Андрогенне ожиріння, метаболічний синдром та інсулінорезистентність Ендокринологічна клініка Кун Імре Таргу Муреш
Коротка історія Визначення та імена Зміст Автори Різні імена Подібні синдроми Kylin '23, Kuhlman '68, Jaknecke '69, Romics '76, Hane-feld, Leonard '80 X Syndrome Insulin Resistance, Hyperinsulinism, Dyslipidemia, VLDL-Tg , HDL- чол. , гіпертонія, гіперурикемія, ожиріння андроїдів Reaven 1988 X + синдром + Apo-lp , атеросклероз, гіперкоагуляція, тромбоемболічні ускладнення Метаболічний синдром Зіммета поточний: l. наступний. ілюстрації
Компоненти метаболічного синдрому (МС) Штам, локалізоване (центральне, андроїдне) ожиріння Атерогенна дисліпідемія ( Tg, HDL-c) Гіпертонія Інсулінорезистентність Знижена толерантність до глюкози Гіперкоагуляція: фібриноген, PAI-1 llallapot Proinflammator
Центральне (андроїдне) ожиріння Вісцеральна жирова тканина Печінка Кишечник Підшкірна жирова тканина Вісцеральна жирова тканина
Розподіл вісцеральної жирової тканини на абдомінальному КТ Нормальне ожиріння типу Android
Етіологічні фактори метаболічного синдрому Надмірне споживання калорій Фізична бездіяльність, відсутність фізичних вправ Генетичні фактори Інші стани, пов’язані з резистентністю до інсуліну Ендокринні розлади: l. пізніше ятрогенні причини: глюкокортикоїдна терапія, андрогени, антиретровірусна терапія при ВІЛ та ін.
Етіологічні фактори метаболічного синдрому II. Ендокринні розлади Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) Синдром HAIR-AN (гіперандрогенія, резистентність до інсуліну, Achantosis nigricans) Інші гіперандрогенізми Синдром Кушинга та інші гіперкортицизми Деякі ферменти надниркових залоз Ліподистрофія
Захворюваність та значення РС Захворюваність швидко зростає із поширенням ожиріння не тільки в США (надмірна вага + дорослі ожиріння: 34 + 27% = 61%, 47 млн. МС у 2000 р.), Але й у Європі (серед -діабетні дорослі 15%). Значно сприяють порушення цукрового обміну, особливо розвиток діабету 2 типу. У 2004 році Угорське товариство атеросклерозу віднесло його до 1-ї категорії ризику первинних гіперліпопротеїнемій (відхиляючись від європейських рекомендацій). Це збільшує раннє виникнення серцево-судинних захворювань так само, як куріння. Це збільшує ризик серцево-судинної смерті в 3,5 рази.
Діагностичні критерії метаболічного синдрому (2004) Інгредієнти Межі Надмірна вага/ожиріння ІМТ> 25 Центральне (абдомінальне) ожиріння: окружність живота: чоловіки> 102 см; жінки> 88 см Рівень тригліцеридів > 150 мг/дл (1,69 ммоль/л) Холестерин ЛПВЩ 130/85 мм рт. ст. Рівень глюкози в крові натще> 6,1 ммоль/л (> 110 мг/дл) - ймовірно, якщо 3 або більше п’ять критеріїв. - Критерії діагностики кілька разів змінювались, в даний час це АТФ III. (Панель лікування дорослих III, Третя резолюція США, або NCEP).
Сучасні діагностичні критерії метаболічного синдрому (2007) Інгредієнти Межі Надмірна вага/ожиріння ІМТ> 25 Абдомінальне ожиріння: окружність живота: чоловіки> 94 см; самка> 80см відповідно 88 і 80 см (IDF, 2005) Рівень тригліцеридів > 150 мг/дл (1,7 ммоль/л) Холестерин ЛПВЩ. Рівень 130/85 мм рт.ст. Рівень глюкози в крові натще> 5,6 ммоль/л (> 100 мг/дл) - ймовірно якщо присутні 3 або більше з п’яти критеріїв. - Критерії діагностики кілька разів змінювались, в даний час це АТФ III. (Панель лікування дорослих III, Третя резолюція США та NCEP та IDF, 2005).
Порівняння двох старих визначень метаболічного синдрому NCEP (Національна програма з питань холестеринової освіти ВООЗ (1999) (2001), будь-який 3 із п’яти критеріїв: резистентність до інсуліну: Глікемія FPG> 6,1 ммоль/л IFG, IGT, v. 2 тип DM + будь-який 2 критерій: Ожиріння окружність живота> 102 см f WHR> 0,9/0,85 або:> 88 см жіночий ІМТ> 30 TG> 150 мг/дл> 150 мг/дл HDL 130/85 Hgmm 140/90> Hgmm інша мікроальбумінурія (> 20 mg/хв.) (Гегеле Р., LD 2004 Пленарне засідання)
Поширеність метаболічного синдрому за критеріями АТФ III% складає 22% - старше 20 років Вік (Ford et al. JAMA. 2002; 287: 356-359)
Поширеність метаболічного синдрому у віковій групі 40-79 років Загальне дослідження Чоловіки Жінки Брунек; Бонора та ін. Міжнародний J. Obes. 27: 1283, 2003
Поширеність метаболічного синдрому як функція віку та ІМТ Вік ІМТ Дослідження Брунека; Бонора та ін. Міжнародний J. Obes. 27: 1283, 2003
МС при порушеннях метаболізму глюкози Метаболічний статус Чоловік Нормальна толерантність до глюкози 10% 15% ІФГ/ІГТ (до діабету) 42% 64% Цукровий діабет 78% 84% Росмонд Р, дослідження ожиріння т. 10 від 10 жовтня 2002 р.
Порушення толерантності до глюкози (до діабету) Глюкоза в крові натще 2 години OGTT DM DM 11,1 126 мг/дл 7,0 ммоль/л 200 мг/дл ммоль/л IFG IGT 100 мг/дл 7,8 5,5 ммоль/л 140 мг/дл ммоль/L Нормальний Нормальний IFG: порушена глікемія натще, висока глікемія натще; IGT: порушення толерантності до глюкози, зниження толерантності до глюкози
Поширеність переддіабету за видами IFG * IGT Загалом (усі види) 8,6 15,6 Неіспаномовні білі 7,4 15,3 Чорношкірі 14,9 13,1 Мексиканські американці 12,0 19,4 *% дані * NHANES 1999-2000; Дані IGT від NHANES III (1988-1994); MMWR 52 (35): 833-5,2003
Поширеність попереднього діабету у віці 5 10 15 20% населення 40-49 50-59 60-74 Вікова група Порушення глюкози натще - IFG Погіршення толерантності до глюкози - IGT
Прогресування переддіабетичних форм до діабету Предіабет є найважливішим прогностичним фактором розвитку діабету: - 20-34% ризику ІФГ або ІГТ - 38-65% ризику ІФГ + ІГТ Вік: частота діабету та ІФГ 3,8% У віці від 20 до 39 років зростає до 15,4% між 40-59 роками та до 33,6%> 60 років. ІМТ: 35 при 14,3%.
Діабет 2 типу у дитинстві стає епідемічним у регіонах з підвищеним ризиком населення1 Тип 2 стає все більш поширеним серед дітей, хворих на діабет2. Він становив 2-4% всього дитячого діабету в 1992 році; 16% у 1994 р .; 45% у деяких районах у 1999 р .3 Більша частота захворювань, ймовірно, пов’язана із збільшенням ожиріння та зниженням фізичної активності1 1. Rosenbloom AL et al. Догляд за діабетом. 1999; 22: 345 2. ADA. Догляд за діабетом. 2000; 23: 381 3. Кауфман Ф.Р. J Педіатр Ендокринол Метаб. 2002; 15 (додаток 2): 737
Розподіл побутових розладів глюкози при AEA Нерозпізнаний діабет становить приблизно 6 мільйонів Діагностовано діабет 1 типу
1 мільйон переддіабету 16 мільйонів Діагностували 2 типи діабету 12 мільйонів
A a. 5-річна захворюваність на каротидний атеросклероз при метаболічному синдромі РС відсутність РС Особи% Випадкові нальоти Випадкові стенози Стать, вік, куріння, вживання алкоголю, фізична активність, соціальний статус, з урахуванням рівня холестерину ЛПНЩ Дослідження Брунека; Бонора та ін. Міжнародний J. Obes. 27: 1283, 2003
Патофізіологія метаболічного синдрому: центральна роль інсулінорезистентності Метаболічний синдром часто асоціюється з порушенням регуляції глюкози: загальний IFG (глюкоза з порушенням голодування), зниження толерантності до глюкози (22% у віці старше 45 років) та цукровий діабет 2 типу 2 Визначення загальної патофізіологічної причини: резистентність до інсуліну
Інсулінорезистентність Знижена біологічна відповідь на інсулін Стійкість до стимульованого інсуліном захоплення глюкози Підвищений ліполіз/FFA (вільні жирні кислоти) Погіршення нормального засвоєння глюкози в м’язовій тканині та/або у виробленні глюкози в печінці Діабет типу 2 може розвинутися у більшості пацієнтів
Кількість клінічних станів SSPG (ммоль/л) * - Інсулінорезистентність Частота клінічних станів зростає із збільшенням інсулінорезистентності 30 CV напад Тип 2 DM Коронаропатія Рак гіпертонія 25 Кількість клінічних станів 20 15 10 5 4,4, 7,8 SSPG (ммоль/л) * - Резистентність до інсуліну * Глюкоза в рівноважному плазмі крові (SSPG): ступінь резистентності до інсуліну у Facchini FS та ін. J Clin Ендокринол Метаб. 2001; 86 (8): 3574-3578.
Інсулінорезистентність: набуті та успадковані фактори ризику Рідкісні мутації Рецептор інсуліну Транспортер глюкози Сигнальні білки Поширені форми, широко невідомі Висококалорійне споживання. Препарати для похилого віку при седентаризмі Ожиріння Рівні вільних жирних кислот
Орексигенні та анорексигенні механізми Вагус Nc Білий лептин жирова тканина Nc Паравентрикулярний бічний гіпоталамус Кора головного мозку Симпатична система Nc Шлунок Грелін NPY/AGRP GLP-1 CCK PYY3-36 POMC Кишкова Підшлункова залоза Спорожнення інсуліну гіпоталамус
Вільні жирні кислоти: зв’язок між ожирінням та резистентністю до інсуліну? Жирова тканина Жирні кислоти Глюкоза - Використовуйте виробництво Інсулінорезистентність М’язова печінка
Ожиріння Android - ендокринні наслідки “Резистин” Медіатори запалення TNF- IL-6, CRP активатор адипонектину Адипонектин Резистентність до інсуліну Вільні жирні кислоти (АЖК) атеросклероз Лептин апетит Симпатичний Інсулінорезистентність Меліса Мевеса Мереза Мереза Мереса. Артеріосклер. Тромб. Біол. 2004; 24: 29-33
I. Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) Метаболічний синдром при ендокринних захворюваннях I. Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ)
Гіпотетичний механізм утворення СПКЯ Гіпотетичний механізм утворення СПКЯ Яєчник та/або сальна залоза, кора надниркових залоз волосяний фолікул підвищена активність інсулінорезистентність гіперінсулінізм гіперандрогенія Фолікул яєчника ПРОФІА Периферія атрезія SH андрогенний естрон андроген гіпертонія
Захворюваність на РС (інсулінорезистентність) у хворих на СПКЯ 33-40% пацієнтів із СПКЯ з толерантністю до глюкози 10% страждають на ЦД 2 типу. СПКЯ в 2,2 рази частіше розвиває СД Більшість з них страждають ожирінням (ожиріння андроїдного типу), з іншого боку рука, нормальна v. низька маса тіла при резистентності до інсуліну. Захарі: Висвітлення конференції Medscape, 12-та щорічна зустріч Американської асоціації клінічних ендокринологів
Зміни діагностичних критеріїв діагнозу СПКЯ 1990 NIH (1 і 2) 2003 Роттердамські діагностичні критерії (2 з 3) 1. Хронічна ановуляція 2. Клінічна та/або біохімічна гіперандрогенія 1. Оліго- або ановуляція 2. Клінічна та/або біохімічна гіперандрогенія 3. Полікістоз яєчників Важливо виключити інші етіологічні фактори в обох системах критеріїв Андреа. Клін. Ендокринол. 2005 рік; 62 (3): 289-295
Діагностичні критерії очима ендокринолога та гінеколога Параметр Ендо (%) Гін (%) Різниця p Менстр. порушення 70 47 20%) v. Д. М. Натан. Назад Кардіол. 2005, 8 (1): 47-54
Початок та/або мета лікування Терапія, показана у РС для зменшення серцево-судинного ризику II. Фактор ризику Рекомендоване лікування Почати лікування та/або цільовий холестерин ЛПВЩ. Нікотинсав проти. фібрат Мінімальна ціль:> 40 мг/дл чоловічої статі,> 50 жіночої статі, оптимальна> 60 Тригліцерид Нікотинова кислота v. фібрат (проти певного статину) Мінімальна ціль: 20%, СД, ССЗ Прозапальний стан І аспірин, і статини незначно знижують рівень CRP Зворотній зв'язок CRP: Зворотній зв'язок з політикою конфіденційності
Про Projectum: Умови використання SlidePlayer