Що ми повинні знати про остеопороз
Остеопороз - це нове захворювання в Угорщині та у світі. На момент змін (менопауза) майже кожна третя жінка, а також великий відсоток людей похилого віку страждають цим захворюванням. Постраждало 7-10 відсотків угорського населення, близько 700 тис. Осіб. Це у чотири рази частіше у жінок, ніж у чоловіків.
Кістки та остеопороз
Наша кісткова система - це не просто тверда і незмінна скелетна структура, а жива тканина. Протягом нашого життя стара кістка постійно розкладається і на її місці утворюється нова кістка. Основним матеріалом кісткової тканини є органічний та мінеральний речовини, що забезпечує міцність та стійкість кісток.
У дитинстві, підлітковому віці та молодому зрілому віці формується більше нової кісткової тканини, ніж розщеплюється. Однак після 30 років руйнування кісток більше, ніж утворення нових кісток, тому кісткова маса неухильно зменшується.
Як інтерпретувати остеопороз?
Хвороба кісток із зменшенням вмісту вапна, при якій вміст органіки та мінералів у кістці однаково зменшується.
Саме слово означає пористу, перфоровану порожнисту кістку, де кістка стає тоншою, тоншою і порожнистою під час перебігу хвороби.
Якщо втрата кісткової маси та розпад кісткової структури досягають певного ступеня, кістки легко ламаються під меншим ступенем навантаження. Цей стан називається остеопорозом.
Чим менше так званих. пікова кісткова маса - найвища коли-небудь досягнута кісткова маса ", чим швидше настає остеопороз з ризиком переломів.
Після 40 років кісткова маса пропорційно зменшується і кісткова структура слабшає. У віці старше 65 років втрата кісткової маси майже однакова для жінок та чоловіків.
У жінок різного віку і не тільки процес втрати кісткової маси прискорюється. Це пов’язано зі зниженням рівня жіночих статевих гормонів (естрогену).
Форми остеопорозу
Постменопаузальний остеопороз, з яких відомі дві форми:
· Важка, швидка форма, яка страждає від 15 до 20 відсотків жінок, які змінюють вік.
· Повільна, прихована форма, яка набагато частіше, ніж попередня.
Точний патогенез цих форм остеопорозу досі незрозумілий, але в основному він спричинений дефіцитом естрогену.
Фактори ризику розвитку постменопаузального остеопорозу
· Сімейна схильність
· Низький зріст
· Gracilis alkat
· Низький рівень народжуваності
· Дитяче недоїдання
· Дієта з низьким вмістом кальцію
· Рання менопауза
· Видалення матки в зрілому віці
· Сидячий спосіб життя
· Відсутність фізичних вправ, відсутність фізичних навантажень
· Алкоголь
· Куріння
· Кофеїн
· Ліки (стероїди)
· Підвищення функції щитовидної залози
У літньому віці, без профілактичних симптомів, зазвичай це відбувається у вигляді перелому шийки стегна, перелому зап’ястя або перелому хребця.
Вторинний остеопороз
Вторинний остеопороз виникає рідше і завжди є наслідком основного захворювання.
· Цукровий діабет
· Підвищення функції щитовидної залози
· Запальні захворювання суглобів
· Гематологічні розлади
· Хронічний алкоголізм
· Наркотичні травми
· Порушення кишкового всмоктування
Типові симптоми постменопаузального остеопорозу
· Біль у спині та попереку при здавленні або переломі хребців
· Типові переломи хребців у літньому віці на зап’ясті та стегні, оскільки втрата кісткової тканини найшвидша на цих кістках.
· Зміни форми тіла: збільшення викривлення спини, опускання грудей, зменшення висоти.
Профілактика постменопаузального остеопорозу
Першочерговим завданням міжнародної програми остеопорозу є своєчасне обстеження здорового населення шляхом вимірювання кісткової маси. Своєчасний скринінг, рання діагностика та своєчасне лікування можуть запобігти розвитку захворювання та затримати процес.
Ще однією дуже важливою частиною профілактики є раннє виявлення небезпек, їх усунення та лікування.
Існує ще три форми профілактики:
Первинна профілактика
Основна увага в первинній профілактиці приділяється дітям, підліткам та молодим дорослим, яким необхідно досягти піку кісткової маси, від якого вони можуть втратити, не розвиваючи захворювання після 30 років, за допомогою відповідних фізичних вправ та фізичних навантажень.
Науково доведено, що постійне, почергове навантаження, що діє на кістки, формує структуру кістки таким чином, що в зонах, що зазнають більших навантажень, формування кісток збільшується за рахунок механічних сил (п’єзоелектричний ефект).
Продемонстровано позитивний вплив фізичної активності на кісткову масу, на збільшення вмісту мінеральних речовин у кістках, на побудову адекватної кількості початкової кісткової маси. Окрім фізичних вправ, важливу роль у профілактиці відіграє правильне харчування, дієта, багата кальцієм і білками, а також достатня кількість вітаміну D.
Вторинна профілактика
Під час вторинної профілактики дуже важливо рано розпізнати фактори ризику та почати лікування вчасно, коли пацієнт все ще має дуже сприятливі перспективи одужання. Заміна гормону, прийом кальцію, лікування кальцитоніном, доповнене фізіотерапією, використовуються для зменшення загибелі кісткової маси у людей різного віку.
Третинна профілактика
Уповільнення процесу захворювання, застосування правильних методів лікування та зміна способу життя вже тут відіграють важливу роль.
Лікування остеопорозу
Основна увага при лікуванні полягає у правильній освіті пацієнтів. Вони повинні знати процес захворювання, можливості профілактики, шляхи лікування. Успішного одужання можна досягти лише за участю та активною співпрацею пацієнтів.
Фізіотерапія, застосована в потрібний час і належним чином, може значно покращити стан пацієнта, підтримати належну якість життя.
З багатьох варіантів фізіотерапії ЛФК відіграє важливу роль, оскільки активна робота м’язів та цілеспрямоване навантаження на хребет можуть зменшити втрату кісткової маси. Регулярні фізичні вправи в літньому віці можуть значно зменшити частоту переломів шийки стегна. Помірні, але фізичні навантаження на хребті також безпечні для людей похилого віку, оскільки зменшують кількість падінь і дуже добре впливають на дихання та кровообіг. У людей різного віку легка та помірна активність мало впливає на щільність кісткової тканини, але більш жорстка, сильна програма може призвести до збільшення вмісту мінералів у хребцях.
Фізіотерапія, застосована в потрібний час і належним чином, суттєво сприяє поліпшенню опорно-рухових проблем пацієнта та може забезпечити підтримку належної якості життя.
У наступній частині статті ви можете прочитати про рухову терапію, варіанти знеболення та самодопомоги.
Koltainé Balázs Éva
фізіотерапевт