IBD, від англійської запальної хвороби кишечника, вже є абревіатурою, що використовується словацькою мовою для опису запальних захворювань травного тракту. Хвороба може вражати будь-яку частину травного тракту (хвороба Крона) або просто товсту кишку (виразковий коліт).
Запалення слизової шлунково-кишкового тракту проявляється різними симптомами, залежно від того, наскільки пошкоджений травний тракт. Найбільш поширеною є діарея, яка може бути пов’язана з лихоманкою, болями в животі, кров’ю у стільці та втратою ваги. Це т. Зв тривожні симптоми, які повинні призвести до візиту до лікаря, бажано фахівця - гастроентеролога. Одночасно можуть виникнути інші проблеми з травленням, напр. блювота або нудота (блювота). ВЗК - це не просто захворювання травного тракту, воно може вражати й інші органи, такі як суглоби, очі, шкіру, печінку. Наявність таких симптомів, як набряклість, червоні та болючі суглоби, червоні плями на шкірі, особливо на передніх лапах, також є одними із симптомів, які направляють діагностику ВЗК кишечника. При хворобі Крона також може бути уражена область навколо прямої кишки, де навколо прямої кишки можуть з’явитися отвори, що спричиняє сильне запалення слизової в останній частині товстої кишки. При цій формі захворювання абсцеси - заповнені гноєм порожнини - можуть утворюватися навколо прямої кишки.
Ініціатори захворювання чітко не ідентифіковані, порівняно часто хвороба проявляється внаслідок інфекційної діареї, іноді вона може виникати внаслідок значного психологічного навантаження, але в більшості випадків чіткого тригера немає.
Захворюваність на захворювання зростає і зачіпає переважно молодих людей у віці від 20 до 30 років, проте останніми роками вона також стає більш поширеною серед дітей та літніх людей. Її причина невідома, але результати досліджень останніх років свідчать про те, що поєднання кількох факторів, як спадкових, так і факторів навколишнього середовища, сприяє її походженню. Деякі фактори навколишнього середовища, такі як куріння, антибіотики, кишкові інфекції тощо, можуть (але не обов’язково) призводити до неконтрольованої запальної реакції слизової оболонки шлунково-кишкового тракту у людини зі спадковим навантаженням. Ця перебільшена запальна реакція згодом підтримується ще не з’ясованим чином.
Захворювання діагностує та надалі лікує гастроентеролог, в ідеалі - гастроентеролог з акцентом на ВЗК. Діагноз ставиться при ендоскопічному дослідженні, яке визначає тип захворювання, а також ступінь захворювання. Іноді для визначення ступеня ураження тонкої кишки необхідно провести інші обстеження, такі як сонографія та магнітно-резонансна томографія. Однак остаточний діагноз завжди ґрунтується на ендоскопічному дослідженні разом із взяттям проб для аналізу під мікроскопом.
Діагноз супроводжується лікуванням препаратами, що пригнічують вищевказану перебільшену імунну відповідь на кишкові бактерії. На сьогодні доступні препарати можуть лише придушити та контролювати цю запальну реакцію, але остаточно вилікувати хворобу неможливо. Іноді під час перебігу хвороби потрібна хірургічна операція або для усунення ускладнень, таких як абсцеси, або для видалення закупореної кишки. Хоча хвороба не виліковна і може знадобитися хірургічне втручання, доступні в даний час методи лікування можуть забезпечити хорошу якість пацієнтів із ВЗК. Однак для посилення його ефекту необхідно вчасно діагностувати захворювання і почати лікування, а також продовжувати використовувати його протягом життя та регулярно перевіряти його активність за допомогою згаданих методів обстеження, навіть якщо хвороба може здаватися в стані спокою.