втрутилася

Поліція застосувала водяну гармату в протестуючому натовпі в Братиславі, причому в холодну погоду, без попередження. Відповідно до Закону про міліцію, при застосуванні примусових засобів, таких як сльозогінний газ, піротехніка, вогнепальна зброя та водяна гармата, поліція зобов’язана попередити або зателефонувати громадянину/громадянам із попередженням, що вони скористаються одним із примусові засоби перед їх використанням.

Цю натовп складали не лише хулігани, як це представили основні ЗМІ, але й сім'ї з дітьми та люди похилого віку прийшли висловити свій відчай. На прямих кадрах видно, як чоловік з дитиною сидить на плечах обличчям до потоку крижаної води. За наявною інформацією, це 3-річний хлопчик, який отримав перелом внаслідок втручання сил безпеки. Незалежно від критики щодо того, чи доречно батькам брати своїх дітей на знак протесту, були також випадкові перехожі, а також неповнолітні.

Тисячі людей, які не змогли розійтися навіть за допомогою водяної гармати, також стикалися з втручанням поліції із застосуванням вогнепальної зброї та сльозогінного газу. На фотографії зображено літнього чоловіка, який отримав удар від гумового снаряда в голову, а також у грудну клітку.

Протягом дня ми повідомляли про крики, стрілянину, сирени, гавкіт собак та голоси людей, які втратили роботу та постраждали, а також їхніх дітей та сімей в результаті заходів та обмежень, накладених урядом, і не запропонувати своїм громадянам рішення. «Мейнстрім» представив цю інформацію як зібрання сотень футбольних уболівальників, хуліганів та фашистів.

Незадовго до використання сльозогінного газу жінка стояла перед урядовим офісом, кажучи, що вона не прийшла чинити неправильно, але не має чим утримувати своїх дітей, оскільки вона втратила роботу. Також прийшли представники та прихильники торговців та підприємців, які несли банери про відкриття фітнес-центрів та ресторанів. Місто також було наповнене людьми похилого віку та інвалідами.


Разом відчайдушні громадяни зібрались у кількатисячний натовп на чолі з організаторами футбольного протесту «Ультрасів», гнів яких загострювався через незнання вимог та потреб не лише учасників, а й усіх словаків.

Уряд та засоби масової інформації зосередилися на групі скандуючих людей, а решту учасників залишили непоміченими та особливо почутими, що не тільки не вирішує ситуацію, але гнів, відчай та нещастя людей множаться.

"Нехай він зрозуміє". "Нам немає з чого жити". "Ми відчайдушні"., це звучало, серед іншого, з натовпу.