Мідь - один з найважливіших і найдавніших відомих металів в історії людства. Хоча він може бути токсичним у більших кількостях, у невеликих кількостях він є важливим мікроелементом для організму людини.
У дорослої людини близько 80 мг його міститься в організмі, головним чином у мозку, печінці, серці, нирках, очах та м’язах. Близько 90 відсотків міді в нашому організмі зв’язано з особливим білком, який називається церулоплазмін.
Роль міді
Мідь як мікроелемент відіграє важливу роль у правильному функціонуванні центральної нервової системи та у кровотворенні. Мідь також пов'язана з ферментом, який нейтралізує пошкоджуючі клітину вільні радикали в організмі. Ці вільні радикали також відіграють роль у розвитку деяких хронічних захворювань, раку та старіння. Мідь необхідна для правильного використання заліза, тобто вона також опосередковано захищає від розвитку анемії.
Дефіцит міді
Згідно з опитуваннями, чверть раціонів людей не містить достатньої кількості міді, і це може призвести до серйозних дефіцитних захворювань у довгостроковій перспективі, таких як остеопороз та розлади суглобів. Продукти, багаті міддю, включають бобові, пшеничні висівки та цільні зерна, фундук та різні субпродукти, такі як печінка, темно-зелені листові овочі та морські гребінці, такі як мідії.
Мідь також може бути токсичною
Хоча мідь відіграє дуже важливу роль у підтримці нашого здоров’я, вона у великих кількостях токсична. Отруєння міддю може бути гострим або хронічним. Перший набагато рідше, а другий часто пов’язаний з деякими спадковими порушеннями обміну міді.