Стаття медичного експерта
Перинатальна енцефалопатія - патологія, яка розвивається у плода або новонародженого через недостатнє надходження мозку киснем, це одне з найпоширеніших уражень нервової системи новонароджених. Залежно від того, скільки тривав процес кисневого голодування, у мозку можуть розвиватися місцеві набряки аж до некрозу.
Наслідки цього захворювання можуть проявлятися порушенням мозкової діяльності, гідроцефальним синдромом, вегето-судинною дистонією.
Перинатальний період поділяють на допологовий (починається на двадцять восьмому тижні вагітності і закінчується при пологах), внутрішньопологовий (процес народження), ранній неонатальний (протягом перших семи днів після народження).
[1], [2], [3], [4], [5], [6], [7], [8], [9], [10], [11], [12], [13 ]], [14]
Що викликає перинатальну енцефалопатію?
Фактори, що викликають перинатальну енцефалопатію:
- Вік жінок менше двадцяти і більше тридцяти п’яти років;
- Вагітність, що супроводжується патологічними захворюваннями різного типу - інфекційними захворюваннями, дією токсинів, цукровим діабетом;
- Прийом під час вагітності препаратів, що загрожують розвитку плода;
- Раннє порушення плаценти;
- Народження, які розпочалися набагато раніше, ніж очікувалося, або навпаки, не прибули вчасно;
- Фактори, що негативно впливають на процес пологів: занадто вузький таз, раннє спорожнення навколоплідних вод, зародкового шийного канатика, тривалий або швидкий процес пологів;
- Травматизація в процесі пологів;
- Родючість.
Симптоми перинатальної енцефалопатії
Першим проявом цієї патології може бути уповільнений або занадто слабкий і болісний крик після народження дитини. У дитини відсутнє рефлекторне смоктання, порушується сон, серцебиття та рухова активність. Якщо симптоми не зникають через кілька днів, вони можуть бути пов’язані з порушенням м’язового тонусу, затримкою розвитку, порушеннями роботи шлунково-кишкового тракту, які проявляються у вигляді дисбіозу, недостатнього збільшення ваги, поганого травлення.
Оскільки дитина складає основу нейропсихологічного розвитку в перші тижні після народження, необхідний пильний контроль за поведінковими реакціями дитини. Симптоми тривоги можуть включати занепокоєння, втому та млявість, мимовільне здивування, постійну або частий відрижку внаслідок прийому їжі, мідріаз, порушення у відповідь на світлі та сторонні звуки, закидання голови під час плачу.
Як розпізнати перинатальну енцефалопатію?
Виявлення цієї патології базується на аналізі всієї доступної інформації, що стосується перебігу вагітності, пологів, здоров’я дитини відразу після народження, і включає обстеження у неврологів та окулістів. Для точнішої діагностики захворювання застосовуються такі методи:
- Нейросонографія - визначення анатомічних особливостей мозку через криничку;
- доплерографія - метод, що використовується для визначення рівня кровопостачання мозку або шиї, а також ділянок, де судини звужені або закупорені;
- комп’ютерна томографія - вивчення змін у тканинах мозку, які недостатньо ідентифіковані з іншими методами обстеження;
- електроенцефалографія - цей метод дозволяє виявити потенційні зони епілептичної активності.
Стан дитини оцінюється за такими критеріями, як контроль рефлексу, м’язовий тонус, колір шкіри, дихання та серцебиття.
Як лікується перинатальна енцефалопатія?
В якості лікування використовуються препарати для поліпшення мозкового кровообігу (такі як актовегін) і призначена симптоматична терапія - протисудомні та сечогінні засоби, вітамінні засоби, засоби лікувального масажу, а також рослинні та гомеопатичні засоби. Під час реабілітації дитину повинен спостерігати і контролювати невролог.
Профілактика цього захворювання, такого як перинатальна енцефалопатія, є відповідальністю матері за здоровий спосіб життя, вживання корисних натуральних продуктів, повну елімінацію нікотину та алкоголю, токсичність раннього лікування, а також здатного керівника та надання допомоги акушеру-гінекологу в процес народження.