єдиний дім для дитини - це сім’я

  • Повернення автобіографії
  • Наша команда
  • Центри повернення
  • Реалізовані проекти
  • Фінансування
  • Річні звіти
  • Новини
  • Статті
  • фотоальбом
  • Повернення кіно
  • Мирянські консультанти
  • Що ми робимо
  • Прийомна сім’я
  • Допомога сім'ям групи ризику
  • Системні рішення - лобіювання та адвокація
  • Підтримка батьків
  • Наші публікації, фільми та футболки
  • Освіта
  • МИСТЕЦТВО - тренінг з розвитку соціальних компетентностей
  • Розширення можливостей сім'ї за допомогою ресурсів громади
  • Наші Послуги
  • підготовка до ЯРБ
  • Підтримка сурогатних сімей
  • Послуги для сімей, що перебувають у групі ризику
  • Терапія
  • ФАС
  • послуги для молодих дорослих
  • Клуби
  • Залишається
  • Інфолінія

Зустріньте наших волонтерів

повернення

Петро Шимончич, Андрій Грубан та Радка Горватхова належать до багатьох молодих людей, які налагодили довгострокові стосунки з дітьми з прийомних сімей. Вони організовують для них клуби, займаються з ними влітку або на вихідних.

Хто? навіщо вони це роблять? Що їм для цього потрібно? І що вони насправді дають дітям та їхнім родинам?

1. Що ви робите, що навчаєтесь, де працюєте, що вам подобається?

Петро: Я вивчаю іспанську мову та культуру на педагогічному факультеті Карлового університету в Братиславі, я не працюю. Мені подобається вивчати свою галузь, мови, іноземні культури, знайомитися з новими людьми, працювати з дітьми, літературою.

Радка: Я маю диплом соціальної педагогіки та освіти і працюю в початковій школі. Мені подобається працювати з дітьми, з людьми. Мені подобається вивчати нові речі. У вільний час я люблю подорожувати, дуже люблю гори та природу. Вчусь грати на гітарі.

Андрій: Цього року я закінчив відділ соціальної роботи. Зараз я працюю в компанії Návrat, o.z. На початку цього року я пройшов навчання з методу АРТ, метою якого є запобігання, пом'якшення та заміна агресивної поведінки іншою, просоціальною поведінкою. Зараз я працюю з цією групою з 3 групами дітей. Крім того, я надаю особисту допомогу другові, який зазнав серйозної дорожньо-транспортної пригоди. Люблю спорт, захоплююсь баскетболом, скейтбордом.

2. Слово доброволець можна розуміти як людину доброї волі, або людину, яка має бажання творити добро. Який шлях привів вас стати волонтером. А чому ви піклуєтесь про дітей з прийомних сімей?

Петро: Я став волонтером після того, як кілька разів відвідував клуби та проводив літні перебування в сурогатних сім’ях разом із тіткою, яка усиновила дітей. Тоді я вирішив наповнити свій вільний час чимось значущим, і саме це мене захопило. Поступово я познайомився з новими людьми, пізнав нові історії та дізнався більше про сурогатне материнство. Тому я вирішив продовжувати це робити, бо я бачу в цьому сенс, і це мене наповнює.

Радка: В університеті ми проводили лекцію з Наталією Благовою. Її історія була дуже цікавою, захоплюючою. Під час цього вона згадала, що вони шукали волонтерів для клубів сурогатних сімей у Трнаві. Того самого дня я вирішив взяти його і зателефонував координатору клубу. І відтоді я волонтер. У лютому буде чотири роки. Я піклуюсь не лише про дітей у прийомній сім’ї, а й про дітей у школі. Але діти з прийомних сімей - це бажання мого серця. Я багато чому навчився, працюючи з ними, і досі навчаюсь.

Андрій: На першому курсі університету, через тиждень після менших груп, ми відвідали різні заклади та організації, де дізнались основну інформацію про їх діяльність та цілі. Однією з них була Асоціація сурогатних сімей, яка мене зачарувала, і в той час вони шукали волонтера. Після одного телефонного дзвінка я домовився про зустріч, мене покликали до Клубу сурогатних сімей, мені там сподобалось і з тих пір я його частиною. Я займався іншими справами як волонтер, але виявив, що працюю з цими дітьми, і це мене наповнює, і я хочу продовжувати.

3. Чи можете ви описати, чим ви займаєтесь як волонтер? Які різні види діяльності це означає для вас?

Андрій: Ми регулярно готуємо клуби сурогатних сімей раз на місяць, крім того, я відвідую вихідні, літні перебування сурогатних сімей, зустрічі для старших дітей від 12 до 18 років. Ми з ними 2-3 рази на місяць, завжди в суботу вдень. Ми намагаємось "пристосувати" програму під них. Ми їдемо з ними в подорож, тостери, граємо в баскетбол (їм це подобається найбільше:)), але ми також обговорюємо з ними різні дилеми, їх проблеми та шукаємо підходяще рішення, щоб вийти з них.

Радка: Моє завдання - підготувати для дітей цікаву програму, яка складається з рухів, релаксаційних ігор, творчих дій тощо. Мета - щоб діти веселились, відпочивали, заводили нових друзів, заводили щось приємне. Звичайно, коли ми придумуємо програму для дітей, наше завдання - отримати інструменти та реалізувати придуману програму з дітьми:)

Петро: Готую програму, шукаю нові цікаві ігри для дітей, яких ми ще не робили разом. Іноді ми також служимо батутом для дітей: D

4. Скільки часу ви, мабуть, проводите з дітьми?

Радка: Оскільки я працюю в школі, я доглядаю за дітьми щодня: D. Але в рамках волонтерської діяльності це раз на місяць клуби в Трнаві та Братиславі, суботні клуби, вихідні, перебування.

Андрій: Якщо рахувати це годинами, це коштує мені приблизно 12 годин на місяць.

5. Що ви любите робити з дітьми?

Радка: Я люблю розмовляти з дітьми. Ні про що. Мені дуже подобається слухати їхні історії. Познайомтесь із їхнім сприйняттям світу. Спостерігайте за ними, коли пізнаєте навколишній світ. Я люблю робити з дітьми, малювати, малювати, творити. Я граю в дитячі ігри:)

Петро: Я люблю робити з дітьми творчі майстер-класи та сценічні ігри.

Андрій: Різноманітні рухливі ігри, м’ячі, все, що передбачає рух. Я також дуже люблю обговорювати різні теми зі старшими дітьми. Але в одній речі я не надто беру участь, це різні творчі та мистецькі заходи з дітьми. Я думаю, що я залишений на це і залишаю це більш досвідченим волонтерам:). В іншому випадку я буду радий до всього долучитися.

6. Оскільки як волонтер ви часто працюєте в команді, то з якими різними завданнями вам потрібно впоратися, щоб все працювало?

Андрій: Перед кожним заходом ми маємо зустріч, на якій ми плануємо, створюємо та обговорюємо програму для дітей. Ми розподіляємо завдання між тим, кому є що забезпечити, придбати, підготувати, зателефонувати, надіслати електронною поштою чи супроводити дітей до станції, коли зустріч з ними закінчується. Але ці організаційні зустрічі завжди дуже веселі:).

Радка: Як і в будь-якому колективі, необхідно опанувати завдання планування, організації, уміння домовлятися, слухати, висловлювати думку, бути креативним і надійним, вміти спілкуватися між собою.

Петро: Перш за все, важливо, щоб ми як група сіли і знали, як працювати разом.

7. Що ви намагаєтесь передати дітям, або який головний сенс і мета вашої роботи з дітьми?

Радка: Сподіваюся, що дарую дітям позитивний настрій, можливість весело провести час та дізнатися нове.

Андрій: В основному я намагаюся розважити дітей, щоб завжди було сміху та веселощів. Їм дуже важливо належати до групи однолітків і мати можливість ділитися і ділитися з іншими важливим для них. Але моя мета полягає в тому, щоб вони завжди залишали збори в ще кращому настрої, ніж коли вони прийшли.

Петро: Основна мета і мета того, що я роблю, - це розважитись з дітьми. Я сподіваюся, що діти завжди сприймають щось позитивне чи повчальне. Але також важливо полегшити їх батькам і трохи допомогти їм знайти час для себе. Я думаю, що для того, щоб зробити щось подібне, важливо заповнити це і насолоджуватися тим, що воно робить.

Якщо ви розглядаєте цю форму допомоги, зв’яжіться з нами у певному центрі, і ми разом спробуємо знайти відповідну форму волонтерства.

Якщо у вас немає багато часу, і ви все одно хотіли б допомогти, спробуйте подумати, як допомогти сім’ям, які опікуються цими дітьми. Часто це сім'ї з кількома дітьми, які живуть скромно. Вони не можуть забезпечити своїх дітей усім, чого хочуть діти або що було б для них добре з точки зору розвитку. Сурогатні батьки пропонують їм все, що вони мають, дають самі, але іноді це не збільшується на цих речах.
Ви можете підтримати їх, подарувавши їм непотрібний вам велосипед, придбавши їм книги або заплативши за години скрипки чи футбольного кільця. Можливо, ви знаєте англійську мову або займалися математикою в школі, і могли б допомогти з репетиторством, або у вас є більше часу вдень і ви могли б супроводжувати їхню дитину до класу. Спробуйте налагодити стосунки з такою сім’єю, зрозуміти їх, з’ясувати, що їй потрібно, і тоді ви зможете (більш-менш) регулярно їх підтримувати. Тому вам не потрібно усиновлювати дитину - усиновити сурогатну сім’ю.