Стрічковий глист Hymenolepis nana - найпоширеніший паразит, який може заселити людину, стверджують дослідники.
Медична група, яка розслідувала таємничу смерть 41-річного пацієнта з вірусом набутого імунодефіциту (ВІЛ), виявила, що тіло було пронизане клітинами пухлини від паразита. Це перший випадок, про який повідомляється у всьому світі.
Розгадка таємниці зайняла майже три роки, пояснив керівник групи Артіс Мюленбахс, дослідник у галузі інфекційних хвороб та патології Центрів контролю та профілактики захворювань у США. Мюленбахс працював із вченими з Великобританії, Колумбії та Японії.
"Важко було переконати інших і нас самих", що стрічковий черв'як - паразитичний черв'як, який поселяється в кишечнику - може спричинити пухлини у людей, сказав він. "Важко було повірити", - додав він.
Команда публікує в New England Journal of Medicine, що цей випадок не буде єдиним, що інші люди з ослабленою імунною системою, що несуть стрічкових черв'яків, можуть мати таку ж проблему.
Винуватцем паразитів був Hymenolepis nana, карликовий ціп’як, який частіше зустрічається в жарких регіонах з невеликою кількістю санітарних приміщень. Це найпоширеніший солітер з трьох тисяч мешканців людей. У світі налічується близько 75 мільйонів заражених людей, і це єдиний паразит, який розмножується, не виходячи з людського тіла. Це не викликає симптомів і рідко потрапляє з кишечника в інші органи.
У цьому випадку поширювались клітини пухлини солітера. Це було виявлено після того, як у січні 2013 року у колумбійській лікарні 41-річний пацієнт проконсультувався щодо температури, втоми, кашлю та втрати ваги.
Пацієнт, який страждав на ВІЛ, не використовував антиретровірусні препарати, тому його імунна система не працювала належним чином. У нього були вузлики в легенях, печінці та наднирниках. Яйця паразитів були виявлені в калі та збільшені лімфатичні вузли.
Зразок цих вузликів включав невеликі, незвичні клітини, які поводились як пухлинні клітини: вони хаотично згруповувались, на невеликих просторах, швидко зростали та вторгувались в інші тканини, але були в 10 разів меншими, ніж загальні клітини пухлини, і іноді зливались, що рідко роблять клітини.
Велика підказка з’явилася, коли команда спробувала визначити, чи були ці клітини якоюсь амебою. Результати показали, що це ДНК солітера. "Ми спочатку думали, що це неможливо", - згадував Мюленбахс. Але тести це підтвердили.
Хоча клітини пухлини не вбивали пацієнта безпосередньо, оскільки його нирки відкидали лікування грибкової інфекції, вони полегшували його смерть, послаблюючи його.
Мюленбахс заявив, що якщо виявляться інші випадки, вони не знають, як з ними поводитися. Препарати проти ціп’яків не працюють для пухлинних клітин. "Ми також не знаємо, чи може хіміотерапія бути варіантом", - прокоментував автор.