Фітнес-ефекти щоденного фізичного виховання у хлопчиків нижчих та старших класів: пісок у техніці
Вивчення ставлення наставників фізичного виховання до повсякденного фізичного виховання у світлі їх особистості, самоефективності та організаційної культури їхнього закладу
У своєму дослідженні ми розглянули ставлення вчителів-наставників фізичної культури до повсякденного фізичного виховання в контексті їхньої особистості, самоефективності та організаційної культури свого закладу. Нашою основною метою було вивчити фонові змінні, що беруть участь у формуванні установок, пов’язаних із впровадженням повсякденного фізичного виховання.
Анкети було надіслано 120 викладачам-наставникам фізичної культури у формі Інтернет-посилання, коефіцієнт заповнення становив 61%. 57,5% опитаних - чоловіки, середній вік яких майже 50 років. 89% вчителів фізичної культури середньої школи мають науковий ступінь і викладають у середньому 24 роки. Із загальнообов’язкової кількості годин викладання фізичної культури складає в середньому 21 годину. Окрім загальних демографічних питань, ми також запитали їх про їх педагогічну роботу та введення щоденних занять з фізкультури. 75,4% підтримують впровадження повсякденного фізичного виховання, 20,5% - амбівалентні, тоді як небагато (4,1%) виступають проти.
Наші результати показують, що на домовленість щодо впровадження повсякденного фізичного виховання незначно, але сукупно суттєво впливає рівень сприйманої самоефективності вчителя та визначення фізичного виховання та спорту як пріоритетного напряму в школі. Задоволення впровадженням повсякденного фізичного виховання можна пояснити високим ступенем самоефективності вчителя та ефективністю викладацького складу, а також високим рівнем організаційної культури школи. Розміри особистості та професійні демографічні фактори не відігравали ролі у розвитку відносин.
Обмеженнями дослідження були низький рівень завершення, контекстуальні ефекти та передбачувана потреба у соціальній відповідності. Індивідуальна мотивація респондентів могла суттєво вплинути на кількість отриманих відповідей.
Думки щодо повсякденного фізичного виховання з точки зору студентів та викладачів вищих навчальних закладів
Емпіричне дослідження досвіду волонтерської діяльності підлітків та підлітків
Передумови та цілі: Метою дослідження є вивчення мотиваційного та досвідного досвіду волонтерства на вибірці для підлітків та підлітків.
Зразок та метод: У дослідженні взяли участь 43 учні (33 дівчинки, 10 хлопчиків) з офіційним членством в Угорському молодіжному Червоному Хресті та Асоціації громадських благ Хелперека, які регулярно проводять там добровільну роботу та беруть участь у середній школі (Вік = 17.9). Для того, щоб якомога ширше вивчити фактори, які можна виявити на тлі волонтерської діяльності, ми використали метод напівструктурованого інтерв’ю, що включав 12 відкритих питань та соціально-демографічні питання.
Результати: Школа, викладачі, координатори волонтерів та вже активні волонтери також зіграли важливу роль у охопленні більше половини вибірки та інформуванні їх про волонтерство. Важливим мотиваційним фактором для того, щоб стати довгостроковим волонтером, було те, що студенти могли відчувати свою діяльність безглуздою, вони могли задовольняти свої соціальні потреби, могли пізнавати навколишній світ. Важливо також, щоб вони могли надати реальну допомогу - і отримувати її у разі потреби. Просування по службі як мотив у них зустрічається рідше, вони все одно зазвичай обирають можливість пройти стажування. Переживання почуття важливості та радісні переживання створили міцну мотиваційну базу для подальшого волонтерства, а перешкоди найчастіше проявляються у нестачі часу, почутті неготовності до складних ситуацій, а в деяких випадках і відмові з боку клієнтів. Більшість волонтерів, виходячи зі своїх власних заяв, стали більш відкритими, прийнятими та допомогли завдяки своїй волонтерській діяльності, і багато їхніх навичок розвивалося - що у випадку з деякими волонтерами також послужило конкретним практичним досвідом для майбутньої роботи.
Висновок: Детальні дослідження мотиваційного фону волонтерства, а також зусилля з підвищення соціальної відповідальності, сприятимуть інтеграції досвіду волонтерів до управління волонтерами найближчим часом, що може призвести до того, що довгострокове волонтерство стане більш поширеним.