Нефрологія - офіційне видання Іспанського товариства нефрології. Журнал публікує статті про основні або клінічні дослідження, пов’язані з нефрологією, високим кров’яним тиском, діалізом та трансплантацією нирок. Журнал відповідає положенням системи рецензування, завдяки чому всі оригінальні статті оцінюються як комітетом, так і зовнішніми рецензентами. Журнал приймає статті, написані іспанською або англійською мовами. Нефрологія відповідає стандартам публікацій Міжнародного комітету редакторів медичних журналів (ICMJE) та Комітету з етичних публікацій (COPE).

тиску

Індексується у:

MEDLINE, EMBASE, IME, IBEC, Scopus та SCIE/JCR

Слідкуй за нами на:

Фактор впливу вимірює середню кількість цитат, отриманих за рік за твори, опубліковані у виданні протягом попередніх двох років.

CiteScore вимірює середню кількість цитат, отриманих за опубліковану статтю. Читати далі

SJR - це престижна метрика, заснована на ідеї, що всі цитати не рівні. SJR використовує алгоритм, подібний до рейтингу сторінок Google; є кількісним та якісним показником впливу публікації.

SNIP дозволяє порівняти вплив журналів з різних предметних областей, виправляючи відмінності у ймовірності цитування, які існують між журналами різних тем.

Наявність гіпертонії у першому та другому десятиліттях життя є прогностичним фактором гіпертонії у дорослих, що, в свою чергу, представляє найвищий ризик серцево-судинної захворюваності та смертності в розвинених суспільствах. З цієї причини показники АТ у дітей є найважливішим маркером серцево-судинного ризику для дорослих. Використання амбулаторного моніторингу артеріального тиску (ABPM) у цій ситуації є дуже корисним. Протягом останнього десятиліття ABPM виникла як технологія, яка вирішує деякі обмеження випадкових вимірювань АТ в офісі: вона оцінює АТ кілька разів за попередньо визначений проміжок часу в нормальному оточенні пацієнта, як у періоди неспання, такі як періоди сну., зменшуючи тим самим можливість тимчасового збільшення АТ, спричиненого стресом. Це дає змогу оцінити не тільки випадкові підвищення температури протягом доби, але й зміни в циркадному малюнку АТ протягом 24 годин 6,7,8. Клінічне застосування ABPM дуже корисне для оцінки гіпертонії білого халата, а також ризику пошкодження органів, спричиненого гіпертонією.

У дорослих спостерігали, що втрата або послаблення зниження АТ, що відбувається в нормальних умовах вночі, є найбільш точним предиктором 9 серцево-судинних ускладнень та розвитку гіпертрофії лівої камери. Досліджень такого типу у дітей небагато. У цьому сенсі ми припускаємо, що ожиріння у дітей перешкоджає зниженню нічного систолічного АТ, збільшуючи ризик серцево-судинних проблем. Відповідно до цієї гіпотези, метою цього дослідження було оцінити закономірності АТ протягом 24 годин у популяції дітей із ожирінням, яких направляли на консультацію до лікарні, оцінюючи їх взаємозв'язок із ступенем ожиріння та резистентністю до інсуліну.

МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ

Було обстежено 58 хлопчиків та 61 дівчинка у віці від 7 до 15 років, які потрапили до амбулаторії нашої лікарні через ожиріння. Під час першого візиту було проведено анамнез хвороби, фізичний огляд, який включав визначення стадії пубертату за критеріями Таннера та біохімічне дослідження крові. Виключались ендокринологічні розлади та синдроми, пов’язані з ожирінням. Усі пацієнти були еутиреоїдними, без сімейної дисліпідемії, жоден не страждав на цукровий діабет, не палив і не приймав жодних ліків.

Вагу кожної дитини вимірювали в кг, використовуючи електронну вагу Seca з точністю до ± 100 г, Висоту визначали в м, зі стадіометром моделі Holtain Limited (Crymich, Dyfed) з точністю до ± 0,5 см, в нижню білизну. За допомогою цих вимірювань ІМТ розраховували як вагу/зріст 2. Ожиріння визначали як ІМТ, що перевищує 97-й процентиль для віку та статі, згідно з графіками Hernández et al 10. Ступінь надмірної ваги встановлювали за z-оцінкою ІМТ відповідно до віку та статі, що дозволяє знати множинність або частку стандартних відхилень, які індивід відокремлює від середнього значення, за формулою z = ІМТ-ІМТ 50/SD (z = ¿шкала стандартного відхилення¿; ІМТ: індекс маси тіла пацієнта; ІМТ 50: середній ІМТ для віку та статі; SD: стандартне або стандартне відхилення). Пацієнти були класифіковані як середньо ожиріння, коли z-показник становив від 2,0 до 2,5, та важке ожиріння, коли воно було більше 2,5.

Окружність талії кожного пацієнта також вимірювали на рівні середньої відстані між нижнім краєм останнього ребра і гребінем клубової кістки, використовуючи нерозтяжну рулетку і беручи в результаті середнє значення двох послідовних вимірювань.

Всі вимірювання проводив один і той же навчений спостерігач.

Оцінка клінічного АТ

АТ вимірювали для кожної дитини в сидячому положенні в недомінантній руці з інтервалом у 5 хвилин із застосуванням стандартного осцилометрового пристрою (Colin Press-Mate), регулюючи розмір і товщину манжети відповідно до окружності верхньої частини руки. Середнє значення показань трьох послідовних вимірювань розглядалось як значення АТ. Клінічну гіпертензію визначали, коли систолічний або діастолічний АТ перевищував очікуваний для 95-го процентиля відповідного віку, статі та зросту суб'єкта, дотримуючись критеріїв Робочої групи 11 .

Оцінка амбулаторного АТ

Автоматичне вимірювання АТ було запрограмоване для кожного пацієнта з частотою 20 хвилин протягом дня та 30 хвилин протягом ночі протягом 24 годин, використовуючи перевірений осцилометричний монітор 12 (SunTech Medical Instruments, INC. USA) протягом звичайного робочого дня. Пацієнт був включений у дослідження, якщо йому проводили принаймні одне добре зроблене вимірювання АТ кожну годину з 24 досліджених.

Для аналізу даних періоди в цілому 24 години розглядались окремо, день між 8 і 20 годинами і ніч, з 24 до 6 годин. Ці часові інтервали відображають періоди неспання та сну у більшості людей і виключають перехідні періоди вранці та вночі, протягом яких АТ швидко змінюється. З цих вимірювань було розраховано середньо 24-годинний середній АТ та середній систолічний та діастолічний артеріальний тиск під час неспання та сну. Амбулаторна гіпертензія була визначена, коли середній денний або нічний загальний систолічний або діастолічний артеріальний тиск був вищим, ніж очікувалося для 95-го процентилю віку, статі та зросту дитини, згідно з критеріями Soergel et al. 13

Нічне зниження АТ (явище "занурення") розраховувалося за співвідношенням:

(Середній АТ в режимі неспання? Середній АТ в режимі сну)/середній АТ в режимі неспання x 100

Вважалося, що у пацієнта не спостерігалося очікуваного зниження АТ, коли середній систолічний або діастолічний АТ не зменшувався під час сну щонайменше на 10% від показника в неспанні.

Лабораторні визначення

Кожному учаснику дослідження проводили венозну кров після 10-12 годин голодування, визначаючи рівень глюкози та інсуліну. Вимірювання інсуліну проводили електрохімілюмінесценцією на модульному автоаналізаторі Е від Roche Diagnostics SA. З урахуванням глікемічних значень, виміряних у ммоль/л та інсуліну в мО/мл, розраховували індекс оцінки моделі гомеостазу (HOMA), який оцінює чутливість печінки до інсуліну та, побічно, резистентність до інсуліну 14. HOMA розраховували як добуток рівня інсуліну натще і рівня глюкози натще, поділений на 22,5. Значення HOMA, що перевищують 3,5, вважали показником інсулінорезистентності.

Першу ранкову сечу збирали у кожного пацієнта для визначення мікроальбуміну та креатиніну, і за цими значеннями розраховували відповідний коефіцієнт.

Антропометричні характеристики пацієнтів наведені в таблиці I. Усі пацієнти були білого кольору, і всі, крім одного, мали показник ІМТ z більше 2,5, що відображає, що практично всі страждали ожирінням.

Метаболічні характеристики та рівні PA у пацієнтів наведені в таблиці II. Лише у одного пацієнта рівень глюкози натще перевищував 110 мг/дл, але 57% - рівень інсуліну більше 20 мкЕ/мл, а 63% - рівень HOMA понад 3,5, що свідчить про резистентність до інсуліну.

Кількість пацієнтів із клінічною та амбулаторною гіпертензією та середні значення наведені в таблиці III. Глобальна поширеність HT, виміряна ABPM, становить 36%. Нічна систолічна гіпертензія є найпоширенішою формою гіпертонії у досліджуваній популяції. Збільшення нічного систолічного АТ спричиняє у 7% пацієнтів, що їх нічний АТ вищий за денний. У випадку діастолічного АТ явище інверсії зустрічається у 2% випадків. У 47% пацієнтів очікуване нічне зниження систолічного АТ не відбувається, тоді як у випадку діастолічного АТ втрата зниження становить 15%.

Із загальної кількості пацієнтів з нічною систолічною гіпертензією (n = 39) 64% були лише систолічними гіпертоніками вночі, а решта (36%) також були систолічними протягом дня. Лише 4 пацієнти були ізольованими денним систолічним гіпертоніком. Жоден пацієнт не мав ізольованої діастолічної гіпертензії в денний та нічний періоди. Пацієнти з нічною діастолічною гіпертензією також були нічними систолічними гіпертоніками (7%), і чотири з них також асоціювали денну систолічну гіпертензію.

У таблиці IV наведені значення коефіцієнтів кореляції рівнів глікемії, інсуліну натще, HOMA та мікроальбумінурії з різними вимірами АТ, а також антропометричних вимірювань, що оцінюють ожиріння, вагу, ІМТ, z-ІМТ, і окружність талії при різних вимірах АТ. На графіку на рисунку 1 ми висвітлюємо зв’язок між базальним рівнем інсуліну та нічним систолічним АТ, додаючи лінію регресії АТ відносно рівня інсуліну (з нахилом 0,167, p = 0,003 та перехопленням 103, p 5,8). клінічний систолічний та діастолічний НТН. На відміну від них, нічні систолічні показники артеріального тиску для трьох груп (104 ± 11, 108 ± 11 та 111 ± 11, відповідно) показали значні відмінності між крайніми групами, A та C, (p ANOVA = 0,027; p df Змінного струму = 0,022). Втрата ¿занурення¿ (