Цироз

Печінкова недостатність (декомпенсована недостатність) є наслідком тривалого порушення роботи організму під впливом провокаційного фактора або на тлі важкої хвороби. Патологія супроводжується погіршенням загального стану внаслідок різкого посилення інтоксикації, порушення обміну речовин та порушення функції ЦНС.

недостатність

Ступінь вираженості симптомів залежить від того, як уражена печінка і як викликаний патологічний процес. Основною причиною більшості симптомів є порушення функції детоксикації, що є причиною того, що рівень аміаку, фенолів, а також жирних кислот у крові збільшується. Крім того, з’являються симптоми електролітних порушень та ацидозу.

Симптоми печінкової недостатності

Симптоми печінкової недостатності у людини досить різноманітні. Вони вказують на пошкодження не тільки гепатобіліарних шляхів (залоз, жовчних проток), а й інших внутрішніх органів. Це свідчить про участь у патологічному процесі як травної, так і серцево-судинної, нервової та кровоносної систем.

Перераховані симптоми печінкової недостатності:

  • жовтяниця;
  • неврит;
  • гіпертермія до 40 градусів;
  • набряки кінцівок, асцит;
  • енцефалопатія;
  • зниження лібідо;
  • зміна психоемоційного стану (дратівливість або апатія).

Якщо печінка вийшла з ладу через хронічну залозисту недостатність, людина або її родичі можуть скаржитися на:

  1. тремтіння кінцівок;
  2. порушення свідомості;
  3. дезорієнтація;
  4. зміна поведінки;
  5. незрозуміле мовлення;
  6. недостатність;
  7. сильний набряк ніг, живота;
  8. часті носові кровотечі, тривалі менструації;
  9. затуманений зір.

Якщо патологія гостра, у людини спостерігаються такі ознаки печінкової недостатності: t

  1. сильне нездужання;
  2. нудота, блювота;
  3. гіпертермія;
  4. посилення тяжкості жовтяниці;
  5. Запах «печінки» з рота;
  6. біль в правому підребер'ї;
  7. млявість;
  8. скорочення печінки.

Схильні фактори

Причини печінкової недостатності досить різноманітні, але їх слід знати, щоб швидко визначити тактику лікування. Це може бути інфекція залоз або інших органів, вплив екзогенних токсичних факторів (алкоголь, наркотики) або декомпенсація серцево-судинної системи.

інфекція

Перший фактор, на який слід звернути увагу, - це інфекція. Вони відіграють провідну роль у розвитку печінкової та органної недостатності. У більшості випадків причиною є гепатит В і С. Декомпенсація залози часто відбувається після сорока років.

Печінка поступово заміщується сполучною тканиною, оскільки вона втрачає здатність виконувати фізіологічні функції. Організм людини найбільше ризикує відмовити орган, коли вірусний гепатит виникає при надмірному вживанні алкоголю або гепатотоксичних препаратів.

Крім того, захворювання може бути викликане зараженням адено-цитомегаловірусом, Епштейном-Барром або герпесом.

Гепатотоксичні речовини

Ще одним фактором, через який печінка може відкинути, є екзогенний токсин. До цієї групи причин слід віднести алкоголізм та наркотичне ураження органів. Скільки живе пацієнт у цьому випадку, залежить від тривалості зловживання та добової кількості вживаного алкоголю. Останні в процесі розпаду виділяють токсичні речовини, що призводять до загибелі залози.

На додаток до руйнівної дії алкоголю на гепатоцити (клітини печінки), токсичні ефекти проявляються:

  • лікарські засоби (седативні, антибактеріальні, нестероїдні протизапальні та знеболюючі препарати);
  • отрута поганка;
  • хімічні сполуки, з якими людина, що працює, контактує.

При прийомі гепатотоксичних препаратів необхідний пильний медичний нагляд за дозою та тривалістю терапевтичного курсу.

Супутні захворювання

Важка дисфункція печінки до повної недостатності може розвинутися внаслідок прогресування супутніх захворювань. Серед хвороб, на які варто звернути увагу:

  1. порушення місцевого кровотоку;
  2. хронічна серцева недостатність;
  3. лімфома, при якій залоза суттєво інфільтрована пухлинними клітинами;
  4. масивна кровотеча;
  5. Синдром Бадда-Кіарі;
  6. рак легенів і підшлункової залози з метастазами в печінку;
  7. системні аутоімунні захворювання;
  8. порушення електролітного складу крові на тлі блювоти, діареї.

Патологія печінки

Ще одним фактором, який довгий час може залишатися непоміченим, є захворювання печінки. До них належать жирова залозиста дистрофія, тромбоз судин, рак, аутоімунний процес, ферментативна недостатність або гепатит. Хвороба може перебувати в хронічній стадії, зрідка проявляючи ознаки загострення.

Раптовий патологічний процес (онкологія, запалення, цироз) сприяє ранній недостатності печінки. Крім того, причиною декомпенсації залози може бути попередня операція, під час якої була видалена частина органу.

Підвищений тиск у гепатобіліарних шляхах обумовлений обчисленням жовчних шляхів за розрахунком. Таким чином, гіпертонія збільшується в протоках і венах печінки, порушується кровотік, відбувається застій і розвиваються дистрофічні процеси.

Наслідки печінкової недостатності

Кількість ускладнень залежить від основної причини печінкової недостатності. Можуть бути негативні наслідки:

  1. генералізація інфекції, коли патогенні мікроорганізми проникають у системний кровотік, осідають у внутрішніх органах і утворюють віддалені вогнища (абсцес, пневмонія, перитоніт);
  2. рясні кровотечі з вен стравоходу;
  3. печінкова кома. Першою ознакою токсичного ураження мозку аміаком та фенолами є енцефалопатія, яка, якщо її не лікувати, швидко прогресує. У фазі прекоми людина стає роздратованою, потім апатичною, сонливою, а свідомість поступово пригнічується. Також спостерігаються судоми, аномальні рефлекси та мимовільне спорожнення сечового міхура. Причиною коми є набряк мозку та клітинна гіпоксія. Характеризується відсутністю свідомості, реакцією на дію зовнішнього подразника, зникненням рефлексів і розширенням учня.

У термінальній стадії захворювання необхідне лікування у відділенні інтенсивної терапії. Смерть пацієнта спричинена погіршенням кровотоку та здавленням мозкових структур, що супроводжується тривожністю дихання, судинним тонусом та порушенням роботи серця.

Скільки може прожити людина, якщо печінка вийшла з ладу?

Скільки пацієнт може жити з печінковою недостатністю, залежить від причини патологічного стану. Через багатофункціональність організму, при його значній дисфункції, страждає не тільки гепатобіліарна система, а й усе тіло. Прогноз залежить від тяжкості симптомів та тактики лікування. Тож можна прожити від кількох днів до декількох років.

Нормальна робота організму без печінки неможлива, тому за відсутності шансів на медичне відновлення функції залози проводиться її трансплантація. Однак при тривалому впливі провокуючого фактора можливі рецидиви захворювання та періодична відмова органів.

діагностика

Ефективність лікування залежить від правильного діагнозу. Спочатку лікар аналізує кожен симптом захворювання і запитує найближчих родичів про:

  • наявність супутніх захворювань у пацієнта;
  • хронічні патології печінки;
  • алкогольна залежність;
  • вживання гепатотоксичних препаратів;
  • наявність онкопатології.

Для оцінки тяжкості захворювання необхідне повне обстеження. Лабораторна діагностика включає:

  1. загальноклінічний аналіз крові;
  2. коагулограма для визначення тяжкості порушення в системі згортання;
  3. біохімія. Зміни стосуються параметрів білірубіну, трансаміназ, лужної фосфатази, електролітів, креатиніну та білка.

Щоб зробити печінку та інші внутрішні органи видимими, призначається ультразвукова, комп’ютерна або магнітно-резонансна томографія. Особливо важливо оцінити стан гепатобіліарного тракту та мозку. Таким чином лікар усуває пухлинний процес, аналізує розміри, структуру та щільність органів.

Замість біопсії для підтвердження діагнозу може бути призначена еластографія. Він не вимагає полегшення болю і значно менше ускладнень. Також проводиться електроенцефалографія для дослідження мозку.

Надзвичайні події

При лікуванні декомпенсованої печінкової недостатності застосовується комплексний підхід, завдяки якому вдається не тільки нормалізувати функції залоз, але і підтримати роботу всього організму. Результат лікування залежить від причини захворювання. Зусилля експертів повинні бути зосереджені на:

  1. зниження концентрації токсинів у крові;
  2. захист та підтримка функції гепатоцитів;
  3. відновлення гепатобіліарних шляхів;
  4. усунення причини (лікування основного захворювання, припинення контакту з токсичним фактором, відмова від алкоголю або відміна гепатотоксичних препаратів);
  5. нормалізація складу електролітів у крові;
  6. регуляція обміну речовин;
  7. відновлення кровотоку.

З цією метою можуть бути призначені: t

  • інфузійні розчини для парентерального харчування та детоксикації;
  • гепатопротектори;
  • деконгестанти;
  • сорбенти для прискорення виведення токсинів з організму та запобігання їх подальшому всмоктуванню в кров з кишечника;
  • метаболічні препарати;
  • препарати для поліпшення реологічних властивостей крові, необхідні для активації мікроциркуляції;
  • ферменти;
  • вітаміни;
  • переливання плазми та крові.

Боротьба з гіпоксією вимагає постійного надходження зволоженого кисню в легені. При дихальній недостатності проводять інтубацію трахеї та штучну вентиляцію легенів. Вазопресори (ліки від артеріального тиску) можна використовувати для лікування гемодинамічних розладів. Інфузію альбуміну дають, коли рівень загального білка в крові знижується, що свідчить про порушення його синтезу в печінці.

Динамічне спостереження вимагає щоденного лабораторного моніторингу, виставлення рахунків за діурез, моніторингу функції дихання та серця. Обов’язковою частиною лікування є профілактика пролежнів та інфекційних ускладнень. Для цього призначаються антибактеріальні препарати і розтирання камфорним маслом.

При важкому асциті виконують лапароцентез, щоб забезпечити відтік накопиченої рідини. Також враховується питання трансплантації печінки.

Про харчування пацієнта слід говорити окремо.

У гострій стадії захворювання введення поживних речовин здійснюється шляхом внутрішньовенного введення розчинів.

Завдяки їм організм поповнює запаси енергії, необхідні для функціонування всіх систем.

При поліпшенні стану пацієнта та нормалізації лабораторних показників може бути призначено введення зонда. Для цього використовуються спеціальні харчові суміші для покриття щоденних потреб організму. Поступово починає надходити їжа в пюре і нежирних відварах.

Надалі людина буде харчуватися самостійно, дотримуючись лікарських рекомендацій щодо дієти. Основні принципи:

  1. обмеження білка до 30 г/добу, вуглеводів до 300;
  2. добова калорійність не повинна перевищувати 2000 ккал;
  3. виключена жирна їжа, огірки та копченості;
  4. їжа повинна бути у розірваному вигляді;
  5. страви на пару, варені або запечені;
  6. їсти кожні дві години;
  7. Щодня потрібно випивати півлітра рідини.

Збій печінки - це серйозна патологія, яка при відсутності медичної допомоги призводить до смерті. Щоб зменшити ризик його розвитку, рекомендується правильно харчуватися та вчасно звертатися до лікаря, якщо ви підозрюєте порушення роботи залози.

Перші ознаки проблем з печінкою, які не слід ігнорувати

В останні роки статистика свідчить про постійне збільшення кількості захворювань печінки у дуже різних вікових групах. Існують різні причини, що провокують ці захворювання. Порушення обміну речовин (наприклад, ожиріння), хімічна або наркотична інтоксикація, шкідливі звички, інфекції, травми, ріст злоякісних або доброякісних пухлин - усі ці фактори можуть впливати на структуру печінки та спричиняти порушення її функцій, значення яких для нормального стану життєдіяльність важко переоцінити.

Симптоми патології цього життєво важливого органу дуже різноманітні, і часто для них лікареві вдається підозрювати розвиток захворювання з часом, проводячи необхідне обстеження пацієнта і призначаючи курс лікування. Водночас небезпека деяких захворювань печінки полягає в тому, що вони майже безсимптомні на ранніх стадіях, і хвороба вже виявляється на тих стадіях, коли фахівець повинен докласти максимум зусиль, щоб виправити відбулися зміни.

Тому рання діагностика патологій печінки настільки важлива для збереження здоров’я і вимагає найпильнішої уваги як пацієнта, так і лікаря. У цій статті ми познайомимо вас з основними першими ознаками патології цього органу. Ці знання допоможуть вам вчасно запідозрити початок захворювання, і ви, звернувшись до лікаря, не дозволите його прогресування.

16 ознак проблем з печінкою, які не слід ігнорувати

Ознаки порушення функції цього життєво важливого органу можуть проявлятися низкою характерних симптомів. Ступінь їх тяжкості та поєднання буде залежати від конкретного виду захворювання, його тяжкості та наявності інших супутніх патологій.

У більшості випадків можна запідозрити порушення функції печінки через такі характеристики:

  • Біль. Характер болю при патологічних станах печінки може змінюватися. Зазвичай вони розташовані в правому підребер’ї і можуть вводитися в праву лопатку або в кільцеву область.

Незначне ниття або біль у поклоні, що супроводжується відчуттям тяжкості, може сигналізувати про виникнення повільної патології запального, токсичного або іншого походження. У таких випадках пацієнт, як правило, не може позначити чітке місце для локалізації болю, і цей тип хворобливих відчуттів викликаний збільшенням розміру органу та розтягуванням його капсули.

Біль інтенсивніші болі в правій іпохондрії виникають при важких гнійно-запальних процесах, травмах або при наявності каменів у жовчних протоках. Відмінні, болючі та різкі хворобливі відчуття з’являються при печінковій коліці. Вони викликані рухом каменів у жовчних протоках і спостерігаються в жовчнокам’яній хворобі.

Відсутність болю в правому підребер'ї може спостерігатися у разі повільних патологічних процесів у печінці (наприклад, у разі цирозу печінки або гепатиту С). Такі патології можуть тривати непоміченими протягом тривалого часу і виявляються лише на пізніх стадіях захворювання.

Біль у правій іпохондрії часто спричиняється прийомом жирної, гострої, смаженої та копченої їжі, алкоголю або фізичних навантажень.

При жовчному цирозі та інших патологіях, що супроводжуються перевантаженням жовчі в печінці, у пацієнта може виникати свербіж шкіри. Цей симптом призводить до подряпин і незначних потертостей на поверхні шкіри.

Порушення нормальної секреції жовчі може призвести до гіперпігментації в різних частинах тіла. У пацієнтів можуть спостерігатися пігментні плями коричневих тонів (різного ступеня інтенсивності) або плями гіперпігментації на долонях, паху та/або пахвах у кольоровому сірому або бронзовому кольорі.

При цирозі та інших хронічних захворюваннях печінки на шкірі можуть з’являтися «павутинні вени». Вони часто виявляються на щоках або спині і викликані порушеннями обміну речовин та порушенням структури капілярної стінки (вони більш крихкі та більш крихкі). При тривалому і важкому перебігу таких захворювань на тілі пацієнта можуть з’явитися синці, які виникають після невеликого стискання шкіри.

Аутоімунні ураження печінки та інфекційний гепатит можуть призвести до різних алергічних або запальних висипань. Згодом у пацієнта можуть розвинутися шкірні захворювання, такі як псоріаз, екзема та атопічний дерматит.

При патологіях печінки (цироз та гепатит) можуть спостерігатися такі симптоми, як «долоні печінки»: на шкірі долонь і стоп виявляються червоні плями, які розташовані на висоті або краях. Таке почервоніння зникає під тиском і швидко відновлюється, коли тиск на шкіру припиняється.

Ксантоми можуть виникати при патології печінки, що супроводжується порушенням відтоку жовчі та підвищеним рівнем жиру в крові, на повіках, кистях і ліктях кистей, колінах, стопах, сідницях і пахвах. Ці утворення являють собою жовтуваті нальоти, які розташовані внутрішньошкірно.

Пошкодження печінки часто супроводжується гіпо- та авітамінозами. Нестача вітамінів викликає ділянки сухості та лущення шкіри, тріщини в куточках рота та плями язика в малиновому кольорі.

Порушення обміну речовин, що супроводжує багато хронічних патологій печінки, може призвести до появи білих плям або смуг на поверхні нігтів. Такі зміни часто спостерігаються у пацієнтів з хронічним гепатитом або цирозом.

Важкі порушення функції печінки (наприклад, при цирозі) можуть спричинити асцит, що супроводжується перевантаженням черевної стінки та накопиченням рідини в черевній порожнині. Згодом на шкірі живота пацієнта з’являються розтяжки (розтяжки).

Всі перераховані вище симптоми можуть свідчити про наявність патологій печінки і є приводом для відвідування гастроентеролога або гепатолога. Після огляду та опитування пацієнта фахівець зможе скласти найбільш ефективний план подальшого обстеження, який дозволить поставити точний діагноз. Для цього пацієнту можуть порадити провести такі лабораторні та інструментальні методи обстеження:

  • біохімія крові;
  • Тести FibroMetr®;
  • дослідження крові на маркери раку печінки;
  • дослідження крові на вірусний гепатит;
  • УЗД;
  • МРТ;
  • Комп'ютерна томографія;
  • імунологічні тести;
  • біопсія печінки та ін.

Після аналізу всіх даних діагностичних досліджень для кожного пацієнта розробляється план лікування захворювання печінки. Він може включати терапевтичні та хірургічні методи лікування.

Не зволікайте з візитом, якщо помітите перші ознаки проблем з печінкою. Ваша пильність, точна діагностика та раннє лікування позбавлять вас від серйозних ускладнень, спричинених захворюваннями цього життєво важливого органу. Будь здоровий!

До якого лікаря слід звернутися

При появі таких симптомів, як перелічені в статті, спочатку можна проконсультуватися з терапевтом, який призначить тести та інші методи дослідження. Потім пацієнта направляють на консультацію до гастроентеролога. Якщо це можливо, рекомендується зустрітися зі спеціалістом із захворювань печінки, гепатологом. Потрібна подальша консультація онколога, спеціаліста з інфекційних захворювань (вірусних гепатитів та паразитарних захворювань).