реферат

У гіпертоніків описано взаємозв'язок між гіпертрофією лівого шлуночка (ЛШ) та депресивною систолічною функцією. Однак сильним заплутаним фактором у цих відносинах є концентрична геометрія, яка є сильним фактором, що визначає депресивну систолічну функцію середньої стінки та кореляцію ваги ЛШ при гіпертонії. Щоб оцінити незалежний внесок ЛШ у депресивну систолічну функцію, 1827 пацієнтам з нелікованою есенціальною гіпертензією (вік 48 ± 12 років, чоловіки 58%) пройшли ехокардіографію в М-режимі під двовимірним керівництвом. Відносна товщина стінки була найсильнішим фактором, що визначає дробове вкорочення з низькою середньою стінкою (r = −0, 63, P 1, 2 При зіткненні з показниками ендокарда, знижена систолічна функція в середній частині стінки була пов’язана з підвищенням артеріального тиску під час 24 години, 3 як 4, 5, 6 Різниця між двома показниками систолічної функції ЛШ очевидна, особливо за наявності помітно концентричної геометрії ЛШ. Геометрія ЛШ, навіть у разі явних відхилень функції середньої стінки

Кілька досліджень показали, що систолічна функція середньої стінки знижується за наявності гіпертрофії ЛШ, а функція середньої стінки здатна відрізнити суб'єктів із гіпертрофією ЛШ та без неї від традиційних показників функції шлуночків. Однак найсильнішою кореляцією функції середньої стінки є геометричний малюнок LV, концентрична геометрія (виражена як відносна товщина стінки) є сильним фактором, що визначає зменшену функцію середньої стінки. Нещодавно було зареєстровано значне збільшення відносної товщини стінок у 42 пацієнтів з гіпертонічною хворобою з пригніченою функцією середньої стінки ЛШ порівняно з 117 пацієнтами з гіпертонічною хворобою з нормальною функцією середньої стінки, навіть за відсутності різниці у вазі ЛШ між групами. 14

Однак заплутаний вплив геометричного малюнка ЛШ на взаємозв'язок між масою ЛШ та систолічною функцією ніколи не вивчався. Таким чином, незалежний взаємозв’язок між масою ЛШ та систолічною функцією середньої стінки при есенціальній гіпертонії залишається нез’ясованим. У дослідженні Progetto Ipertensione Umbria Monitoraggio Ambulatoriale (PIUMA) нам вдалося визначити вагу ЛШ та систолічну функцію середньої стінки та вивчити їх незалежні асоціації у великій вибірці осіб, які ніколи не лікувались з неускладненою гіпертензією.

Предмети та методи

Ми проаналізували дані 1827 послідовних осіб із ніколи не лікуваною есенціальною гіпертензією, включеною у дослідження PIUMA, початкове діагностичне лікування яких включало цілодобовий неінвазивний моніторинг артеріального тиску (АТ). У дослідженні PIUMA група лікарів загальної практики в центральній Італії в Умбрії направила своїх пацієнтів з гіпертонічною хворобою на базову оцінку позалікарняної терапії в трьох лікарняних амбулаторіях (Перуджа, Città della Pieve та Castiglione del Lago). Усі особи відповідали наступним критеріям включення: (1) відділення АТ ⩾ 140/90 мм рт. Ст. Відвідує 3 відвідування з інтервалом в один тиждень; (2) відсутність попереднього або поточного антигіпертензивного лікування; (3) відсутні клінічні або лабораторні дані про серцеву недостатність, ішемічну хворобу серця, попередній інсульт, дефекти клапанів або вторинні причини гіпертонії, діабету, основного супутнього захворювання; та (4) високоякісна ехокардіографія в М-режимі та 24-годинні вимірювання АТ. Загалом 358 пацієнтів (16%) були виключені з дослідження на низькоякісні ехокардіограми, а 18 (1%) були виключені через поганий 24-годинний моніторинг АТ. Усі учасники надали інформовану згоду на дослідження.

Вимірювання артеріального тиску

АТ вимірював лікар в лікарні амбулаторії за допомогою ртутного сфігмоманометра, і обстежуваний сидів близько 10 хвилин. Для аналізу було розглянуто в середньому шість вимірювань на ~ 2 сеансах. Амбулаторний АТ реєстрували за допомогою осцилометричного приладу (моделі 90202 та 90207, SpaceLabs, Редмонд, Вашингтон, США), встановленому для зчитування кожні 15 хвилин протягом 24 годин. Зчитування, редагування та аналіз даних виконувались, як описано вище. 15

ехокардіографія

Дослідження ехокардіографії лівого шлуночка у М-режимі проводили під двовимірним контролем. Вимірювання проводили згідно з рекомендаціями Американського товариства ехокардіографії. 16 Обстеження були проведені та прочитані двома авторами (GS та PV), які не знали клінічних даних пацієнтів, і середнє значення обчислювалось з 5 вимірювань на одного спостерігача. Масу ЛШ розраховували згідно з Devereux et al., 17 і нормалізували до висоти 2, 7, 18 для корекції ефекту зайвої ваги. Гіпертрофію ЛШ визначали як індекс маси ЛШ ⩾ 50 г/м 2, 7 у чоловіків або ⩾ 47 г/м 2, 7 у жінок. 18 Відносну товщину стінки розраховували як (2 × товщину задньої стінки/внутрішній діаметр НН). У нашій лабораторії інтервал між спостерігачами і повторними тестами 90% інтервал узгодження для вимірювання ваги ЛШ становить -16 до +14 г (рис. 1). Інтервал між спостерігачами тестування та повторного тестування 90% інтервал згоди становить від -20 до +18 г.

лівого

Графік Бланда-Альтмана різниці між визначенням маси лівого шлуночка одним читачем двічі (тест-повторне тестування під час спостереження спостерігача) у 26 суб'єктів. Суцільні лінії - це 5-й і 95-й центилі різниці між вимірами.

Повнорозмірне зображення

Механіка ЛШ оцінювалась на рівні шлуночків як дробове вкорочення ендокарда (ФС) та рівень середньої стінки відповідно до геометричної моделі, яка враховує нерівномірне систолічне потовщення стінки ЛШ. 1, 19 ФС розглядали як в абсолютних значеннях, так і після корекції для перенавантаження, як відсоток від величини, передбаченого напругою ендосистолічної периметричної стінки 19 з рівняннями регресії з раніше вивчених нормальних суб'єктів. 3 У минулому ми спостерігали, що зворотна залежність між ФС та стресом на стінці була дуже значною як у нормотензивних, так і у гіпертоніків. Відношення систолічної функції міокарда до передбачуваного ФС, що називається ФС після корекції після навантаження, використовували як співвідношення систолічної функції міокарда. Гіпертоніків групували на основі їх систолічної функції в середині стінки, відповідно до різниці між спостережуваною ФС та величиною, передбаченою з вищенаведених рівнянь регресії. Субнормальна медіана стінки ФС визначалася як середнє значення ФС, менше 5-го процентилю середнього ФС, виправленого для середньо високих нормотензивних суб'єктів. FS більше 5-го процентиля визначає нормальну систолічну функцію середньої стінки.

Статистичний аналіз

Гіпертоніків із систолічною функцією ЛШ та без неї порівнювали за допомогою t-критерію Стьюдента для неспарених даних. Розраховували часткові коефіцієнти кореляції Пірсона між індексом маси LV та середнім значенням FS, відносна товщина стінки була постійною. Випробовуваних класифікували за гендерними квінтилями відносної товщини стінок. У кожному квінтілі лінійну тенденцію середнього FS FS по ЛВ квінтилів перевіряли шляхом одностороннього дисперсійного аналізу, а поширеність субнормальної функції середньої стінки у осіб з гіпертрофією ЛШ та без гіпертрофії ЛШ порівнювали за допомогою тесту χ 2, з Йейтсом корекція при необхідності. Послідовна множинна лінійна регресія перевіряла незалежний зв’язок маси НН, відносної товщини стінки та деяких інших змінних до середньої стінки ФС. Для проведення аналізів використовували статистичний пакет SPSS, версія 8.0 (SPSS Inc, Чикаго, Іллінойс, США). Значення Р

У 1827 хворих, які ніколи не лікувались АГ, спостерігалося поступове зменшення дробового вкорочення лівого шлуночка (ЛШ) посередині стінки за рахунок збільшення відносної товщини стінки (ззаду вперед). У межах кожного гендерного квінтілу з відносною товщиною стінки дробове вкорочення середньої стінки поступово зменшується за рахунок збільшення ваги лівого шлуночка (зліва направо). Всі P для тренду

Для кожного даного рівня відносної товщини стінки поширеність осіб із депресивним дробовим укороченням, скоригованим після скоригованого фізичним навантаженням, більша у пацієнтів з гіпертрофією лівого шлуночка (LVH +, штриховані смужки), ніж у пацієнтів без гіпертрофії лівого шлуночка (LVH -, відкрита P 3, шлуночкова функція якої все ще збережена завдяки їх більш концентричній геометрії LV. 7, 8

Деякі раніше опубліковані роботи 1, 9, 10, 11 припускають, що при використанні ФС середньої стінки скорочувальна функція міокарда часто знижується при гіпертонічній гіпертрофії за наявності нормального вкорочення ендокарда. Однак при есенціальній гіпертензії гіпертрофія ЛШ пов’язана з більш концентричним геометричним малюнком ЛШ (r = 0,37 між масою ЛШ та відносною товщиною стінок у нашій популяції), і в цих документах не врахований дивовижний ефект геометрії ЛШ. Незважаючи на використання множинних фізіологічних показників механіки середньої стінки, незалежний взаємозв'язок між гіпертрофією ЛШ та систолічною функцією залишається неперевіреним у людей.

Поточне дослідження

Наші дані підтверджують, що відносна товщина стінки LV є найсильнішим визначальним фактором середньої стінки FS. Однак у нинішній популяції осіб, які ніколи не лікувались із есенціальною гіпертензією, існувала зворотна кореляція між масою ЛШ та систолічною функцією середньої стінки, яка залишалася значною навіть після коригування сильного незрозумілого ефекту геометрії ЛШ. Для кожного заданого значення відносної товщини стінки частка пацієнтів із коригованою фізичним навантаженням субнормальною функцією міокарда була більшою за наявності, ніж за відсутності гіпертрофії ЛШ (рис. 3). За наявності однакової геометрії камери середня стінка ФС поступово зменшується зі збільшенням значень маси НН (рис. 2). У всіх пацієнтів не було явних серцево-судинних захворювань та цукрового діабету, які можуть мати незалежний вплив на вагу та функції ЛШ. Ми також виключили потенційний ефект плутанини поточного або попереднього антигіпертензивного лікування.

Клінічні наслідки