Морква, корінна в Європі, має вік близько 4000 років. Буряк вже вирощували греки та римляни, вони були виведені ще в пізньоримські часи, сьогодні сорти можна віднести до голландських садівників 17 століття. Вперше короткокореневу моркву вирощували в 18 столітті.
100 г. вміст поживних речовин у сирій моркві
Джерело: Souci, S., Fachmann, W., Kraut, H., & Kirchhoff, E. (2008). Таблиці харчового складу та харчування. Штутгарт: Наукові видавці MedPharm.
Фізіологічний ефект
Народна медицина протягом століть рекомендується як сечогінний засіб при проблемах з печінкою, жовчю, очима та шкірою.
Найціннішим біологічно активним інгредієнтом (який також надає йому жовтого кольору) є бета-каротин, який, як і вітаміни Е і С, селен і цинк, вважається антиоксидантом. Ці вітаміни беруть участь у запобіганні згубній дії вільних радикалів, які, серед іншого, відповідають за розвиток певних видів раку та атеросклерозу. Каротин є попередником вітаміну А, який необхідний для росту, розвитку кісток та підтримки імунних процесів, зору та цілісності епітеліальної тканини.
Значним є також вміст у моркві харчових волокон, що благотворно впливає на роботу кишечника. Його водозв’язуюча здатність, гелеутворюючий ефект призводить до зв’язування жовчних кислот і токсичних речовин, а регулярне споживання призводить до збалансованої функції кишечника.
Низька енергетична цінність 109 кДж (26 ккал) також сприяє його споживанню в багатьох дієтах, наприклад дієти, захворювання серця та кровообігу. Його сприятливий вміст клітковини дозволяє його вводити при захворюваннях травної системи.