Стаття медичного експерта

  • Причини
  • Симптоми
  • Де болить?
  • Форми
  • Діагностика
  • Що потрібно дослідити?
  • Як дослідити?
  • Які тести потрібні?
  • Інший діагноз
  • Лікування
  • З ким ви хочете зв’язатися?
  • Прогноз

Алкогольна нефропатія пов'язана з впливом хронічного алкоголю на імунну систему через прямий вплив мембранотоксичного впливу на вироблення цитокінів, а також внаслідок регуляції імунних порушень в центральній нервовій системі та печінці. Важливу роль відіграє антигенна сенсибілізація алкогольного гіаліну, бактеріальних антигенів, прискорення реплікації HCV. Майже у половини хворих на вісцеральний алкоголізм є РНК ВГС, а також збільшення концентрації ендотоксину E. coli, який активує систему комплементу альтернативним шляхом.

алкогольна

[1], [2], [3], [4]

Причини алкогольної нефропатії

Незапальні нефритогенні фактори включають "алкогольну" гіпертензію та порушення метаболізму пуринів (див. Нефропатія Gouty). Ризик розвитку гіпертонії зростає із збільшенням споживання алкоголю і досягає 90% при вживанні більше 35 г/добу. Морфологічно алкогольний гломерулонефрит належить до групи вторинних IgA-нефритів, для нього характерна картина мезангіопроліферативного нефриту (частіше - вогнищевий, рідше дифузний).

[5], [6]

Симптоми алкогольної нефропатії

Симптоми алкогольної нефропатії проявляються у симптомах прихованого нефриту: стійкої безболісної мікрокультури, пов'язаної з мінімальною або помірною протеїнурією (менше 2 г/добу).

Остронефритичний синдром часто супроводжується зростанням мікроскопічної гематурії, протеїнурії, олігурії, а тимчасове зменшення МВ спостерігається у більш ніж 1/3 пацієнтів на 1 день після надлишку алкоголю.

Гіпертонічна та нефротична форми алкогольного гломерулонефриту діагностуються набагато рідше. Нефротична форма характерна для швидко прогресуючих та дифузних фібропластичних варіантів алкогольного гломерулонефриту. Метаболізм пуринів (гіперурикемія, гіперурикозурія) та ожиріння часто виявляються при гіпертонічній формі алкогольного гломерулонефриту. Антигіпертензивні препарати задовільно контролюють артеріальний тиск. Типовими для всіх форм алкогольного гломерулонефриту є:

  • мезангіальні відкладення IgA;
  • тяжкість ниркового інтерстиціального фіброзу;
  • наявність екстракорпоральних симптомів алкогольної хвороби.

Більше половини випадків виявляли такі захворювання, як алкогольна хвороба печінки (хронічний гепатит, портал цирозу), хронічний панкреатит, алкогольна кардіоміопатія, периферична полінейропатія.

[7], [8], [9], [10], [11], [12]

Де болить?

Форми

Наступні клінічні форми гломерулонефриту відрізняються:

  • прихований;
  • гіпертонічна;
  • Нефротичний.

[13], [14], [15], [16]

Діагностика алкогольної нефропатії

Огляд та фізичний контроль

Виявлено клеймо алкогольної хвороби:

  • макроцитарна анемія;
  • Контрактура Дюпюітрена;
  • величезний паротидит;
  • еритема долонь;
  • гінекомастія.

[17], [18], [19], [20], [21]

Лабораторна діагностика алкогольної нефропатії

  • Загальний аналіз сечі: мікрогематурія, протеїнурія.
  • Зниження швидкості МВ.
  • Імуноаналіз крові: стійке підвищення рівня IgA.
  • Гіперурикемія, гіперурикозурія.

Інструментальна діагностика алкогольної нефропатії

Використання ультразвукових, рентгенівських та радіонуклідних методів діагностики, біопсія печінки.

Що потрібно дослідити?

Як дослідити?

Які тести потрібні?

Інший діагноз

Діагноз алкогольної нефропатії часто ускладнюється через неспецифічність гематурії та різноманітність симптомів алкогольної хвороби. Перш за все, для профілактики урологічно асоційованої гематурії (нефролітіаз, пухлина сечовивідних шляхів, туберкульоз нирок, некротизуючий папіліт гнійний пієлонефрит) застосовують складну радіонуклідну, ультразвукову та рентгенодіагностику.

На наступному етапі диференціальної діагностики алкогольної нефропатії - розмежування лісових насаджень алкогольним гломерулонефритом, гострим нефритом, первинним та вторинним IgA-нефритом, псоріазом та подагрою з нефропатією. Коли алкогольний гломерулонефрит, на відміну від гострого нефриту та хвороби Бергера, рідко виявляє грубу гематурію, гематурія асоціюється не з епізодом попередньої гострої інфекції верхніх дихальних шляхів (тонзиліт, фарингіт), а з алкогольними стрибками. Часто спостерігаються симптоми алкогольної хвороби печінки, міокарда, підшлункової залози.

Біопсія печінки відіграє важливу роль у розвитку алкогольної етіології гломерулонефриту та у виборі відповідної терапії.

Швидко прогресуючий алкогольний нефрит повинен відрізнятися від таких станів:

  • дифузний нефрит при підгострому інфекційному ендокардиті;
  • гепаторенальний синдром;
  • ендотоксичний шок (див. гостра ниркова недостатність);
  • атематозний нефрит;
  • вторинна LGA-нефрит у носіїв ВІЛ-інфекції (IgA-нефрит, часто розвивається у ВІЛ-інфікованих білих осіб, що характеризується дифузною екстракапілярною проліферацією та швидко прогресуючим перебігом).

З ким ви хочете зв’язатися?

Лікування алкогольної нефропатії

По-перше, алкогольні напої потрібно повністю видалити, що призводить до швидкого розвитку ремісії нефриту в 50-60% випадків.

Лікування алопуринолом показано при алкогольному гломерулонефриті з порушенням метаболізму пуринів, некоординуючою абстиненцією та дієтою з низьким вмістом пуринів.

Коли нефротичний та швидко прогресуючий гломерулонефрит утворює глюкокортикоїди, цитотоксичні агенти, противірусні засоби (для реплікації ВГС), але ефективність патогенної терапії алкогольних ХГН не доведена.

При призначенні антигіпертензивної терапії слід уникати гепатотоксичних препаратів (метилдопи, тіазидних діуретиків, гангліоблокаторів). Систематичне застосування петльових діуретиків посилює гіперурикемію, дефіцит калію та кальцію, а супутній портальний цироз викликає розвиток гепаторенального синдрому. Серед антигіпертензивних препаратів найбільш переважними є інгібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину II, блокатори кальцієвих каналів, бета-блокатори.

Лікування хронічної ниркової недостатності

Застосування регулярного періодичного гемодіалізу утруднене через нестабільність гемодинаміки (цироз із портальною гіпертензією, гіповолемія, алкогольна кардіоміопатія, систолічна дисфункція), виражений геморагічний синдром, порушення метаболізму (алкалоз дихання, печінкова енцефалопатія). Більш ефективний та безпечний CAPD.

При трансплантації нирок у хворих на алкогольний гломерулонефрит підвищується ризик розвитку інфекційних та онкологічних ускладнень, а також гострої печінкової недостатності. При гломерулонефриті, пов’язаному з алкогольним цирозом печінки, поєднаною трансплантацією - нирок та печінки.

Прогноз

Перебіг та прогноз алкогольної нефропатії відносно сприятливі.

Майже у половини пацієнтів повторювався перебіг хронічного гломерулонефриту із загостреннями після подальших алкогольних надмірностей та швидкого (протягом 3-4 тижнів) регресії з абстиненцією. Одночасно зі зниженням протеїнурії, мікроскопічної гематурії, гіпертонії та нормалізації ЕК відзначається позитивна динаміка синдрому холестазу (зменшення розмірів печінки), порушення пуринового обміну, кардіоміопатія (відновлення синусового ритму).

Стійкий перебіг характеризується постійною активністю хронічного гломерулонефриту, який, мабуть, не пов’язаний з надлишками алкоголю.

Швидкий перебіг алкогольної нефропатії, що призводить до незворотної ниркової недостатності через 1-2. Рік нефриту зустрічається в 3-6% випадків - при далекій алкогольній хворобі. Морфологічною основою цього варіанту є дифузний екстракапілярний або мезангіокапілярний нефрит. Існує зв'язок між швидко розвивається перебігом алкогольного хронічного гломерулонефриту зі стійкою вірусною інфекцією (ВГС), важким загостренням алкогольного панкреатиту.

Загалом, у 15-20% пацієнтів у 10-й рік хронічного гломерулонефриту розвивається хронічна стадія хронічної ниркової недостатності.

Критерії несприятливого прогнозу алкогольного хронічного гломерулонефриту включають:

  • стійка протеїнурія більше 1 г/добу;
  • формування нефротичного синдрому;
  • стійка гіпертонія;
  • тривале (більше 10 років) вживання алкоголю;
  • Реплікація ВГС.

[22], [23], [24], [25]