Хвороби венозної системи нижніх кінцівок є одними з найпоширеніших захворювань у нашій країні, які вражають пацієнтів продуктивного віку і часто є причиною зниження працездатності або непрацездатності.

7 грудня 2013 року о 00:00 Марія Бартошова

За різними статистичними даними, 10-16% населення страждає на венозні захворювання нижніх кінцівок. Виникнення варіюється залежно від вікових груп, статі, класифікації роботи тощо. У людей середнього віку захворюваність на варикозне розширення вен може досягати 50%, жінки страждають у два-три рази частіше.

В основі захворювання лежать дисфункціональні клапани у венах нижніх кінцівок, що може призвести до звороту кровотоку та накопичення його в поверхневих венах, розташованих найближче до поверхні шкіри. Потім ці вени розширюються, зигзагоподібно і болять (так звані варикозні розширення). На пізніх стадіях можуть виникнути виразки шкіри або набряки кінцівок, і хвороба може призвести до запалення та закупорки вен (тромбоз).

може

Легенева емболія загрожує життю

Тромбоемболія легеневої артерії є основним ризиком, який є наслідком венозного тромбозу і становить безпосередню загрозу для життя пацієнта. Це раптове засмічення русла річки згустком крові, що надходить із пухких тромбів венозної системи нижніх кінцівок або з порожнин правої частини серця.

Основні прояви - раптова задишка, дратівливий кашель, іноді з домішкою крові та біль у грудях. Тільки раннє і правильне лікування може запобігти подальшим ускладненням, оскільки прогресуючий характер захворювання вимагає тривалого догляду.

Хронічна хвороба вен (ЗГІ) має кілька стадій розвитку: від початкової, що проявляється суб’єктивним відчуттям важких і втомлених ніг, через везикулярне розширення вен (варикозного розширення) до останньої стадії - виразки передпліччя. Відсутність лікування на ранніх стадіях призводить до розвитку хвороби до більш важких клінічних стадій.

Найпоширеніші симптоми хронічного захворювання вен:

• відчуття важкості ніг,
• втома нижніх кінцівок,
• відчуття жару або, навпаки, відчуття холоду,
• свербіж шкіри,
• судоми в литках,
• підвищене потовиділення,
• біль (особливо після тривалого сидіння або стояння),
• набряк,
• підвищена пігментація шкіри нижніх кінцівок через недостатнє харчування шкіри,
• виразка передпліччя.

Як це лікується

Лікування хронічного захворювання вен на початкових стадіях належить лікарю загальної практики, на більш серйозних - досвідченому ангіологу або судинному хірургу, який оцінює прогресування захворювання та визначає оптимальне лікування, відповідне поточній стадії захворювання. Він повинен бути всеосяжним і довічним. На додаток до правильного способу життя, який має переважно профілактичний ефект, найчастіше застосовують такі методи лікування:

  • стискаючі - еластичні бинти або компресійні панчохи (замінює те, що втрачає стінка вени: гнучкість, міцність і здатність протистояти підвищеному тиску),
  • медикаментозні - венофармацевтичні препарати, речовини природного або синтетичного походження, особливо придатні на початкових стадіях. Вони також є ефективним засобом лікування та полегшують варикозне розширення вен, набряки, гостре запалення поверхневих вен. Їх наносять або місцево на шкіру нижніх кінцівок, або загалом (таблетки).
  • склеротерапія - малоінвазивний метод видалення збільшеного варикозу. За допомогою голки речовина вводиться у поверхневу вену голкою, що спричиняє її асептичне запалення та закупорку, що виявляється у бажаному ефекті зникненням варикозу та полегшенням труднощів. Носіння компресійних панчіх є важливою частиною цього методу.
  • хірургічний - необхідний пацієнтам, у яких неможливо впоратись із симптомами та проявами хронічної венозної недостатності інакше. Це оперативне втручання у венозну систему, метою якої є мінімізація її пошкодження. Сучасні ендоваскулярні методи, такі як лазерні та радіочастотні операції, конкурують із класичними хірургічними методами. Їх перевага - менший біль після процедури та швидше повернення до звичної діяльності.

Тільки раннє і правильне лікування хронічного захворювання вен може запобігти подальшим ускладненням. Прогресуючий характер захворювання вимагає тривалої та всебічної допомоги на кожному клінічному етапі захворювання.

Фактори ризику захворювань вен:

• спадковість, поява в сім'ї,
• вік, з віком ризик зростає (у 65-річних він у 3-4 рази вищий, ніж у 40-річних),
• жіноча стать, особливо під час менопаузи,
• вагітність (особливо періодична),
• використання контрацептивів або гормональне лікування,
• надмірна вага та ожиріння,
• відсутність рухів, тривале сидіння, стояння, але також надмірне навантаження на м’язи (неправильне зміцнення, силові види спорту) і часте підняття важких навантажень,
• Неправильний одяг та взуття, особливо тісна нижня білизна на підборах,
• гаряче середовище, що спричинює неприродне розширення судинної системи та підвищене навантаження на її функціональність,
• дієта з низьким вмістом клітковини і запор (кровоносні судини внизу живота і в паху піддаються внутрішньому тиску, що ускладнює роботу вен),
• подолати венозний тромбоз - патологічне утворення тромбів у серці та судинах (найважчими формами хронічної венозної недостатності є ті, хто в минулому подолав венозний тромбоз нижніх кінцівок, особливо якщо його не лікували вчасно і правильно).