Гарбург, 5 жовтня 2016 р. (HSP/фокус/Фото: wikipedia)

очищають

Для будівництва вітрової електростанції на морському узбережжі спочатку необхідно знайти та утилізувати старі військові боєприпаси

У південній частині гамбурзького району Гарбург на острові замку знаходиться служба Генріха Хардса, що займається вивозом старих боєприпасів часів Другої світової війни (гранат, бомб, мін або ракет V1) на морському дні та узбережжі. Їх послугами також користуються енергетичні компанії, які хочуть створити вітроенергетичні споруди в цих прибережних водах.

"Оператори повинні знати перед початком будівництва, чи залишився якийсь матеріал у вибраному ними місці", - говорить Девід Роуз із досліджень та розробок Хардса. Тому скринінг повинен проводитися на всіх використовуваних сайтах.

Як він далі пояснює, усьому передують історичні дослідження, для яких компанія зібрала 90 000 сторінок архівних матеріалів з Німеччини, а також із США та Англії, щоб знайти та, можливо, визначити тип боєприпасів. Далі слід пошук за допомогою магнітометра, сканера або ехолота.

Піротехнічні висновки щодо функціонування боєприпасів виконувались за допомогою "дистанційно керованого автомобіля" (ROV). Що стосується вартості та екології, компанія Hirdes спільно з дослідницькими установами (такими як Інститут Фраунгофера) розробила нового робота, який незабаром можна буде використовувати. Однак він не хоче розкривати подробиці, але повинен бути розміром з вантажівку, він здатний виконати повне знищення та руйнування на місці, перервавши систему запалювання боєприпасів.

За словами Роуз, у Північному морі знаходиться близько 1,3 млн. Тонн боєприпасів, а в Балтійському - близько 300 000 тонн. На додаток до цього німецького узбережжя, боєприпаси також можна знайти на узбережжі Великобританії, у водах Данії або Норвегії.