Три радянські армії брали участь у наступі на столицю, і Курляндія стає останнім оплотом

Пов’язані новини

Підготовлені до штурму, солдати Червоної Армії, які зі своїх позицій бачать будівлі столиці Рейху, охоче починають атаку. Настав час помсти, помститися за страждання, яким зазнала "Свята Батьківщина". Берлін заплатив би за це ....

Червона Армія

У січні 1945 року, і після того, як після вражаючих успіхів операції "Багратіон" припинили реорганізацію, Червона Армія знову рухалася. Зі своїх плацдармів на Віслі радянські війська розпочали потужний наступ, який за два місяці досяг лінії Одер, останнього природного оборонного бар'єру перед Берліном, і спричинив формування нової кишені у Східній Пруссії (із ізольованим містом Кенігсберг від решти Рейху).

У своєму блискучому просуванні через Польщу Червона Армія виділила значну кількість "міст-фортець" або фестунгів: міських центрів, яким довелося захищатися до останньої людини: Оппельна, Модліна, Познані, Бреслау ... Багато з них були сценою диких звірів. воювати до кінця війни, інші були оточені і обійдені Радами, коли вони взяли під свій контроль Помор'я та Сілезію.

Наприкінці січня Червоній Армії вдалося встановити свої перші плацдарми над Одером. Однак він зупинив своє просування, за прямим наказом Сталіна, для підготовки штурму Берліна. Але бої продовжуватимуться: німці, намагаючись анулювати радянські плацдарми, і Червона Армія, ліквідувавши німецькі кишені опору, породили жорстокі бої, особливо за контроль над Кюстріном, життєво важливим вузлом зв'язку на річці Одер. і ворота столиці.

Три армії

У середині квітня три армії готувались до виходу з Одера: Другий білоруський фронт Жукова повинен був очолити головне обвинувачення проти Берліна, якому на півночі допомагав Перший білоруський фронт Рокоссовського, а на південь - Український фронт Конієва. 15 числа розпочалась атака і ... земля затряслася під вагою вражаючого вогню радянської артилерії. Однак результат початкового нападу був нерівномірним.

Війська Жукова були зупинені навколо Зеловських висот. Умілий захист генерала Хайнрічі викликав проблиск надії на Гітлера та його штаб. Вісь радянської атаки тоді тяжіла до півдня, Конієву було наказано повернути в напрямку Берліна і брати безпосередню участь у штурмі міста, змагаючись з Жуковим за славу підкорення "гнізда фашистської змії". Це було лише питанням часу, коли вага переважної медіа-переваги всіх видів Червоної Армії перевела на нього рівновагу.

Реванш

Після чотирьох днів важких боїв, в яких атакуючі сили зазнали жорстоких втрат, фронт був розбитий. 20 квітня радянська артилерія бомбардувала центр міста; 21-го передові частини увійшли в передмістя, а між 25-м і 28-м Берлін був оточений, з'єднавши сили Жукова і Конієва. Тоді розпочався запеклий бій, вулиця за вулицею та будинок за будинком, серед руїн міста, зруйнованого внаслідок методичного обстрілу артилерії Червоної Армії та літаків RAF та USAAF.

Вони боролись у всебічній боротьбі за найбільш емблематичні будівлі міста та нацистського режиму: Рейхстаг, Бранденбурзькі ворота, Канцелярію ..., а цивільне населення - притулок у зоопарку або на станціях метро - зазнав стільки насильства в боях, як помста Червоної Армії, з наслідками грабежів, вбивств і зґвалтувань.

Спроби допомогти столиці були розбавлені величезною неповноцінністю німецьких військ і переконанням Вермахту, що набагато корисніше зосередитися на спробі прорватися через радянські рубежі, взявши з собою якомога більше біженців, щоб здатися в Західні союзники та врятуються від "червоного терору". Гітлер покінчив життя самогубством 30-го, а Берлінський гарнізон здався 2 травня, передбачаючи за кілька днів загальну капітуляцію Німеччини.

Куршська

У жовтні 1944 року Червона Армія дійшла до Балтики між Мемелем (Клайпеда) і Лібау (Лієпая), ізолюючи групу армій "Північ", змушену Гітлером не відступати, і сформувавши так звану "Куршську кишеню", територію, яка все ще перебувала під німецькою владою. контроль - та над антикомуністичними латвійськими військами - в Естонії та Латвії. З середини жовтня 1944 р. По березень 1945 р. Ради провели низку нападів з метою ліквідації так званої групи армій Курляндії, сили якої відчайдушно воювали, здавшись 12 травня, через чотири дні після офіційного закінчення бойових дій. Ізольовані підрозділи продовжували бій до кінця травня.