Культура

Більше 30 років потому севільський вчитель і перекладач перевидає збірку віршів, яку він написав, видаючи себе за відомого платонічного персонажа.

Франциско Камеро 11 січня 2015 - 05: 00h

взагалі

Федр, той персонаж, який з'явився в діалогах Росії Федр Y Банкет, прекрасний хлопчик із дещо божевільним духом, котрий особливо любив говорити про нескінченну таємницю любові, він також жив поза текстами Платона, він постарів, він мав досвід відчуття, що інколи ближче до смерті, ніж до життя, і тому його дух був відтінком з певною меланхолією, певним сумом. Хоча він слідував за рештою свого життя, присвяченого задумливості та постійній пам’яті любові, якою колись насолоджувався, і все це він записав у дюжині віршів, подібних до повідомлень у пляшках, кинутих в афінські води Ілісо, сьогодні повністю суха річка, вже не існує, з надією побачити, як вони заходять дуже далеко, до берегів Тарсіса, в сучасній Севільї.

У будь-якому випадку, це була літературна гра, запропонована в 1979 році севільським поетом і професором Хосе Антоніо Морено Хурадо в Федр, опублікована в ті часи печаткою книгарня Хосе Мануеля Паділли як грайливий і вишуканий виклик "ганебному незнанню грецької традиції", що, на його думку, свідчить про вірші, повні "дратувального кітчу" багатьох поетів тих разів. У цій збірці віршів автор, замаскований за своїм гетеронімом, деякий час після того, як виграв (у 1973 р.) Престижну премію "Адоне" за Потрусіть обидва на власний глуз, він хотів не лише якось засудити те переможне поетичне самозванство, яке він сприймав навколо нього, але й визначити свій власний стиль, який, як він сам зауважував, все більше орієнтувався на "витончення виразу" та "лаконічність значення ". Але також - і, безперечно, перш за все - ці вірші послужили йому, щоб висловити деякі з його найглибших переконань щодо любовного досвіду.

"У 70-ті роки було багато течій, які жодного разу не стали рухами і не отримували імен тоді, але їх можна було сприймати як венеціанство, наприклад тих, хто наслідував італійських авторів, або Александризми, тих, хто більше тягнув до Кавафіса. Це був грецизм на той час і в географічному, і в культурному плані мені здавалося, що він насправді фальсифікує грецький дух. І тому, згадуючи про те, що зробили Пессоа чи Мачадо, я винайшов гетеронім, у моєму випадку, щоб стверджувати про інший спосіб розуміння Греції - класичної культури, яка жила, була більш реальною і глибшою. І звідти народився персонаж Федро, який в результаті заплутав практично всіх ", - говорить Морено Хурадо, який щойно перевидавався на" Ісла де Сільтола ", завдяки переконливому ентузіазму його друга Хесуса Агуадо та співучасті Хав'єра Санчеса Менендеса, що твір понад 30 років тому, який тепер виходить у двомовному виданні - з англійським перекладом Пабло Альвареса, старого учня Морено-Хурадо в аудиторіях Ректората, - і з деякими короткими штрихами, "лише мазки, особливо в прикметниках, щоб виправити деякі повторення ", які він знайшов у власному оригінальному тексті.

"Справа в тому, що я ніколи ніде не з'являвся, і бачу, що книга тоді з'являлася навіть на телебаченні та на різних обкладинках журналів, але ей, через роки у нас є інша перспектива", - каже поет, який стверджує, що не відчував, незважаючи ні на що, будь-яка злитва марнославства, поранена такою відсутністю визнання, оскільки все-таки більшість компліментів не були адресовані безпосередньо йому: "Ні, ні, ні, справді. Досвід, який я мав із усім цим, був. Сором, швидше Але, звичайно, винуватцем цього був я. Це було цікаво, бо в якомусь вірші я використовував слова сучасний, як аквамарин або колаж: повідомлення, колаж, Наче це придумали в Греції! Будь-який хороший читач міг зрозуміти, що він мав справу з гетеронімом, але багато людей цього не робили, і тому мені було погано сумління, що я обдурив інших. Але пізніше я подумав, що багато хто робив це раніше, той самий Пессоа мав понад 70 гетеронімів, так? Я деякий час мав справжній комплекс провини, але, на щастя, потроху забув: врешті-решт, це була літературна гра ".