Прийомні діти повертаються до Південної Кореї

Коли Південна Корея залишилася в руїнах після війни з КНДР у 1950-х роках, багато сімей відправляли своїх дітей до США та Європи. Західні сім'ї були впевнені, що вони дають цим корейським сиротам краще життя. І ця тенденція продовжувалась.

повертаються

Однак деякі діти, котрі зазнали цього міжнародного усиновлення, тим часом повернулись до своєї країни народження, щоб дізнатись більше про власне минуле. Джейн Jeong Trenka народилася в 1987 році та була усиновлена ​​в штаті Міннесота. У неї завжди було багато питань щодо її усиновлення. Однак деякі історії, розказані їй американськими батьками, для неї не мають сенсу.

Тому в 1995 році вона відвідала Корею і знайшла свою біологічну матір. Потім вона з’ясувала, що її усиновлення було брехнею і що справжня мати намагалася її знайти. "Моїм американським батькам сказали, що я дитина матері-одиначки, що я небажана дитина". - каже Джейн. "Коли моя біологічна мати зв'язалася з моїми американськими батьками, вони не були в захваті. Агентство з усиновлення збрехало їм".

Крім усього іншого, Джейн з’ясувала, що її мати вийшла заміж за чоловіка, який знущався над нею. Діти, бо крім Джейн усиновлена ​​і її сестра, не хотіли здаватися. Співробітники агентства з усиновлення просто забрали її дітей.

Вона повернулася жити в Південну Корею

Джейн повернулася до Південної Кореї в 2004 році. Вона познайомилася з іншими поверненими, які були усиновлені та знайдені, як біологічні матері Джейн. Лікарі та родичі сказали своїм матерям, які часто були самотніми, що вони не мають кваліфікації для догляду за ними. Тому вони заснували групу «Правда та примирення» для усиновленої спільноти Кореї (TRACK).

Навіть сьогодні багатьох матерів-одиначок штовхають на відмову від своїх дітей. "Їх не відправляють за кордон і не забирають у матерів, тому що над ними знущаються або вживають наркотики. Це тому, що вони живуть самі, а Корея є дуже патріархальним суспільством". - додала Джейн. Одинокі матері отримують лише мінімальну підтримку від уряду, а сім'ї їх не дуже підтримують.

Їй довелося піти з сином у притулок

Жінка, яка не хотіла називати своє ім’я, сказала, що їй довелося піти в притулок разом із 7-річним сином. Про перебування з батьками не могло бути й мови. "Існують величезні забобони щодо одиноких матерів, і це вважається ганьбою для сім'ї" - додала вона.

Це те, що Джейн повинна змінити, на думку Джейн. Південна Корея - багата країна, тому про одиноких матерів слід піклуватися. Але спочатку вони повинні покласти край традиційним забобонам щодо жінок, які мають позашлюбних дітей. Це змушує політиків визначати пріоритети та фінансово підтримувати влаштування дітей-одинаків у дитячі будинки та програми усиновлення. Замість того, щоб про них піклувались власні матері.

Вони також підтримують усиновлення вдома

Кампанія зменшення кількості усиновлення між країнами не відзначає успіху. Нещодавно уряд Південної Кореї обмежив кількість дітей-сиріт, яких можна забезпечити для міжнародного усиновлення. Починаючи з 2007 року, він також намагається підтримати усиновлення на національному рівні.

Відповідно до статті місцевої газети Korea Times, у 2010 році в Південній Кореї було усиновлено 1462 дитини, 1013 дітей за кордоном. Це суттєвий зрушення порівняно з 2003 роком, коли за кордон виїхало 2258 дітей, тоді як лише 1641 дитина поїхала на усиновлення.

Але критики стверджують, що квота на міжнародні усиновлення також має свої мінуси. "Корейці хочуть усиновити красивих дівчат, а не хлопчиків. Вони не хочуть дітей з обмеженими можливостями. Тож єдиним результатом буде збільшення кількості та місткості дитячих будинків". сказала Моллі Холт, яка керує дитячим будинком та міжнародним агентством з усиновлення дітей Holt Children's Services. За її словами, лише в її домі сотні дітей, які ніколи не матимуть власної родини.