трансплантації

В
В 		В

Мій SciELO

Індивідуальні послуги

Журнал

  • SciELO Analytics
  • Google Scholar H5M5 ()

Стаття

  • Іспанська (pdf)
  • Стаття в XML
  • Посилання на статті
  • Як цитувати цю статтю
  • SciELO Analytics
  • Автоматичний переклад
  • Надішліть статтю електронною поштою

Показники

  • Цитується SciELO
  • Доступ

Пов’язані посилання

  • Процитовано Google
  • Подібне в SciELO
  • Подібне в Google

Поділіться

Іспанські архіви урології (друковане видання)

друкована версія В ISSN 0004-0614

Арх. Особливий Урол. В т. 58 В № 6 В Липень/Серпень В 2005

Монографія: Трансплантація нирок. Досвід лікарні ClÃnico de Barcelona

ОГЛЯД ПЕДІАТРИЧНОЇ ТРАНСПЛАНТАЦІЇ НИРКИ.

MВЄ Пілар Луке Гелвес, Ллуїс Пері Кузі та Хуан Мануель Коррал Моліна.

Нефрологічна служба. Блок трансплантації нирок. Клінічна лікарня Барселони. Іспанія

Ключові слова: Дитяча трансплантація нирки. Ускладнення. Виживання.

Резюме.- В даний час трансплантація нирки є вибором лікування у дітей із кінцевою стадією захворювання нирок, що демонструє вищі показники виживання, ніж діаліз, і належний зріст ваги, соціальний та психологічно-інтелектуальний розвиток.
Показання до трансплантації з часом подовжувались, так що сьогодні показання для трансплантації нирок встановлено для кінцевої стадії захворювання нирок із симптомами, які неможливо усунути консервативним лікуванням.
У педіатричному віці, переважно у дітей до двох років, спеціально показана трансплантація нирки живих донорів, оскільки вона виживає довше, ніж ниркові трупи донорів. Можуть з’явитися ускладнення: відторгнення, високий кров’яний тиск, інфекції, новоутворення, побічні явища, пов’язані з імунодепресивними препаратами, та первинні рецидиви захворювання нирок, крім хірургічних ускладнень. П’ятирічні результати покращились за останні 5 десятиліть, і смертність становила менше 5%. Виживання трансплантата може досягати 90% для нирок живих донорів та 17% для донорів трупа. Фактори, пов’язані з виживанням трансплантата, включають вік (гірший для рецепторів молодше 2 років), діаліз передплансплантації, гостре відторгнення та расу (краще у кавказців).

Ключові слова: Трансплантація нирки. Дитяча. Ускладнення. Виживання.

Листування

MВЄ Пілар Луке Гєльвес
Нефрологічна служба
Відділ трансплантації нирки
Клінічна лікарня Барселони
С/Вільярроель, 170
08036 Барселона. (Іспанія)

ВСТУП

В даний час трансплантація нирки є вибором лікування у дітей із ШОЕ (1,2).

Обидва діалізи; ні на очеревині, ні на гемодіалізі, вони не здатні відновити ріст дитини та психоінтелектуальний розвиток.

Сьогодні діаліз може стати альтернативою для дітей з нирковою недостатністю, без живого донора, які чекають на трансплантацію, або для тих дітей, які з різних причин можливість трансплантації дуже віддалені. У всіх інших випадках трансплантація є першою альтернативою.

Дитина, яка перебуває у періоді росту з кліренсом креатиніну нижче 20 мл/милі/1,73 м2 та живим донором, має достатні показання до трансплантації. Тому немає жодних причин ставити дитину з живим донором на діаліз.

Живий донорський трансплантат має очевидні переваги, особливо у дітей. Той факт, що операцію можна запланувати, означає, що вона проводиться за оптимальних обставин. Час консервації коротший. Імунологічна сумісність між донором та реципієнтом сприяє виживанню трансплантата.

Етіологія хронічної недостатності нирок

Етіологія хронічної ниркової недостатності (ХНН) у дітей відрізняється від такої у дорослих. У 1973 р. Хабіб та співавт. (4) розглянув етіологію ХХН та виявив п’ять різних класів захворювань нирок, які призвели до цього: гломерулярні нефропатії, спадкові нефропатії, гіпоплазія нирок, вади розвитку сечовивідних шляхів та судинні нефропатії.

Спадкові синдроми: ретиноренальна дисплазія, Альпорт, Нігтьова пателла, Лоуренс-Мун-Білд, Шарко-Марі-Зуб, Жон.

КРИТЕРІЇ ПРИЙМИНІСТЬ ПРИЙМАЧА

У 1968 році Мерріл (5) висловив кілька факторів, які, на його думку, були важливими для відбору пацієнтів. Цими факторами були: вік, невдача консервативного лікування, відсутність оборотних факторів, нормальний стан нижніх сечовивідних шляхів, відсутність серйозних позаниркових ускладнень, відсутність інфекції та гіпотрофії, відсутність попередніх реакцій чутливості та відсутність панцитопенії.

Сьогодні основним показанням до трансплантації нирки є ниркова недостатність із симптомами, які неможливо усунути консервативними методами лікування.

Вік одержувача

Дитина повинна бути старою і досить важкою, щоб отримати трансплантат від дорослого.

Meseguer (10) (1993) підкреслює виживання реципієнта та трансплантат 85% через 36 місяців у 7 дітей віком до 2 років.

У своєму дослідженні 164 трансплантацій у дітей віком до 18 років Чейверс (11) визначив, що у осіб молодше 2 років ризик бактеріальної інфекції є більшим у післяопераційному періоді, а у людей старше цього віку частота гострого відторгнення.

Душевний стан

Психоемоційний стан (13,14,15)

ПІДГОТОВКА ПРИЙМАЧА

Спочатку буде оцінено вагу дитячого приймача. Більше 10-12 кг більшості дітей вистачає місця для отримання нирки дорослого.

Важливо мати шлях доступу до діалізу в очікуванні епізоду олігоанурії або через гостру ниркову недостатність, або через важкий епізод відторгнення.

Якщо це можливо, сечовивідні або кишкові відведення будуть перетворені. Пластики збільшення сечового міхура є альтернативою ідеальному утилізації непройденої сечовидільної системи перед трансплантацією.Анатомічні відхилення сечовивідних шляхів будуть виправлені. Урологічні ускладнення трансплантації більші у дітей з первинним урологічним захворюванням.

Сечовий міхур та уретру досліджуватимуть, виконуючи пустотну уретроцистографію. Крім того, за наявності в анамнезі дисфункції нижніх сечовивідних шляхів буде розглянуто уретроцистоскопію та уродинамічне дослідження. У разі нейрогенного сечового міхура з потоком сечі буде зроблена спроба стабілізувати функцію сечового міхура перед трансплантацією.

ХІРУРГІЧНА ТЕХНІКА

Після трансплантації висхідна товста кишка розміщується над поверхнею трансплантата у звичному положенні.

У дітей із масою тіла 10-20 кг їх заочеревинний простір міг розмістити невелику нирку, а судини можуть анастомозувати до кінцевої аорти та порожнистої вени або загальної клубової кістки (17). (Фігура 1).

АНЕСТЕТИЧНІ МІРКУВАННЯ (19)

Під час втручання важливо уважно стежити за належним внутрішньосудинним об’ємом. Волемічний дефект збільшить ризик тромбозу судин або гострого канальцевого некрозу. Надлишок волемії може спричинити проблеми з дихальними показниками (гострий набряк легенів). Будуть контролюватися центральний венозний та артеріальний тиск. ПВХ зберігатиметься між 10-14 см H20 і TA вище 7 мм рт. Ст. Перед розтисканням.

Кристалоїди або колоїди можна вводити перед розтисканням, щоб уникнути гіпотонії.

Такі препарати, як дофамін, можна застосовувати для забезпечення підтримки АТ та ниркової вазодилатації, коли серцева функція недостатньо адекватна. Дозування: 2-4 мікрограми/кг/хвилину.

Фуросемід та маніт вводяться під час анастомозу у дозах 2-4 мг/кг та 0,5-1 г/кг відповідно для сприяння діурезу після розтискання.

У період після трансплантації діурез буде строго контролюватися. ПВХ не повинен опускатися нижче 6 см H20. Втрачений об'єм діурезу буде замінений фізіологічним сольовим розчином на 0,33% або 0,45%. Увага до можливої ​​гіпокаліємії та дії можливого третього простору внаслідок асциту у дітей, які лікувались до трансплантації перитонеальним діалізом.

Терапія рідинами може починати зменшуватися після відновлення функції нирок (20).

УСКЛАДНЕННЯ (8)

Гіперакутне відторгнення трапляється дуже рідко. Гостра відторгнення трапляється у 50% трансплантатів з трансплантатами від живого донора (приблизно на 15% більше при трансплантатах від померлого донора). Симптоми: лихоманка, олігурія, гіпертонія, підвищення рівня креатиніну, біль при пальпації. Для проведення диференціального діагнозу між відторгненням та нефропатією de novo, токсичністю циклоспорину та гострим канальцевим некрозом ми вдамось до ниркової біопсії.

Багатофакторної етіології:

• Кортикотерапія. Це може бути пов’язано із судинною реактивністю, підвищенням активності натрієво-калієвого насоса та збільшенням обсягу плазми.

• Циклосплорин А. Спостерігається підвищений судинний опір та стимуляція ренін-ангіотензин-альдостеронової системи.

• Стеноз ниркової артерії. Дивно. Для діагностики буде проведено дослідження за допомогою ехо-доплерографії.

Перша причина смерті в перший рік (21).

• Бактеріальні. Дуже поширені протягом першого місяця після трансплантації, особливо хірургічні, дихальні та сечові рани (22). Увага до пневмококових інфекцій у хворих на спленектомію.

• Грибкові. Поява грибкових інфекцій, пов’язаних із введенням антибіотиків широкого спектру дії та кортикостероїдів, є загальновідомим фактом.

ПОВТОРЕННЯ ХВОРОБИ НУРОК

Захворювання, що призвело до ШОЕ, може повторитися в трансплантованій нирці. До них належать: вогнищевий та сегментарний гломерулоесклероз, оксалоз, плівчаста гломерулопатія, синдром Альпорта. Трансплантат був би втрачений у 50% випадків.

Ці діти мають більшу частоту пухлин. Основні моменти: неходкінгові лімфоми, саркома Капоші, рак шкіри, гепатобіліарна карцинома (23).

ХІРУРГІЧНИЙ

Хірургічні ускладнення загрожують виживанню трансплантата. Найбільш частими є урологічні та судинні.

Вони більш докладно описані в главі про судинні ускладнення.

Вони утворюються внаслідок скупчення лімфи в заочеревині, оскільки під час розсічення лімфатичних вузлів для підготовки клубової ямки виконуються неадекватні лігатури.

ІМУНОПРЕСПРЕСІЯ ПРИ ТРАНСПЛАНТАЦІЇ НІРКИ В ПЕДІАТРІЇ.

З вищевикладеного можна зробити висновок, що момент трансплантації дітям із ШОЕ та які мають живого донора не слід зволікати.

* 1. ФІНЕ, Р.Н.; МАЛЕККАДЕХ, М.Х. та ін.: "Віддалені результати трансплантації нирок у дітей". Педіатрія, 61: 641, 1978 р. [Посилання]

2. ГРАДУС, Д.; ЕТТЕНГЕР, Р.Б .: "Трансплантація нирки у дітей". Педіатр. Клін. Північна Ам., 29: 1013, 1982 р. [Посилання]

3. МУРРЕЙ, Дж. MERRILL, J.P .; ГАРРІСОН, Дж. Х.: "Трансплантація кігню між семи парами однояйцевих близнюків". Ann Surg., 48: 343, 1958. [Посилання]

4. HABIB, Р .; БРОЙ, М.; І БЕНМАИЗ, Х.: "Хронічна ниркова недостатність у дітей". Нефрон., 11: 209, 1973. [Посилання]

5. MERRILL, J.P.: "Медичне керівництво трансплантацією пацієнта". Rappport, f: t: та Dausset, I. (За ред.): Трансплантація людини. Грун і Страттон, Нью-Йорк, 1968. [Посилання]

6. С.О., С. та ін.: "Зростання та розвиток у немовлят після трансплантації нирки". J. Pediatri., 110: 343, 1987. [Посилання]

* 7. РІЦЗОНІ, Г. та співавт .: "Трансплантація нирок у дітей віком до 5 років". Arch Dis Dis Child, 55: 532, 1980. [Посилання]

* 8. Бріско, Д.М .; КІМ, М.С. та ін.: "Результат трансплантації нирок у дітей віком до двох років". Kidney Int., 42: 657, 1992. [Посилання]

9. WARADY, B.: "Лікування немовлят із термінальною стадією захворювання нирок". Curr. Думка. Педіатр., 4: 264, 1992. [Посилання]

10. MESEGUER, C. та співавт .: "Педіатрична трансплантація нирки реципієнтам віком до 2 років". Cir. Педіатр., 6: 190, 1993. [Посилання]

* одинадцять. ЧЕВЕРС та ін.: "Ускладнення за віком у первинних реципієнтів дитячої трансплантації нирки". Педіатр. Нефрол., Серпень; (4): 399, 1997. [Посилання]

12. КОРШ, Б.М .; ФІНЕ, Р.Н.; НЕГРЕТЕ, В. Ф .: "Невідповідність дітям з нирковою трансплантацією". Педіатрія, 61: 872, 1978 р. [Посилання]

13. ФЕННЕЛЛ, Р.С .; ТАКЕР, С .; ПЕДЕРСЕН.: "Демографічні та медичні предиктори відповідності ліків етнічно різним пацієнтам з трансплантацією нирки у дітей". Педіатр. Трансплантація, 5: 343, 2001. [Посилання]

14. ПЕНКОВЕР, Л.; РОСА, М.А .; ELLIS, D. та співавт .: "Психологічний дистрес та дотримання медичного режиму серед підлітків, які отримують трансплантацію нирки". Американський журнал трансплантації, 3: 1418, 2003. [Посилання]

15. ЯРЗЕМБОВСЬКИЙ, Т.; ДЖОН, Е.; ПАНАРО, Ф. та співавт .: "Вплив невідповідності на результат після дитячої трансплантації нирки: аналіз у расових підгрупах". Педіатрична трансплантація, 8: 367, 2004. [Посилання]

* 17. РОЗЕНТАЛ, Дж. Та ін.: "Технічні фактори, що сприяють успішній трансплантації нирки у маленьких дітей". J. Urol., 144: 116, 1990. [Посилання]

* 18. ТАЛБОТ-РАЙТ, Р .; КАРРЕТЕРО, с.: "Посібник з операції з трансплантації нирки". Видавництво Panamericana с. 215. ПРОПУСКАЄ „O [Посилання]

** 19. БОКАРДО, Ф.; МОРЕНО, Дж .; РЕДОНДО, Е. та співавт .: "Загальні аспекти трансплантації немовлят. Сучасний стан трансплантації нирок". Урологічні клініки Комплютенсе. 1999. [Посилання]

20. СМОГОРЖЕВСЬКИЙ, М.: "Трансплантація нирок при конкретних захворюваннях". Підручник з нефрології. Т. 2. Массірі, С Г. Глассок, Р Дж. Вільямс та Вілкінс. Балтімор. 1995. [Посилання]

*двадцять один. ФАЙН, Р.Н .: "Лікування термінальної стадії ниркової недостатності у дітей". Педіатр. Ann., 10: 65, 1981. [Посилання]

22. ХАРМОН, В. та ін.: "Тромбоз Графа у реципієнтів дитячої трансплантації нирки". Трансплантація, 51: 406, 1991. [Посилання]

23. УРІЗАР, Р.Е .: "Пересадка нирки". Нельсон. Договір про педіатрію. Берман. MC Graw-Hill. Інтерамеріканська. 1997. [Посилання]

25. ФІН, Р.Н. та ін.: "Трансплантація нирок у дітей". Адв. У Neph., 5: 201, 1975 р. [Посилання]

26. ПЕНН, І.: "Частота злоякісних новоутворень у реципієнтів трансплантатів". Transplant Proc., 7: 323, 1975 р. [Посилання]

** 27. ІШІТАНІ, М.; ISAACS, R.; НОРВУД, В. та співавт .: "Прогнози виживання трансплантата у реципієнтів дитячої трансплантації нирки, пов’язаних із життям". Трансплантація, 70: 288, 2000. [Посилання]

28. Мак ДОНАЛЬД, Р .; ДОНАЛЬДСОН, Л.; EMMETT, L. та співавт .: "Десятиліття трансплантації живих донорів у північноамериканських дітей: Щорічний звіт Північноамериканського кооперативного дослідження трансплантації нирок у Північній Америці (NAPRTCS)". Дитяча трансплантація, 4: 221, 2000. [Посилання]

29. БЕНФІЕЛД, М.Р .; Мак ДОНАЛЬД, Р.А .; БАРТОШ, А. та співавт .: "Зміна тенденцій у дитячій трансплантації: Щорічний звіт Північноамериканського кооперативного дослідження трансплантації нирок у Північній Америці". Педіатр. Трансплантація, 7: 321, 2003. [Посилання]

* 30. САРВАЛ, М.; CECKA, J .; МІЛЛАН, М. та співавт .: "Нирки дорослого розміру без гострого канальцевого некрозу забезпечують надзвичайно високі довгострокові результати трансплантації для немовлят та маленьких дітей: єдиний центр та аналіз UNOS". Трансплантація, 70, 2000. [Посилання]

** 31. ГЕРЦОН, Д.В.; CECKA, J.M.: "Детермінанти довготермінового виживання дитячих трансплантатів нирок, про які повідомляється до Єдиної мережі реєстру трансплантацій нирок органу Шарін". Педіатр. Трансплантація, 5: 5, 2001. [Посилання]

32. Мак ЛІН, Р.Х. та ін.: "Рецидив мембранопроліферативного гломерулонефриту після трансплантації нирки". Am. J. Med., 60: 60, 1976. [Посилання]

33. ГОЙЕР, Дж. та ін.: "Успішна трансплантація нирки у 3 дітей із вродженим нефротичним синдромом". Lancet, 1: 1410, 1973. [Посилання]

34. ПЕНІСІ, А.Дж.; HEUSER, E.T.; МАЛЕКЗАДЕ, М.Х. та ін.: "Трансплантація нирок у дітей з мембранопроліферативним гломерулонефритом". VII Міжнародний конгрес Неф., Монреаль, представлений 18 червня 1978 р. [Посилання]

35. ГРУСКІН, К.М.; ФАЙН, Р.Н .: "Зростання у дітей та підлітків після трансплантації нирки". Педіатрія, 52: 235, 1973. [Посилання]

В Весь вміст цього журналу, крім випадків, коли він ідентифікований, перебуває під ліцензією Creative Commons