Якби Бог на мить забув, що я просто ганчір’яна лялька і подарував би йому трохи більше життя, я б максимально це використав.
Можливо, я не сказав би все, що думаю, але передумав би.
Я б приписував цінності речам не того, що вони варті, а того, що вони означають.
Я б менше спав, більше мріяв, за кожну хвилину, проведену із закритими очима, ми втрачаємо шістдесят секунд світла.
Я ходив би, коли інші зупиняються, і прокидався, коли інші сплять.
Якби Бог подарував мені ще один шматочок життя, я б одягнувся в просту сукню, лежав на спині на сонці, залишаючи не тільки тіло, але й душу непокритою.
Я б довів чоловікам, наскільки вони помиляються, коли думають, що старіння викликає брак любові, а насправді брак любові спричинює старіння!
Я б дав крила маленькій дитині, але нехай він навчиться літати самостійно.
Я б навчив старих, що смерть настає не зі старості, а із забуттям.
Я так багато дізнався від вас, люди. Я дізнався, що кожен хоче жити на вершині пагорба, не знаючи, що щастя полягає в підйомі на схил.
Я дізнався, що коли новонароджений вперше стискає пальцем батька крихітним кулачком, він хапає його назавжди.
Я дізнався, що одна людина має право дивитись на іншу лише тоді, коли вона повинна допомогти їй встати.
Я міг у вас так багато чому навчитися, але я вже насправді далеко з цим не заходжу, бо коли я покладу його в ту коробку, я вже мертвий.
Завжди говоріть, що відчуваєте, і робіть те, що думаєте.