Експеримент з мишами показує, що діти повних батьків схильні до набору ваги навіть на дієті з низьким вмістом жиру
Пов’язані новини
За даними нового дослідження Університету штату Огайо, Сполучені Штати, чоловічі миші, які харчувались жирною дієтою і страждали ожирінням, частіше мали нащадків, які також мали більш високий рівень жиру в організмі. Ефект спостерігався головним чином у чоловіків-нащадків, незважаючи на споживання нежирної дієти, як пояснюватимуть автори на щорічних зборах Ендокринного товариства, що відбудуться у Сан-Франциско.
"Ми виявили ряд характеристик, які можуть впливати на обмін речовин і поведінку дітей, які залежать від дієти, яку батько їв до зачаття", - резюмувала Феліція Новак, доцент кафедри біомедичних наук Університету Огайо та провідний автор дослідження. Дослідники зазначають, що епігенетика, спосіб, в який негенетичні фактори втручаються у розвиток організму, забезпечуючи невеликі модифікації, здатні регулювати генетичну базу для адаптації до навколишнього середовища - на відміну від мутацій у ДНК - є можливим причина цих успадкованих ознак.
Оскільки на інформацію в генах впливають фактори навколишнього середовища та спосіб життя, цей висновок свідчить про те, що особи, які страждають ожирінням, можуть мати можливість активно усувати проблеми зі здоров’ям. Вплив дієти та ваги батьків дітей добре встановлений на людях, пояснив Новак, але вчені вивчали проблему на мишах, щоб дізнатись більше про біологічні механізми цього явища.
Команда Університету Огайо вивчала вплив дієти з високим вмістом жиру лише на батьківських мишей-самців, оскільки більшість попередніх досліджень були зосереджені на мишах-самках матері. Для дослідження вчені годували мишей-самців дієтою з високим вмістом жиру протягом 13 тижнів до зачаття, а їх партнерок - з низьким вмістом жиру. Їх чоловіків та жінок потомство годували стандартною дієтою з низьким вмістом жиру та тестували через 20 днів, шість тижнів, півроку та дванадцять місяців.
Порівняно з потомством контрольних мишей (яких годували нежирною дієтою), чоловічі нащадки мишей, індукованих ожирінням, мали вищу масу тіла у віці шести тижнів, крім того, що страждали ожирінням у шість та дванадцять місяців. У нащадків чоловіків, що страждають ожирінням, чоловіки мали різні структури складу жиру в організмі, що є маркером для здоров'я та схильності до захворювань, ніж контрольні миші. Однак дослідники були здивовані, побачивши, що нащадки ожирілих батьківських мишей також були більш фізично активними. Через шість тижнів нащадки чоловіків добровільно побігли далі, а їхні сестри-жінки продемонстрували однакову поведінку у шість і дванадцять місяців.
Команда Новака вивчає можливі причини такої поведінки, які можуть компенсувати збільшення жиру в організмі та зменшити ризик нащадків для метаболічних захворювань, таких як діабет та хвороби серця. На наступному етапі дослідження команда спробує визначити гени, відповідальні за фізіологічні та поведінкові зміни. Це, в свою чергу, може повідомити клініцистів про потенційні епігенетичні фактори ожиріння людини. "Раннє виявлення та прогнозування ризику ожиріння, діабету та супутніх захворювань дозволить людям та медичним працівникам відкласти або запобігти пов'язаним інвалідностям та збільшити тривалість життя", - підсумував Новак.