Як виявили результати дослідження, проведеного фахівцями Ендокринологічного відділу Клінічного університету де Наварра, нещодавно опублікованого в міжнародному науковому журналі "Diabetes Care", одній з основних публікацій за спеціальністю

здорові

12 листопада 2014 року

Люди з ожирінням, яких вважають метаболічно здоровими, мають високий ризик серцево-метаболічних порушень, подібних до тих, що страждають ожирінням із несприятливими метаболічними порушеннями, згідно з дослідженням, проведеним Ендокринологічне відділення з клініки Університету Наварри.

Роботою керував Доктор Гема Фрюбек, директор Лабораторії метаболічних досліджень клініки, обраний президент Європейського товариства з вивчення ожиріння (EASO) та член CIBERobn (Центр біомедичних досліджень у мережі) з фізіопатології ожиріння та харчування.

Хоча існує розбіжність у критеріях, загалом поняття ожиріння "Метаболічно здоровий" відповідав би людям із ожирінням (з ІМТ більше або рівним 30 кг/м2), у яких не було більше двох із наступних кардіометаболічних ускладнень: цукровий діабет 2 типу, гіпертонія або дисліпідемія (висока концентрація ліпідів або жири в крові), і що вони не приймають ліки для корекції жодного з них.

Роботу дослідників клініки нещодавно опублікував науковий журнал "Догляд за діабетом”, Одна з основних публікацій спеціальності.

У ході дослідження фахівці розробляють порівняльний аналіз між факторами ризику метаболічно здорових людей із ожирінням та рештою людей із ожирінням, які становлять значний ризик кардіометаболічної патології.

Дослідження: Ожиріння метаболічно здорове?

За словами д-ра Фрюбека, визначення цієї групи людей, які страждають ожирінням, що страждають метаболізмом, випливає із тези, що у цих осіб "може не бути такого ж підвищеного ризику розвитку метаболічних порушень, як у їх здорових анаболіків".

Щоб перевірити обґрунтованість або недотримання цієї передумови, фахівці Клінічного університету де Наварра встановили порівняння між показниками кардіометаболізму кожної з трьох груп: 222 здорових пацієнтів із ожирінням із ожирінням, у порівнянні з 222 особами з ожирінням зі значними метаболічними порушеннями та з третьою вибіркою здорових людей.

Зокрема, в роботі проаналізовано кардіометаболічний та запальний профіль обох груп, а також збільшення непереносимості глюкози та наявність діабету 2 типу.

Дослідники з клініки також вивчали експресію генів у жировій тканині та печінці і виявили, що "обидві групи суб'єктів - із звичайним ожирінням та здоровим ожирінням із ожирінням - мають перекриваються (збіжні) профілі", виявляє д-р Гема Фрюбек, головний дослідник роботи.

Як перший висновок, отримані результати показали, що кардіометаболічні та запальні профілі "збільшуються подібним чином як у здорових метаболіків, так і у тих, хто в групі ожиріння має зміни", вказує він.

Подібні розлади у 30%

Крім того, дослідження показує, що "30% пацієнтів, класифікованих як здорові з ожирінням, показали показники глюкози в плазмі натще, характерні для діабету 2 типу", - розповідають фахівці. Інші досліджені метаболічні профілі, такі як лептин, адипонектин та резистин, а також нові для амілоїду А (SAA) та матричної металопептидази-9, були майже однаковими в обох аналізованих когортах.

Експресія генів, що беруть участь у запаленні та ремоделюванні тканин (тканин), "показала подібний характер змін у обох групах осіб, що страждають ожирінням", - говорить д-р Фрюбек. Дослідники також підкреслили "відсутність консенсусу в критеріях визначення метаболічно здорового ожиріння", що ускладнює порівняльне дослідження обох фенотипів (здорове ожиріння та кардіометаболічні зміни).

У цьому дослідженні підкреслюється важливість встановлення точної диференціації між обома групами ожиріння через терапевтичні наслідки, які може спричинити плутанина. "Адекватне визначення для правильної стратифікації людей з ожирінням є надзвичайно важливим, щоб запропонувати правильний діагноз", - стверджують вони.

Як остаточний висновок дослідження, дослідники попереджають, що категорію «здорового із метаболічним ожирінням» «слід застосовувати з обережністю», наголошуючи при цьому на необхідності «кращого виявлення фенотипів ожиріння, а також більш точного діагнозу для поліпшення лікування (лікування або моніторинг) ожиріння у кожної людини ".