З 1996 року ВІЛ-позитивним людям доступна комбінована антиретровірусна терапія. Таке лікування різко зменшило кількість смертей від СНІДу. ВІЛ-позитивні люди, які отримують лікування, живуть довше, а деякі також сподіваються досягти середнього віку. Якість життя людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом, значно покращилась, і в більшості випадків постраждалі повністю працездатні, незважаючи на те, що побічні ефекти препарату можуть бути неприємними, а іноді і небезпечними для життя. Перевізників потрібно ідентифікувати якомога раніше, щоб лікування могло розпочатися вчасно, але стигматизація людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом, може стати перешкодою для реалізації ідей громадського здоров’я, тому слід докласти зусиль для розвіяння ірраціональних страхів та запобігання та вирішення стигми дискримінація.

hclu

Світової

В даний час мільйони людей у ​​всьому світі не мають доступу до терапії. В Європі, у Східній Європі та південнослов’янських державах, але в деяких нових країнах-членах ЄС не всі потребуючі мають доступ до медицини: проблеми є також у країнах Балтії та Польщі.

Як конкретний вираз ініціативи "3 на 5", оголошеної ВООЗ, у лютому 2004 року Європейський Союз взяв на себе зобов'язання сприяти доступу до лікування в Центральній та Східній Європі та Центральній Азії. Дублінську декларацію можна прочитати тут.

Вдома

В Угорщині установою, призначеною для примусового лікування ВІЛ-позитивних та хворих на СНІД, є Будапештська лікарня Св. Ладислава, призначення - як і для самого примусового лікування - можливе на основі епідеміологічних положень Закону про охорону здоров'я. Лікарня займається хворими на СНІД з 1986 року і є єдиною установою в Угорщині, яка має право отримувати ліки для антиретровірусного лікування. В даний час у відділенні СНІДу діє стаціонарне та амбулаторне відділення, в якому працюють загалом 3 лікарі та 10 медсестер, а також у відділенні є дві лабораторії, невелика операційна та стоматологічний кабінет. Близько 330 людей отримують ліки (амбулаторне лікування), а стаціонарне відділення мінливе, але відносно невелике. Кожна людина отримує безкоштовний доступ до необхідних їм ліків. Однак очевидно, що якби значно зросла кількість людей, які живуть з ВІЛ та СНІДом, 3 лікарі не змогли б забезпечити адекватну допомогу всім з них, і безкоштовне вживання ліків, можливо, було б загрожене.