Онкологічна медсестра Гітка Пажитна видала книгу спогадів. На основі уривків та приміток із минулого вона реконструювала життєві історії дітей, які лікувались від раку та пройшли п’ять років і більше після лікування.

10 травня 2006 року о 00:00

книгу

Онкологічна медсестра Гітка Пажитна видала книгу спогадів. Спираючись на уривки та примітки з минулого, вона реконструювала життєві історії дітей, які лікувались від раку та пройшли п’ять років і більше після лікування.

П’ять років - критичний період, протягом якого хвороба може повернутися. "Це було важко згадати. Я часто плакала, коли писала", - зізналася медсестра.

З вісімнадцяти років він працює у відділенні дитячої онкології в м. Крамарі в Братиславі. "Я з першого моменту знала, що це робота, яка мене наповнить", - додала вона.

У день її хрещення пішов дощ. "Хлопчик, чия сестра піддалася хворобі, одного разу сказав мені, що краплі дощу - це поцілунки, які він посилає йому з неба", - сказав автор.

Вона працювала над цим 18 місяців. Деякі з батьків, які втратили дитину, хотіли написати свою історію. Потім усі прийшли до хрещення. У книзі було 140 гостей, усіх дітей та їх батьків. Їх охрестили спогадами: "На знак того, що я нікого не забуду так легко. Кожна дитина закарбувала в моєму серці печатку".

За словами Гітки Пажитна, робота в онкології не є професією на все життя. Це фізично вимогливо, але особливо розумово. Страждання, які вона бачила протягом багатьох років, тому підтвердження.

"Я з любов'ю проводжала багатьох дітей на інший бік", - зізналася вона. І вона пояснила намір книги: "Я хотіла зробити дітей у відділенні раку видимими. Не себе. Їм потрібно захоплюватися тим, що вони вижили. Думаю, кожен змінить свої цінності після прочитання книги".