Перші слова часто асоціюються з цілісними уявленнями про події, це ситуативні слова, як відображення синкретичного мислення дитини, т. j. мислення в суб’єктивно створених неподільних образах (згідно з теорією розвитку концепції Виготського). Наприклад, дитина неодноразово вживав слово тет у ситуації, коли він відгукнувся на репліку своєї матері Які у вас теплі руки!
Періоду перших слів приписують ознаку надмірного розширення значення слова, надмірного узагальнення, оскільки діти ще не сприймають різні особливості подібних предметів. Наприклад, якщо будь-яка тварина має чотири ноги, дитину часто називають собакою (Sternberg, 2002, p. 339). Це також пов’язано з елементарною когнітивною стратегією, яку діти використовують у ранньому віці, тобто з вибором перцептивно найбільш помітної властивості об’єкта, напр. для дитини найбільш вражаючим є те, що тварина має чотири ноги (Clark, 1993; за Schwarz, с. 107).