Нове дослідження, засноване на епідеміологічному та генетичному аналізі, показало, що жінки з високим рівнем інсуліноподібного фактора росту 1 (IGF-1) мають вищий ризик раку молочної залози.
Інсуліноподібний фактор росту 1 (IGF-1, соматомедин С, інсуліноподібний гормон з молекулярною структурою, відіграє важливу роль у зростанні різних клітин людського організму. Один із його синтетичних аналогів, макасермін, використовується для лікує затримку росту. .en [5] [6] IGF-1 складається з 70 амінокислот в одному ланцюзі з трьома внутрішньомолекулярними дисульфідними містками. IGF-1 має молекулярну масу 7649 Дальтон. [7]
На рівні IGF-1 впливає ряд факторів, включаючи високобілкову дієту та вагітність. Більшість молочних корів вагітні та годують груддю, мають більш високий рівень IGF-1 та підвищений рівень прогестинів та естрогену в молоці, яке вони виділяють. Деякі дані свідчать про те, що вищий рівень IGF-1, естроген та прогестини можуть відігравати певну роль у розвитку раку молочної залози. Взаємозв'язок між IGF-1 та раком молочної залози вперше було досліджено у 1980-х роках, і з тих пір на цю тему було опубліковано кілька досліджень. Через можливий зв’язок між споживанням коров’ячого молока та раком молочної залози, кілька дослідників зараз знову цікавляться IGF-1.
Результати в «Анналах онкології» Результати їхньої статті, опублікованої в Інтернеті в березні 2020 р. Доктор Марк Гюнтер, старший автор дослідження (Міжнародне агентство з досліджень раку (IACR), Ліон, Франція), заявив, що їх аналіз дав найвищі докази на сьогодні що сигналізація IGF відіграє певну роль у розвитку раку молочної залози. Він також зазначив, що "результати свідчать про те, що дієта, спосіб життя та фармакологічний вплив рівнів IGF-1 також можуть бути ефективними для первинної профілактики раку молочної залози.
Дослідники розглянули статистичні дані, які також включали генетичні та екологічні дані 206 263 пацієнтів жіночої статі від 40 до 69 років у Великобританії Biobank, і простежили діагностику раку в Національному реєстрі раку. Для аналізу була використана менделівська рандомізація (статистичний метод, який вивчає гени та їх причинно-наслідкові наслідки для захворювання), оскільки вони вважають, що Менделівське рандомізаційне дослідження дає можливість з'ясувати зв'язок між сигналізацією IGF-1 та раком молочної залози. Рак молочної залози був виявлений у 4360 пацієнтів жіночої статі (2% проаналізованих випадків) протягом середнього періоду спостереження 7,1 року. Дані були скориговані для віку, фінансового стану, 10 основних факторів ризику раку молочної залози та біологічних факторів, що впливають на рівень IGF-1. Після цих корекцій було встановлено, що найвищі рівні IGF-1 (≥25,6 нмоль/л) мають на 24% вищий ризик раку молочної залози, ніж найнижчі рівні IGF-1 (0,08).
Подальші 265 випадків оцінювали однонуклеотидні поліморфізми (SNP) та інсуліноподібний фактор росту, що зв’язує білок-3 (IGFBP-3). Було встановлено, що кожне генетично передбачуване збільшення IGF-1 на 5 нмоль/л збільшує ризик раку молочної залози на 5% (АБО: 1,05, 95% ДІ 1,01-1,10, Р = 0,02). Однак, хоча на кожні 5 нмоль/л збільшення генетично детермінованого IGF-1 ризик розвитку позитивних до естрогену рецепторів раку молочної залози збільшувався на 6% (АБО 1,06, 95% ДІ 1,01-1,11, Р = 0,03), жодної асоціації не було між генетично детермінованими рівнями IGF-1 та ризиком раку молочної залози при негативному до рецепторів естрогену раку молочної залози (АБО 1,02, 95% ДІ 0,96-1,08, Р = 0,58). Результати також не показали зв'язку між генетично детермінованими рівнями IGFBR та раком молочної залози (АБО з одноразовим збільшенням стандартного відхилення 1,00, 95% ДІ 0,97-1,04, Р = 0,98).
Дані свідчать про відсутність доказів того, що інші генетичні варіанти та біологічні механізми відіграють певну роль у ризику розвитку раку молочної залози, хоча, звичайно, не можна виключати роль інших факторів, крім IGF-1.
На наступному кроці я хотів би дослідити, як рівні IGF-1 змінюються різними факторами способу життя та як вплив на них може зменшити ризик раку молочної залози. Ефективність, безпека та тривалість дозування препаратів, що впливають на IGF-1, також вимагають досліджень.