лікуванням, віком, ІМТ, супутніми захворюваннями та станом куріння не спостерігалося. Пацієнти зі спірометричною обструкцією (раніше лікували бронходилататорами) на спірометрії продовжували терапію після дослідження.

Серед пацієнтів із ожирінням обстеження на обструкцію дихальних шляхів не підтвердило наявність обструктивних захворювань дихальних шляхів. (Цільове) лікування цих осіб непотрібне, оскільки спірометрія не виявила жодної форми обструкції дихальних шляхів.

Попередні дослідження показали, що астма та хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ) передіагностуються у дорослого населення. Деякі дані свідчать про те, що респіраторні симптоми, особливо задишка, можуть частіше спостерігатися у пацієнтів із ожирінням. Автори дослідження висунули гіпотезу, що спірометрія осіб із ожирінням з респіраторними симптомами може призвести до помилкового діагностування, тобто пацієнти, яким це взагалі не потрібно, оскільки вони не мають обструктивних захворювань дихальних шляхів, можуть отримувати тривале (бронходилататорне) лікування.

З 244 36 результатів спірометричних випробувань не були технічно оціненими. Дійсний/оцінюваний спірометричний результат був отриманий у 208 пацієнтів (ІМТ? 30 кг/м2), з яких у 53 випадках результат не фіксувався в електронній медичній картці через 6 місяців після обстеження. З решти 155 пацієнтів 84 (55%) були жінками, середній вік склав 52,6 ± (SE) 1,1 року та ІМТ 38,7 ± 0,7 кг/м2. Гіпертонія була в 97 випадках (62,8%), цукровий діабет у 56 суб'єктів (36,1%), а застійна серцева недостатність - у 13 випадках (8,4%). Спірометричне обстеження проводили з таких причин: задишка (n = 43; 27,7%), "ХОЗЛ" (43; 27,7%), "астма" (19; 12,3%), кашель (13; 8,4%), перед операцією обстеження (12; 7,7%), неуточнене (10; 6,5%), рестриктивне захворювання дихальних шляхів (8; 5,2%) та обструктивне апное сну (7; 4,5%). Вимірювання об’єму легенів також проводили у 57 пацієнтів.

Середні значення пацієнта становили: ОФВ1 66,6 ± 1,4%, ОФК 65,9 ± 1,3%, співвідношення ОФВ1/ОФВ 77,8%, ТШХ 82,7 ± 3,7%.

Не було виявлено зв'язку між спірометричним лікуванням, яке не було вказано (непотрібне), спірометричними результатами, віком, ІМТ, супутніми захворюваннями та станом куріння. З пацієнтів з обструкцією дихальних шляхів на момент дослідження ті, хто раніше отримував бронходилататорну терапію (28/36 незворотна та 9/11 оборотна обструкція), продовжували лікування після дослідження. Застосованими препаратами були: агоністи бета-2 40,3% (25/62 пацієнти), інгаляційні стероїди 16,1% (10 пацієнтів), антихолінергічні засоби 14,5% (9 пацієнтів), системні стероїди 8,1% (5 пацієнтів) антагоністи лейкотрієнових рецепторів 1,6% (1 пацієнт). При обмежувальних респіраторних захворюваннях: агоністи бета-2 54,3% (19/35 пацієнтів), інгаляційні стероїди 28,6% (10), антихолінергічні засоби 14,3% (5), короткочасні системні кортикостероїди 14,3% (5 осіб).

Помилки ліків часто викликають проблеми у госпіталізованих пацієнтів, тому цьому питанню потрібно приділити більше уваги. Хоча фармакологічне лікування пацієнтів із ожирінням, але не з обструктивною хворобою дихальних шляхів, можна вважати медикаментозною помилкою, корінь проблеми набагато більше в "системній практиці". Нерідкі випадки, коли хвороба потрапляє до медичної картки без твердого діагнозу. У таких випадках призначається рецепт. Обстеження призначаються, але їх моніторинг та оцінка вже недостатньо ретельні, вважається, що терапія є відповідною. Розпочато дослідження з усунення таких діагностично-терапевтичних помилок.

Приклад, представлений у дослідженні, все це добре ілюструє. Ожиріння може призвести до обмежувальних респіраторних захворювань, а не до обструктивних. Звичайно, у цих пацієнтів може виникнути обструкція дихальних шляхів у вигляді астми або ХОЗЛ, але клініцист повинен проявляти більшу обережність та проводити надійне спірометричне обстеження перед тим, як лікувати пацієнта з ожирінням з обструктивною хворобою дихальних шляхів - без підтвердження цього.

На додаток до стандартного тесту на спірометрію, 45,2% (28/62) пацієнтів із ожирінням та 60% (21/35) пацієнтів із обмежувальними характеристиками дихальних шляхів отримували неадекватне лікування до проведення тесту на спірометрію. Приблизно 1/3 цих пацієнтів (33,9%; 21/62 суб'єкти) мали нормальну механіку дихальних шляхів, а половина пацієнтів з обмежувальними характеристиками (51,4%; 18/35) продовжували отримувати неадекватне лікування після дослідження. Пацієнти отримували значну кількість антихолінергічних засобів, інгаляційних та системних стероїдів. Неправильне, неправильно вказане вживання цих препаратів піддає пацієнтів непотрібним ризикам, збільшує терапевтичні витрати і не має вимірних переваг.