Вступ

В останні роки спостерігається зростання поширеності ожиріння в підлітковому віці. У США 15,5% осіб у віці від 12 до 19 років мають надлишкову вагу (індекс маси тіла [ІМТ]> 95-й процентиль). У дитинстві надмірна вага призводить до серйозних наслідків для здоров'я, таких як гіпертонія, депресія та соціальна ізоляція. Нещодавно було продемонстровано збільшення захворюваності на цукровий діабет 2 типу у педіатричній популяції та більш високу поширеність серцево-судинних факторів ризику, таких як дисліпідемія, чутливість до інсуліну та гіпертонія у підлітків із надмірною вагою порівняно з тими, що мають ІМТ.

сибутраміну

Методи

Дизайн дослідження був рандомізованим, подвійним сліпим та багатоцентровим, тривалістю 12 місяців, проведеним у період з липня 2000 року по лютий 2003 року. Метою було оцінити ефективність та безпеку сибутраміну як доповнення до поведінкової терапії у підлітків із ожирінням. . На початку учасники були рандомізовані (співвідношення рандомізації 3: 1) на сибутрамін або плацебо. Програма рандомізації була стратифікована відповідно до медичного центру та початкового ІМТ (? 37 кг/м2 або> 37 кг/м2). Пацієнти, їх батьки та дослідний персонал не знали про призначення терапії. Були включені підлітки віком від 12 до 16 років, з ІМТ щонайменше на 2 одиниці більше, ніж розраховане середнє значення 95-го процентиля на основі віку та статі населення США, але не більше 44 кг/м2. Учасники провели поведінкові оцінки, проведені з психологом або психіатром. Крім того, вони отримали вказівки щодо конкретної програми поведінкової терапії кожного закладу.

Що стосується статистичної методології, то в усіх аналізах ефективності популяцію, що цікавить, досліджували відповідно до наміру лікування, визначеного усіма учасниками, які отримували принаймні одну дозу досліджуваного препарату та реєстрували принаймні одне вимірювання ІМТ під час спостереження. Для протоколу дослідження основним показником ефективності була абсолютна зміна ІМТ між початковим рівнем та через 12 місяців, останнє вимірювання під час спостереження. Лінійна модель змішаних ефектів була використана для повторних вимірювань для кожного пацієнта. Також був використаний метод LOCF (аналіз останнього спостереження). Для вторинних кінцевих точок оцінювали зміни між вихідним рівнем та 12 місяцями шляхом аналізу коваріації. Всі рандомізовані пацієнти були включені для збору побічних ефектів. Були проведені додаткові аналізи після ІМТ. Усі статистичні тести мали рівень значущості 0,05 (2 хвости) та були розраховані 95% довірчі інтервали (ДІ).

Результати

Участь взяли 498 підлітків, яких випадковим чином розподілили для отримання поведінкової терапії та сибутраміну в дозах 10 мг (n = 368) або поведінкової терапії плюс плацебо (n = 130). На момент рандомізації не спостерігалося статистично значущих відмінностей в характеристиках обох груп. На початку більшість учасників були нормотензивними та мали нормальні показники глюкози в крові натще, тоді як 52% мали дисліпідемію. Двісті вісімдесят один пацієнт (76%) у групі сибутраміну та 80 (62%) у групі плацебо (p = 0,001) завершили дослідження. Середній коефіцієнт прихильності до терапії становив 89,1% та 83,9% відповідно. Через 6 місяців 174 (47,9%) підлітка в групі сибутраміну збільшили дозу до 15 мг. На початковому рівні 96,6% учасників отримували поведінкову терапію, і під час спостереження середній показник становив 97,7%.

Через 12 місяців передбачувана середня зміна ІМТ для групи сибутраміну становила -3,1 кг/м2 порівняно з -0,3 кг/м2 для групи плацебо (різниця -2,9 кг/м2; ДІ: -3,5 до - 2,2 кг/м2; стор

Обговорення та висновок

За словами авторів, це було першим великим багатоцентровим дослідженням, яке повідомляло про вплив лікування сибутраміном на вагу у підлітків із ожирінням. Додавання сибутраміну до поведінкової терапії протягом одного року призвело до статистично значущого покращення ІМТ, маси тіла, окружності талії, тригліцеридів, рівня ЛПВЩ та інсуліну та чутливості до інсуліну.
На закінчення, лікування сибутраміном у поєднанні з поведінковою терапією сприяло більшій втраті ваги та покращенню широкого спектру серцево-судинних та метаболічних факторів ризику у підлітків із ожирінням порівняно з лише поведінковою терапією.