На 27-му тижні вагітності мене відвезли з Тренчина в перинатологічний центр у Братиславі, з умовою, що народиться Мартинко - на той момент він важив 750 грам. У лікарні в Братиславі ми проіснували до 31-го тижня вагітності, коли Мартинко народився під загальним наркозом і важив 1060 грамів. Нашою проблемою був високий кров'яний тиск, а гістологія підтвердила мікроінфаркт плаценти. Коли було обрано Матір, він майже ніколи не був у навколоплідних водах, і ми обоє мали інфекцію.

відділення недоношених дітей

Мартинку перевели у відділення недоношених дітей, де він був у добрих руках. Я лежав у палаті з мамами, у яких були немовлята. Сама. Перші два дні я навіть не дуже цього усвідомлював, у мене була проблема сама по собі, біль і висока температура. Лікар із відділення для недоношених дітей прийшов мені сказати, що Мартін пов’язаний із підтримуючим диханням, має антибіотики через інфекцію та перебуває під впливом світла через жовтяницю, що в його випадку досить серйозно. Однак хороша новина була - його живіт витратив 3 мл молока. Крім того, лікар ознайомив мене з тим, що необхідно щодня з’ясовувати стан його здоров’я, і якщо я почуваюся добре, можу звернутися до нього.

Через тиждень після процедури я поїхав додому до Тренчина, звідки ми їздили до Братислави через день. Я ходив до кожного візиту зі страхом, що більше не почую звуку моніторів, повідомляючи, що з дітьми щось не так. Щодня ми раділи, що він набрав кілька грамів, ми давали маленькі ліки, практикувались. Ми годували його спочатку шприцом, потім з пляшечки вшетко все під наглядом лікарів та медсестер.