Понад 2,1 мільярда людей у світі (майже 30% світового населення) страждають від надмірної ваги або ожиріння. І саме те, що ожиріння стало глобальною епідемією, яка присутня як у багатих, так і в бідних країнах (60% ожирілих у світі живуть у країнах, що розвиваються).
39,3% іспанців мають надлишкову вагу, а 21,6% страждають ожирінням. Загалом, більше половини населення (60,9%) у віці від 25 до 64 років. Діти не проходять краще: 41,3% іспанських дітей у віці від 6 до 9 років мають надлишкову вагу або страждають ожирінням.
Ожиріння особливо зосереджене серед населення з низьким рівнем доходу. Насправді в Іспанії відсоток дітей з ожирінням у сім'ях з доходами, що перевищують або дорівнюють 30 000 євро брутто на рік, становить 22,6%, у порівнянні з 54,8% у сім'ях з доходами нижче 18 000 євро брутто на рік. А у всьому світі з 42 мільйонів дітей до п’яти років, які страждають від надмірної ваги, 35 мільйонів (83%) живуть у країнах з низьким та середнім рівнем доходу, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я. Шлюб між бідністю, відторгненням та шкідливою їжею є смертельним. Крім того, у країнах із низьким та середнім рівнем доходу споживання солодких напоїв та перероблених продуктів, у яких не вистачає необхідних поживних речовин, спричинило те, що називається подвійним тягарем хвороб: недоїдання та надмірна вага, що трапляється як на індивідуальному рівні мають ожиріння з дефіцитом одного або декількох мінеральних речовин і вітамінів), сімейні (наприклад, мати страждає ожирінням та анемією, а дитина має хронічне недоїдання) та на громаді, регіональному чи національному рівні (з переважанням недоїдання та ожиріння в та ж громада, регіон чи країна).
"Ожиріння особливо зосереджене серед населення з низьким рівнем доходу".
Факти вказують на те, що регулярне вживання та у великих кількостях шкідливих для здоров’я продуктів не лише спричинює ожиріння, але й відстає від нових випадків діабету типу 2. А надмірна вага також пов’язана з діабетом, серцево-судинними захворюваннями, остеоартритом та деякими видами раку. Але епідемія ожиріння не лише впливає на здоров'я населення, але також має дуже високі економічні витрати. В Іспанії лише випадки діабету передбачають витрати в 19 908 мільйонів євро на рік (близько 2,5% ВВП), згідно зі звітом Фонду Mapfre за 2017 рік. Однак на сьогоднішній день ожиріння трактувалось як проблема здоров’я, і не як економічна проблема, в якій не лише система охорони здоров’я, але й інші відповідні галузі, такі як промисловість, агропродовольчий сектор, канали збуту та розподілу, а також уряд (освіта, спорт, соціальні справи, робота та фінанси) та навіть наднаціональні організації, такі як Європейський Союз.
Для початку, на полицях супермаркетів повно продуктів переробки з цукром, насиченими жирами та сіллю; завжди в полі зору, у найбільш стратегічних місцях, щоб споживачі могли купувати. Але вони також є у торгових автоматах, у всіх місцях, включаючи навчальні заклади та лікарні. І в барах, і в кафе. І в рекламі всіх ЗМІ. І найгірше те, що після вживання вони викликають звикання та продовжують шкідливу харчову звичку. А крім того вони дешеві. Механізація цього сектору та здешевлення робочої сили дозволили нездоровому харчуванню коштувати дуже дешево. Тому споживання свіжих фруктів та овочів - непростий варіант. Якщо 1000 калорій продуктів, що переробляються, порівняти з тими ж калоріями здорових продуктів (тих, що мають низький вміст солі, жирів і доданого цукру, і які забезпечують необхідними поживними речовинами), різниця в цінах становить понад 6 євро, згідно з недавнім дослідженням університету Кембриджа. Це ж дослідження вказує на те, що за останні десять років розвиток цін на здорову їжу зріс на 2,3 євро за 1000 калорій, порівняно із зростанням на 0,92 для найменш здорових.
"У країнах, що розвиваються, проблема посилюється через відсутність доступних за ціною здорових продуктів".
Харчова промисловість також інвестувала у продукти, що дають імідж здорових (наприклад, йогурти для дітей), але які, тим не менше, наповнені цукром. І як би цього було недостатньо, Європейський Союз щойно скасував квоти на імпорт фруктози, одержуваної з кукурудзи, що сприятиме європейському виробництву харчових продуктів, підсолоджених цим продуктом, який завдяки своїй рідкій структурі використовується у виробництві кількох продуктів харчування в Сполучених Штатах і, схоже, сприяв епідемії ожиріння в цій країні.
Як варіант, уряд може заохочувати постачання більш здорових продуктів: субсидуючи ті установи, які вирішили поставити торгові автомати зі здоровим вмістом, та/або субсидуючи фрукти та овочі, щоб їх остаточна ціна значно знизилася. Факти свідчать, що зниження ціни на 30% набагато ефективніше, ніж освітня кампанія, і збільшить споживання фруктів та овочів на 42%. В Іспанії є кілька прикладів громад, які вирішили накласти вето на продукти з торгових автоматів (Мурсія наклала вето на випічку та безалкогольні напої з торгових автоматів у лікарнях у 2017 році) або збільшити частку здорової їжі в них (Ель Паїс Васко нещодавно запропонував план ініціатив щодо здорового харчування, в яких передбачається, що половина продуктів у торгових автоматах містить фрукти та овочі).
"Рішення виходить за рамки типових заходів з пропаганди фізичних вправ, ..."
Всі ці урядові заходи також можуть застосовуватися до країн із низьким та середнім рівнем доходу, хоча правда, що рішення є більш складним через відсутність доступності до здорової їжі. Але якщо Coca-Cola зуміла дістатись до найвіддаленіших частин найбідніших країн світу, розповсюджувачі здорової їжі могли б дотримуватися її стратегії та слідувати за її каналами збуту. У Центральній Америці розподіл харчових добавок (мікроелементів) здійснювався за каналами розповсюдження Coca-Cola у цьому регіоні, що дозволило охопити найвіддаленіші, сільські та бідні сім'ї. Крім того, для виробників здорової їжі було б важливо взяти за приклад три фактори, які сприяли повсюдному розвитку кока-коли у всьому світі, і що Мелінда Гейтс висвітлює в стимулюючій темі TED, яку вона провела в 2012 році: 1) тип маркетингу, який змушує споживача бажати і бажати товару, 2) використання даних у режимі реального часу для реагування на зміни попиту; 3) пошук талантів на місцевому рівні, щоб бути наближеним до кінцевого споживача.