після

Після лікування наших лікарів було зачато майже 500 дітей

Ми раді повідомити, що ми піклуємось про майже 500 майбутніх мам з тих пір, як ендокринологічний центр Endocare відкрив свої двері у червні 2017 року минулого року. Інсулінорезистентність, a Синдром PCO, у дослідженнях та лікуванні репродуктивної ендокринології медична робоча група з багаторічним досвідом, діагностує, лікує та лікує пацієнтів жіночої та чоловічої статі з винятковою медичною експертизою та допомагає парам, для яких мати дітей проблеми починаються з відновлення рівноваги в організації - процес, який іноді займає роки. Ось чому для нас дуже приємно, що за останні 9 місяців майже 500 наших пацієнтів досягли радості чекати дитину після ретельних процедур. Деякі з них погодились розповісти свою історію, і ми записали її, тому що вважаємо, що можемо допомогти нашим пацієнтам, які, можливо, починають лікування нещодавно.

Фіолетова історія

Ми поговорили з Ліллою на дев’ятому тижні вагітності. 28-річна майбутня мама ще в підлітковому віці бачила гінеколога із симптомами, які були дуже схожі на звичайний набір симптомів, часто пов'язаних зі зміною гормонів під час статевого дозрівання. Шкіра обличчя від вугрів, нерегулярний менструальний цикл. Однак, використовуючи протизаплідний засіб, призначений гінекологом як рішення, ні вона, ні її батьки не були спокійні, оскільки Лілла почувалась погано. Волосся рідшало, і вона не мирилася зі своїм становищем. Вона відчувала, що чомусь її повсякденне життя не було таким, як у інших підлітків.

Перший ендокринологічний діагноз вже встановив резистентність до інсуліну, але сім’я не отримала належних можливостей для майбутнього Лілли. Він не отримував дієтичних та дієтичних рекомендацій, і припущення полягало в тому, що поки не настане час народжувати дитину, протизаплідні засоби, призначені гінекологом, допоможуть полегшити симптоми.

"Ми читали з моїми батьками в Інтернеті і побачили, що якщо діагноз, яким пацієнт приймає протизаплідні засоби, є резистентністю до інсуліну, це досить прямий шлях до діабету".

Лілла каже, згадуючи період, коли батьки гарячково шукали для неї нового лікаря. На той момент йому було вже 23 роки, і почуття невпевненості сильно вплинуло на його повсякденне життя. Так він вперше зустрівся доктор. Ласло Тűű з ендокринологом, хто має навантажувальний тест на цукор та інше лабораторні дослідження легкий гіпотиреоз на додаток до інсулінорезистентності. Тому він отримував ліки не тільки проти інсулінорезистентності, а й від проблем із щитовидною залозою, але найважливіші коригування та коригування добового раціону доповнювався регулярними видами спорту. Оскільки так званий синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) також розвинувся в яєчниках у зв'язку з резистентністю до інсуліну, слід було дотримуватися великої обережності щодо лікування. Приблизно через рік результати Лілли почали покращуватися, тоді як за нею регулярно спостерігали. У перший рік частіше, потім лише раз на рік.

Дитина чекає - але як?

Коли вона вийшла заміж три роки тому, вона справді усвідомила, що, швидше за все, їй знадобиться медична допомога, щоб мати дитину. Оскільки, хоча виявилось, що його результати є достатніми для PCO та резистентності до інсуліну, це було досягнуто завдяки лікарській підтримці. Тобто, була велика ймовірність того, що відновленого до цього часу балансу і гармонії буде недостатньо для вагітності. Саме тоді його перевели за пропозицією доктора Нідла доктор. Золтан Сазач - гінеколог та фахівець з безпліддя наказувати. Переглядаючи досить кремезний матеріал знахідок, зібраних роками, та досвіду, накопиченого в галузі безпліддя, не викликало сумнівів у доктора Кука, що підготовка організму майбутньої матері до вагітності не піде за одну ніч.

“У червні минулого року ми почали намагатися зачати мою дитину. Коли ми вперше зустріли доктора Шефа в серпні, він сказав, що з передісторії бачить, що насправді не варто чекати, щоб спробувати гормональну стимуляцію, а якщо це не спрацює, то інсемінація ".

Після двох невдалих гормональних подразників та інших гінекологічних обстежень, важливих для ясновидіння, Лілла вирішила більше не чекати, а спробувати запліднення.

“Це був уже грудень, коли ми це вирішили. Ми розпочали необхідні тести, якраз поверталися до всіх висновків до доктора Кука, що ми були готові, коли одного вівторка вранці мій тест на вагітність був позитивним. Тож ми повернулися до доктора Кука з новиною про те, що все-таки може не бути осіменіння ... "

- з посмішкою каже Лілла.

«Я впевнений, що гормональне лікування регулювало мій гормональний баланс, оскільки перед цим мій місячний цикл знову був нерегулярним. З іншого боку, я думаю, це також сприяло тому, що, вирішивши, що ми більше не чекали, ми перейшли на осіменіння, і ми були страшенно впевнені в цьому, ми також мали своєрідний випуск. Ми відчували, що з наших плечей впав великий тягар », - зітхає майбутня мама.

З моменту вагітності доктор Шеф регулярно контролює стан майбутньої матері та плоду.

“Ми ходимо до доктора Шефа кожні два-три тижні до 12-го тижня, що дає мені безпеку, оскільки я завжди отримую підтвердження, що все йде як слід. Очевидно, така часта перевірка не потрібна вагітній жінці, яка вже здорова », - розумно додає Лілла. «Однак через гормони, що приймаються для зменшення шансів викидня, необхідно контролювати, чи все йде за планом. Поруч з цим мені також потрібно кожні три тижні надсилати доктор Щірець та інші результати доктору Нідлу, тому ми знаходимося в практично постійному зв’язку з електронною поштою. За що я дуже вдячний своїм лікарям, оскільки вони будуть тримати мене за руку до кінця, що забезпечує значну безпеку в цей період.

І доктор Кук, і доктор Нідл завжди стояли поруч зі мною з неймовірною людяністю, добротою та досвідом. Це був дуже зворушливий момент для мене, коли після позитивного тесту на вагітність доктор Шеф оглянув і привітав мене з тим, що я нарешті досяг успіху. Аніко, асистент доктора Кука, запропонував нам не тікати, чекати доктора Голки, поки пацієнт не вийде з нього, щипати його і також повідомляти йому добрі новини. Нам це теж вдалося зловити. Інститут Ендокаре завжди має професійну відстань між пацієнтом та лікарем, необхідну для поваги. Але коли ми сказали їй, що я можу завагітніти, я побачив у ній щиру радість, що багаторічна праця нарешті дозріла. Він покотився мені по шиї, і я відчула, як він теж зрадів. Це був справді зворушливий момент ". Вона говорить дзвінким голосом, з любов'ю в голосі, Лілла, яка чекає дитину до жовтня.

І ми вітаємо та з нетерпінням чекаємо маленької родини восени на усміхнену фотосесію.